КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа№ 910/9131/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О.,

у присутності представників сторін:

від повивача: Гижко О.Л. - довіреність № 010-00/1315 від 13.03.18

від відповідача-1: ліквідатор Кізленко В.А. - свідоцтво № 408 від 27.02.2013.

від відповідача-2: Терещенко Д.Л. - довіреність б/н від 02.01.18

від АТ „Ощадбанк": Скляров Д.М. - довіреність № 19/3-02/6 від 11.01.18

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року

у справі № 910/9131/16 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-

імпортний банк України"

до 1. Приватного акціонерного товариства „Креатив"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Протеїн-Продакшн"

про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року

в межах справи № 910/9131/16

за заявою Приватного акціонерного товариства „Креатив"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у справі №910/9131/16 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" до ПрАТ „Креатив" та ТОВ „Протеїн-Продакшн" про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року в межах справи № 910/9131/16.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Укрексімбанк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ПАТ „Укрексімбанк" в цілому та визнати недійсним Додаткову угоду № 1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання № 01-02-2014 від 01.02.2014 року, укладену між ПрАТ „Креатив" та ТОВ „Протеїн-Продакшн", посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ „Укрексімбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у справі № 910/9131/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.09.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ „Протеїн-Продакшн" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 20.09.2018 року оголошено перерву у справі до 27.09.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.

До початку судового засідання засобами електронного зв'язку від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на вимогу суду від 20.09.2018 року.

Представники скаржника та АТ „Ощадбанк", а також ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кізленко В.А. в судовому засіданні 27.09.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ПАТ „Укрексімбанк" в цілому та визнати недійсним Додаткову угоду № 1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання № 01-02-2014 від 01.02.2014 року, укладену між ПрАТ „Креатив" та ТОВ „Протеїн-Продакшн".

Представник ТОВ „Протеїн-Продакшн" в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року - без змін.

27.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/9131/16 за заявою ПрАТ „Креатив" про банкрутство, провадження у якій порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ „Креатив", до якого, в тому числі, включено вимоги ПАТ „Укрексімбанк" у сумі 3 413 064 596,13 грн., з яких 3 286 033 566,93 - вимоги четвертої черги, 127 028 273,20 - вимоги шостої черги. Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги вказаного банку у розмірі 91 332 300,00 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

19.04.2018 року у межах справи про банкрутство ПрАТ „Креатив" в порядку ст. 10 Закону про банкрутство ПАТ „Укрексімбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ПрАТ „Креатив" та ТОВ „Протеїн-Продакшн" про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року, укладеного між боржником та ТОВ „Протеїн-Продакшн".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заставне майно боржника, яке перебувало у заставі ПАТ „Укрексімбанк", було відчужено на користь ТОВ „Протеїн-Продакшн" на підставі спірної Додаткової угоди №1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року, без відповідної згоди заставодержателя, що є порушенням вимог законодавства і, як наслідок, підставою для визнання її недійсною.

За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у справі № 910/9131/16 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" до ПрАТ „Креатив" та ТОВ „Протеїн-Продакшн" про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 01.07.2015 року до Договору купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року в межах справи № 910/9131/16.

Приймаючи оскаржувану ухвалу судом було встановлено відсутність в матеріалах справи доказів погодження заставодержателя на відчуження предмета застави, однак відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення Додаткової угоди до Договору № 01/02-2014 купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача в межах даної справи матеріального суб'єктивного права, на захист якого подано позов, що є підставою для відмови в задоволенні даного позові.

ПАТ „Укрексімбанк" з даною ухвалою суду не погоджується та в апеляційній скарзі посилається на наявність у нього права на звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач є кредитором боржника та заставодержателем заставного майна, яке було відчужено за спірною Додатковою угодою, відтак були порушені його права. При цьому, доводи апеляційної скарги щодо підстав для визнання спірного правочину недійсним фактично є ідентичними доводам, викладеним у позовній заяві.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає відстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Закону мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Тобто, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.

