Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 725/1947/15-ц

провадження № 61-6551св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., ПророкаВ. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-Чернівецька обласна державна адміністрація,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: Чернівецький окружний адміністративний суд, Першотравневий районний відділ управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецького окружного адміністративного суду на рішення апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Яремка В. В., Винту Ю. М., Перепелюк Л. М. від 25 серпня 2016 року у справі за позовом Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Чернівецький окружний адміністративний суд, Першотравневий районний відділ управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області, про виселення та зняття з реєстраційного обліку,

Встановив:

У квітні 2015 року Чернівецька обласна державна адміністрація (далі - Чернівецька ОДА) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Чернівецький окружний адміністративний суд, Першотравневий районний відділ управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області, про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 жовтня 2011 року № 652/17 «Про видачу ордерів, виключення квартир із числа гуртожитків, та поселення у маневровий фонд міської ради» житлове приміщення на АДРЕСА_1 закріплене як службове за Чернівецьким окружним адміністративним судом та видано ордер ОСОБА_6, як судді вказаного суду, та членам його сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зареєстровані за вказаною адресою. У подальшому ОСОБА_6 обрано суддею апеляційного суду Івано-Франківської області.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 припинив трудові відносини із Чернівецьким окружним адміністративним судом, Чернівецька ОДА просила виселити ОСОБА_6 та членів його сім'ї із службового житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також зобов'язати Першотравневий РВ УДМС у Чернівецькій області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за відповідною адресою.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2015 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із службового житлового приміщення, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_6 припинив трудові відносини з Чернівецьким окружним адміністративним судом , а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 25 серпня 2016 року заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2015 року в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням матеріального законодавства. Відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки відповідач не припинив трудову діяльність як суддя, а лише був переобраний з одного суду до іншого в іншому регіоні, у якому не був забезпечений житлом.

У касаційних скаргах, поданих у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Чернівецька ОДА та Чернівецький окружний адміністративний суд просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційних скарг, Чернівецька ОДА та Чернівецький окружний адміністративний суд посилаються на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять відхилити касаційну скаргу Чернівецька ОДА та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує забезпечення судді та його членам сім'ї жилими приміщеннями відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 124 Житлового кодексу України (далі - ЖК УКраїни) робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, зокрема, сім'ї військовослужбовців; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників (стаття 125 ЖК України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій. Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону, а також ураховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з переміщенням по службі одного із подружжя, пов'язаним з переїздом в іншу місцевість, без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів їхніх сімей на житло.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 жовтня 2011 року №652/17 «Про видачу ордерів, виключення квартир із числа гуртожитків, та поселення у маневровий фонд міської ради» житлове приміщення під АДРЕСА_1 закріплено як службове за Чернівецьким окружним адміністративним судом та видано ОСОБА_6, як судді вказаного суду, та членам його сім'ї ОСОБА_7 і ОСОБА_8, спеціальний ордер на вселення у двокімнатну квартиру НОМЕР_1, у будинку АДРЕСА_1. На цей час відповідачі зареєстровані у вищевказаній спірній квартирі, що підтверджується довідкою ОСББ «Кармелюка 110Б» від 16 березня 2015 року № 7.

Установлено, що постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року «Про обрання суддів» ОСОБА_6 обрано суддею апеляційного суду Івано-Франківської області.

ОСОБА_6 на час пред'явлення позову та розгляду справи працює в судовій системі більше 10 років, не припинив трудову діяльність із судовою системою, є діючим суддею.

У касаційних скаргах Чернівецька ОДА та Чернівецький окружний адміністративний суд посилаються на те, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Крім того, зазначають, що відповідач перебував у трудових відносинах з Чернівецьким окружним адміністративним судом менше 10 років, а апеляційним судом помилково враховано загальний стаж роботи у судовій системі понад 10 років.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач не припинив свою трудову діяльність як суддя, а лише був переобраний з одного суду до іншого.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Так, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові

позиції щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг,

компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004

(справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). Зокрема, складовою цих гарантій є обов'язок держави забезпечувати фінансування, належні соціальні та житлові умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_6 іншого службового житла за новим місцем роботи не отримував, тому вимоги про виселення ОСОБА_6 та членів сім'ї із службового житлового приміщення без надання іншого житла є безпідставними та такими, що порушують право відповідачів на житло.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статей 124, 125 ЖК України, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційні скарги Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецького окружного адміністративного суду залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на Чернівецьку обласну державну адміністрацію та Чернівецький окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

В.М. Сімоненко

І.М. Фаловська