Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 686/7226/14-ц

провадження № 61-17566св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

представники позивача: Верчук Віктор Іванович, Олійник Маріанна Валентинівна, Галюк ВасильВасильович, Голка Тетяна Іванівна, Ольховський Євгеній Федоровича,

відповідач - ОСОБА_7,

представники відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

треті особи: ОСОБА_10, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,

представники виконавчого комітету Хмельницької міської ради: Пономарьов Роман Михайлович, КисільВалентин Вікторович, Баланюк Дмитро Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня

2017 року в складі судді Логінової С. М. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року в складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_10 було укладено договір кредитної лінії № 365/МК/2007-840, додаткову угоду

від 05 грудня 2007 року № 1, відповідно до умов якої останній отримав транш у іноземній валюті у розмірі 51 000 доларів США, строком до 04 грудня 2014 року. 21 лютого 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду

№ 3 до вищевказаного договору кредитної лінії, за умовами якої ОСОБА_10 отримав 31 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки

від 05 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., зареєстрований за № 7723, а також додатковий договір від 21 лютого 2008 року, посвідчений тим же нотаріусом, зареєстрований за № 1180 до договору іпотеки від 05 грудня

2007 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 92,7 кв. м. На порушення умов кредитного договору позичальником наданий у користування кредит не повернуто, відсотки за користування кредитними коштами не сплачено.

Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «КБ «Надра» просило суд: звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05 грудня 2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 92,7 кв. м, у рахунок задоволення грошових вимог

ПАТ «КБ «Надра» за договором кредитної лінії від 05 грудня 2007 року

№ 365/МК/2007-840 в сумі: 46 044,06 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 27 225,46 доларів США заборгованості за відсотками, 54 675,80 грн пені, 25 331,35 грн штрафу згідно з пунктом 8.3 договору; додатковою угодою

від 21 лютого 2008 року № 3 до договору кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 365/МК/2007-840 в сумі: 27 567,27 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 16 800,13 доларів США заборгованості за відсотками, 61 383,88 грн пені, 15 228,46 грн штрафу згідно з пунктом 8.3 договору; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу вказаної квартири на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною 879 149 грн та стягнути з відповідача витрати, понесені банком на оплату судового збору в розмірі

3 654 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 24 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_10 перед ПАТ «КБ «Надра» за договором кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 356 МК/2007-840 у сумі

73 270,06 доларів США з яких: 46 044,06 доларів США - тіло кредиту,

27 225,46 доларів США - відсотки за користуванням кредитом та 54 675,80 грн пені; додатковою угодою від 21 лютого 2008 року № 3 до кредитної лінії у сумі

44 367,21 доларів США, з яких: 27 567,27 доларів США - тіло кредиту,

16 800 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом та 61 383,88 грн пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05 грудня 2007 pоку, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 7723, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 92,7 кв. м, яка на праві власності належить ОСОБА_7 Встановлено спосіб реалізації цієї квартири шляхом її продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною 879 149 грн. Встановлено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, виходив з того, що боржник не виконує взяті на себе зобов'язання, чим порушує умови кредитного договору, тому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У червні 2017 рокуОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову

ПАТ «КБ «Надра» відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належні розрахунки кредитної заборгованості ОСОБА_10 у відповідності до умов кредитного договору, а не з фактично отриманих ним коштів, тому поза увагою судів залишився факт отримання ОСОБА_10 від позивача за касовими ордерами

82 000 доларів США, а не 81 500 доларів США, як то було передбачено умовами кредитного договору. Саме на цю суму коштів - 82 000 доларів США позивач нараховував відсотки за користування кредитом та обраховував пеню за порушення умов кредитного договору. Крім того, суди не врахували вимоги частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку». Посилаючись на загальний розмір заборгованості згідно з умовами кредитного договору, суди не врахували того факту, що всі обрахунки заборгованості позичальника робились всупереч умовам кредитного та іпотечного договорів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 05 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») та

ОСОБА_10 укладено договір № 365/МК/2007-840, за яким банк відкрив позичальнику кредитну лінію у сумі 81500 доларів США терміном по 04 грудня 2014 року, зі сплатою 14,4 % річних.

Згідно з додатковою угодою від 05 грудня 2007 року № 1 до договору кредитної лінії банк надав позичальнику транш у розмірі 51 000 доларів США, з терміном повернення до 04 грудня 2014 року. Процентна ставка за користування траншем встановлена з розрахунку 14,4 % річних за терміновим кредитом, і 28,8 % річних за простроченим кредитом.

Згідно з додаткової угоди від 05 грудня 2007 року № 3 до договору кредитної лінії банк надав позичальнику транш у розмірі 31 000 доларів США, з терміном повернення до 04 грудня 2014 року. Процентна ставка за користування траншем встановлена з розрахунку 14,9 % річних за терміновим кредитом, і 29,8 % річних за простроченим кредитом.

05 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за яким остання на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_10, передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 92,7 кв. м.

21 лютого 2008 року між сторонами укладено додатковий договір до договору іпотеки, за яким зобов'язаннями іпотекодавця є повернення кредиту у розмірі

81 500 доларів США та сплата відсотків за користування кредитом у розмірі

14,9 % річних.

Згідно з технічним паспортом на квартиру, надану в іпотеку банку, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, яку вона отримала згідно з договором дарування. Згідно з довідки про склад сім'ї у спірній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_10 та ОСОБА_16

У лютому 2014 року позивач звернувся до ОСОБА_7 із письмовою вимогою про усунення порушень за договором кредитної лінії від 05 грудня 2007 року

№ 365/МК/2007-840 та додатковою угодою від 21 лютого 2008 року № 3, яку ОСОБА_7 отримала 14 лютого 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з висновком судової будівельно-оціночної експертизи від 07 червня 2016 року № 05/16 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, загальною площею 92,7 кв. м становила

879 149 грн.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, встановлений строк його виконання.

Згідно з частини першої статті 575 ЦК України одним із видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї частини, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї вимоги, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року,встановивши наявністьзаборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем, враховуючи те, щорішення про стягнення кредитної заборгованості не виконано, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в порядку, встановленому статтями 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ОСОБА_7 у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_7залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області

від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. М.Коротун

В. І.Крат