Водночас, згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110- 112 ЦК України, Закон про банкрутство є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття „заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

У Висновках Верховного Суду України, що викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за І півріччя 2016, у пункті 1.4.22. Верховний Суд України, зокрема, вказав: „при цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як „заінтересовані особи" (ст.ст. 215,216 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до положень Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частинами 4-6 статті 26 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, що має двадцять п'ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

За змістом частин першої, другої та дев'ятої статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею: вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків установлених цим Законом: погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду Україні від 10.02.2016 року у справі № 910/6098/14).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Як було зазначено вище, що ПАТ „Укрексімбанк" є конкурсним кредитором ПрАТ „Креатив" з вимогами на суму 3 413 064 596,13 грн., з яких 3 286 033 566,93 - вимоги четвертої черги, 127 028 273,20 - вимоги шостої черги. Крім того, ПАТ „Укрексімбанк" є заставним кредитором на суму 91 332 300,00 грн. Відповідні вимоги визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів ухвалою суду від 14.06.2017 року у даній справі.

Таким чином, банком, як конкурсним і заставним кредитором у справі та заставодержателем майна боржника, яке було відчужено за спірним правочином, тобто заінтересованою особою, доведено в установленому законом порядку факт порушення його прав і законних інтересів укладенням оспорюваного договору, відтак останній має право на звернення із відповідним позовом до відповідачів саме у межах даної справи про банкрутство, в порядку ст. 10 Закону про банкрутство, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ „Укрексімбанк" (надалі - Кредитор), ПрАТ „Креатив" (надалі - Позичальник), ТОВ „Завод Модифікованих Жирів", ПП „Еллада", ПрАТ „Яготинське ХПП" (правонаступником якого є ТОВ „Яготинське хлібоприймальне підприємство"), ТОВ „Протеїн-Продакшн", ТОВ „Креатив Постач", ТОВ „Креатив Трейд" та ТОВ „Регіонпродукт-Україна" укладено Генеральну кредитну угоду №151308N2 від 17.11.2008 року із змінами і доповненнями (надалі за текстом - Генеральна угода).

Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та Позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності Позичальника. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційного торгово-закупівельної програми по розвитку діяльності Позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання Кредитних договорів (п. 1.2 ст. 1 Генеральної угоди).

01.02.2014 року між ТОВ „Протеїн-Продакшн" (надалі - покупець) та ПрАТ „Креатив" (надалі - продавець) укладено Договір №01/02-2014 купівлі-продажу обладнання, за яким продавець на умовах визначених цим Договором зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання для котлів, номенклатура та комплектність якого визначені в Додатку №1 доданого Договору.

30.07.2014 року між АТ „Укрексімбанк" (надалі - Заставодержатель) та ПрАТ „Креатив" (надалі - Заставодавець) укладено Договір застави №151214Z28 в забезпечення виконання зобов'язання за Генеральною угодою, укладеною між Заставодержателем, Заставодавцем та ТОВ „Завод Модифікованих Жирів", ПП „Еллада", ПрАТ „Яготинське хлібоприймальне підприємство", ТОВ „Протеїн-Продакшн", ТОВ „Креатив Постач", ТОВ "Креатив Трейд", ТОВ „Регіонпродукт-Україна".

Згідно п. 1.2 Договору застави Заставодавець з метою забезпечення викладених в Кредитному договорі зобов'язань Боржника та Заставодавця заставляє обладнання, яке є предметом застави за цим Договором (надалі - предмет застави), а саме: котел на біомасі НР, модель 300PSIG, з похилою відштовхуючою колосниковою решіткою та аксесуарами. Виробник - Hurst Boiler&Welding Company Inc (США). Рік виробництва - 2013. Інвентарний номер 10456, балансова вартість 73 158 995,02 грн.

Предмет застави знаходиться за адресою: Україна, м. Кіровоград, смт. Нове, вул. Ливарна,10, або в будь-якому іншому місці де фактично знаходиться заставне майно чи його частина в разі зміни місцезнаходження при виникненні ситуації, коли виникла загроза втрати предмету застави.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 1.8 Договору застави відчуження предмету застави Заставодавцем, в тому числі передача в оренду (лізинг), дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя.

Пунктом 1.11 Договору застави сторони домовилися, що застава зберігає силу, якщо предмет застави переходить у власність іншої особи, або якщо заставодержатель відступає права за цим Договором та права вимоги за кредитним договором третім особам або заставодавець за згодою заставодержателя відступить права за цим Договором, на іншу особу.

