МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                               Справа № 469/553/18

Провадження № 1-кп/480/214/18

УХВАЛА

05 жовтня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Шаронової Н.О.,

суддів                                 Войнарівського М.М., Терентьєва Г.В.,

за участю:

секретаря Бойко В.Д.,

прокурора                 Левченка А.М.;

представника потерпілого         ОСОБА_1 (який бере участь з приміщення                                                 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя);

обвинуваченого                 ОСОБА_2;

захисника                           ОСОБА_3,

під час судового засідання в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції з Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя з розгляду клопотання цивільного позивача ОСОБА_4 про арешт майна цивільного відповідача ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

       04.06.2018 з Апеляційного суду Миколаївської області до Миколаївського районного суду Миколаївської області, у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 34 КПК України, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

       Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2018 року вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

       Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2018 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду; прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

       Від представника цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про арешт майна, яке належить відповідачу — ОСОБА_2, а саме: сімох земельних ділянок, що розташовані в межах Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

       У судовому засіданні представник потерпілого та цивільного позивача підтримав заявлене клопотання про арешт майна.

       Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

       Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання і просили відмовити в задоволенні.

       Заслухавши у судовому засіданні учасників судового провадження, перевіривши клопотання, судом встановлено таке.

       Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

       Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

       Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

       Відповідно до частини 1 статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

       Частинами 1-2 статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

       Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

       При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

       1) правову підставу для арешту майна;

       2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

       3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

       3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

       4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

       5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

       6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

       Так, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна представник позивача посилається на те, що у позивача та його представника є певні побоювання, що цивільним відповідачем ОСОБА_2 у найближчий час буде оформлено довіреність на певну особу, задля відчуження наявного у відповідача майна, з метою уникнення виплат матеріальної та моральної шкоди, а тому у разі, якщо арешт не буде накладено у найкоротший термін, то рішення суду буде неможливо виконати.

       При цьому, представником цивільного позивача до клопотання про арешт майна не додано доказів на підтвердження того, що у діях цивільного відповідача — ОСОБА_2 є ризики можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, яке йому належить. В обґрунтування клопотання представник цивільного позивача вказує лише на побоювання відчуження майна, однак без підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами.

       Крім того, представником цивільного позивача не доведено співрозмірності вартості належного ОСОБА_2 майна та розміру вимог цивільного позову.

       З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_4 про арешт майна цивільного відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

       Також суд роз'яснює представнику цивільного позивача, що відмова у задоволенні вказаного клопотання не позбавляє цивільного позивача звернутися до суду з відповідним клопотанням.

       Керуючись ст. 172, ч. ч. 1, 2 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

постановив:

       Відмовити у задоволенні клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_4 — ОСОБА_1 про арешт майна цивільного відповідача ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

       Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

       Головуючий суддя                                                                Н.О. Шаронова

       Суддя                                                                                Г.В. Терентьєв

       Суддя                                                         М.М. Войнарівський

05.10.2018