Провадження № 11-сс/4812/57/18Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 399 КПК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 року                                                  м. Миколаїв

                Суддя-доповідач Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Орель» на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність прокурора Миколаївської області,

ВСТАНОВИВ:

6 серпня 2018 року директор ТОВ «Орель» направив на адресу Центрального районного суду м. Миколаєва скаргу на бездіяльність прокурора Миколаївської області у кримінальному провадженні №12013160110001674.                Слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва за результатами розгляду скарги ТОВ «Орель» 2 жовтня 2018 року постановлено ухвалу, якою відмовлено у її задоволенні.                                

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                Частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК України) встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.                                                

Положення частин 1 та 2 статті 309 КПК України узгоджуються з вказаним принципом та містять вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження; про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру; повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження за скаргою по ній.

За змістом частини 3 статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже законодавець визначив саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді, інший ніж ті, що включені до статті 309 КПК України.        

Ухвала слідчого  судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора щодо прийняття процесуальних рішень у строки встановлені КПК України, виходячи з  переліку, зазначеному у частині 1 та частині 2 статті 309 КПК України, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. 

Про неможливість оскарження такої ухвали слідчого судді зазначено і у частині 3 статті 307 КПК України.                

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідно до загальних засад кримінального провадження забезпечується право на апеляційний перегляд справи, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв’язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в апеляційній скарзі.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга  ТОВ «Орель» є неприйнятною і, у відповідності до вимог частини 4  статті 399 КПК України, по ній слід відмовити у відкритті провадження, оскільки вона подана на таке судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Керуючись статтями 399, 426 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Орель» на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2018 року про відмову у задоволенні скарги, оскільки вона подана на  судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

         Копію ухвали невідкладно надіслати директору ТОВ Орель» ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення.

Суддя