Згідно п. 2.1.1 Договору застави Заставодержатель має право перевіряти документально та фактично наявність розмір, стан і умови збереження предмета застави. За фактом перевірки предмету застави заставодержателем складається акт.

01.07.2015 року між ТОВ „Протеїн-Продакшн" та ПрАТ „Креатив" укладено Додаткову угоду №1 до Договору №01/02-2014 купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року, згідно якої Додаток №1 Договору доповнено наступним переліком обладнання: паровий котел на біомасі виробничою потужністю 30 т. пара на годну.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням позивачем дійсності Додаткової угоди №1 до Договору №01/02-2014 купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року, яким майно боржника, яке перебуває у заставі АТ „Укрексімбанк", було відчужено без згоди заставодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України „Про заставу", яка кореспондується зі статтею 572 ЦК України, встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення також викладені в статті 17 Закону України „Про заставу".

Отже, за змістом частини другої статті 586 ЦК України, частини другої статті 17 Закону України „Про заставу" відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя (іпотекодержателя). Договір про відчуження заставленого майна, укладений з порушенням цих правових норм, може бути визнаний господарським судом недійсним згідно зі статтею 215 ЦК України.

Умовами пп. 2.5.3. п. 2.5. Договору застави визначено право заставодавця (боржник) реалізовувати предмет застави за письмовим дозволом заставодержателя з дотриманням вимог чинного законодавства України, цього Договору та кредитного договору.

При цьому, відповідно до п. 2.3.4. Договору, заставодавець зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов'язаних з передачею предмета застави третім особам (в тому числі передача предмету застави в оренду (лізинг)).

Як було встановлено вище, 01.07.2015 року між ТОВ „Протеїн-Продакшн" та ПрАТ „Креатив" укладено Додаткову угоду №1 до Договору №01/02-2014 купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014, згідно якої Додаток №1 Договору сторони довилися доповнити наступним переліком обладнання: паровий котел на біомасі виробничою потужністю 30 т. пара на годину.

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ „Креатив" передало, а ТОВ „Протеїн-Продакшн" прийняло предмет застави, а саме: котел на біомасі НР, модель 300PSIG, з похилою відштовхуючою колосниковою решіткою та аксесуарами, та сплатило вартість товару у розмірі 35 994 027,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №116 від 27.07.2015 року, №117 від 27.07.2015 року, №118 від 27.07.2015 року, №119 від 27.07.2015 року.

Разом з тим, в порушення вимог законодавства та умов договору застави, матеріали справи не містять доказів погодження АТ „Укрексімбанк" на відчуження предмету застави.

Водночас, дослідивши обставини справи, а також докази, на які посилаються учасники провадження у справі, колегія суддів не вбачає підстави для визнання спірного правочину недійсним враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про заставу" застава зберігає силу, якщо однією з підстав визначених в закону, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Аналогічні положення також містяться у п. 1.11. Договору застави.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави місце знаходження предмету застави - м. Кіровоград (Кропивницький) с. Нове, вул. Ливарна, 10 - тобто на території заводу покупця - ТОВ „Протеїн-Продакшн". Вказані обставини не заперечується учасниками провадження у справі.

Фактичним користувачем заставленого ПрАТ „Креатив" обладнання протягом дії Договору застави було ТОВ „Протеїн-Продакшн", про що свідчать Акти від 27.11.2015 року, 20.05.2016 року, 26.01.2018 року, 20.02.2018 року та 20.03.2018 року перевірки наявності, стану та умов зберігання майна, яке відповідно до Договору застави №151214Z28 від 30.07.2014 року є предметом застави.

З пояснень представника ТОВ „Протеїн-Продакшн" в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що фактично відповідне обладнання було придбано ПрАТ „Креатив" для використання ТОВ „Протеїн-Продакшн" у власній господарській виробничій діяльності. Вказане високотехнологічне обладнання є частиною технологічного процесу та складовою єдиного майнового комплексу ТОВ „Протеїн-Продакшн", що в свою чергу робить виробництво соєвого заводу більш енергоефективним та збільшує вартість заставного активу.

При цьому, вказаний паровий котел неможливо виокремити з комплексу будівель ТОВ „Протеїн-Продакшн" на користь ПрАТ „Креатив" з метою його подальшого продажу в ліквідаційній процедурі без пошкодження його основних частин, що відповідно спричинить заниження фактичної вартості предмета застави. Тобто, судова колегія вважає, що уклавши відповідний договір застави, банк на свій власний ризик взяв у заставу такий предмет, реалізація якого або звернення стягнення на яке може бути ускладнено саме у процедурі банкрутства ПрАТ „Креатив".

Крім того, судом встановлено, що ТОВ „Протеїн-Продакшн", в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника - ПрАТ „Креатив" перед АТ „Укрексімбанк" за Генеральною кредитною угодою № 15130N2 від 17.11.2008 року та всіма кредитними договорами на загальну суму більше ніж 100 млн. доларів США, укладеними в рамках цієї угоди, є майновим та фінансовим поручителем ПрАТ „Креатив" на підставі договору поруки №151213Р20 від 21.08.2013 року, Договору поруки № 151214Р27 від 30.07.2014 року, іпотечного договору № 151214Z33 від 31.07.2014 року та договору застави 151214Z34 від 31.07.2014 року, укладені між ТОВ „Протеїн-Продакшн", ПрАТ „Креатив" та АТ „Укрексімбанк".

Предметом зазначених договорів застави та іпотеки є нерухоме майно - комплекс будівель та виробниче обладнання, що розташовані за адресою м. Кіровоград (Кропивницький) с. Нове, вул. Ливарна, 10.

Водночас, відносно ТОВ „Протеїн-Продакшн" господарським судом Львівської області ухвалою від 01.11.2016 року за заявою ТОВ „Компанія „Профстоун" порушено справу № 914/2618/16 про банкрутство.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Львівської області від 22.12.2016 року у даній справі № 914/2618/16, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 року, серед іншого, визнано грошові вимоги АТ „Укрексімбанк" до боржника - ТОВ „Протеїн-Продакшн" у розмірі 3 917 499 571,30 грн., з яких 995 655 760,00 грн. як забезпечені заставою майна боржника та підлягають задоволенню позачергово, 2 756,00 грн. судового збору першої черги та 2 794 651 175,90 грн. - четвертої черги.

Відповідні вимоги виникли внаслідок невиконання боржником - ПрАТ „Креатив" своїх зобов'язань перед банком за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 15130N2 від 17.11.2008 року.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що вимоги АТ „Укрексімбанк", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди №15130N2 від 17.11.2008 року, пред'явлені банком як до основного боржника - ПрАТ „Креатив", так і до майнового та фінансового поручителя - ТОВ „Протеїн-Продакшн".

За вказаних вище обставин у їх сукупності, оскільки застава зберігає силу у разі відчуження предмета застави в силу ст. 27 Закону України „Про заставу" та п. 1.11 Договору застави і, відповідно, умови Договору застави залишаються чинними для ТОВ „Протеїн-Продакшн", враховуючи, що вказаний паровий котел неможливо виокремити з комплексу будівель ТОВ „Протеїн-Продакшн" на користь ПрАТ „Креатив" з метою його подальшого продажу в ліквідаційній процедурі без пошкодження його основних частин, що відповідно спричинить заниження фактичної вартості предмета застави, беручи до уваги, що заставне майно перейшло у власність поручителя ПрАТ „Креатив" - ТОВ „Протеїн-Продакшн", відносно якого також порушено справу про банкрутство і де банк також є кредитором за тими самими вимогами, що і до ПрАТ „Креатив", а також з огляду на те, що продаж відповідного заставного майна в межах справи про банкрутство ТОВ „Протеїн-Продакшн" є більш ефективним та дозволить отримати більше коштів від його реалізації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку скаржником не доведено суду, яким чином укладення відповідачами Додаткової угоди №1 до Договору №01/02-2014 купівлі-продажу обладнання від 01.02.2014 року порушує права його безпосередньо як заставодержателя.

Водночас, АТ „Укрексімбанк" не позбавлений права і можливості звернення до господарського суду Львівської області в межах справи №914/2618/16 про банкрутство ТОВ „Протеїн-Продакшн" з метою включення його вимог до реєстру вимог кредиторів окремо як таких, що забезпечені заставою майна ПрАТ „Креатив", право власності на яке перейшло до ТОВ „Протеїн-Продакшн".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у даній справі є такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у справі № 910/9131/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у справі № 910/9131/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 27.09.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

А.А. Верховець