Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #74328372


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 654/2517/16-к

провадження № 51-9156ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

судді Мазура М. В., Матієк Т. В.,

розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

встановив:

За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки встановлені ст. 76 КК. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 05 травня 2016 року по 26 травня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки встановлені ст. 76 КК.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та виправдано у зв'язку із недоведеністю вини у вчиненні вказаного злочину; ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК та виправдано у зв'язку із недоведеністю вини у вчиненні вказаних злочинів.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 04 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.

В адресованій Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційній скарзі, потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та невідповідність призначеного судом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених, просить змінити вирок місцевого суду та призначити засудженим покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Також потерпілий просить призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років та остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті в касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 3 КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII набрав чинності 15 грудня 2017 року) визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак всупереч наведеним положенням процесуального закону, у касаційній скарзі потерпілого не зазначено у чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення та відсутнє обґрунтування необхідності його скасування на підставах, передбачених ч.1 ст. 438 КПК.

Також, скарга ОСОБА_1 не містить достатнього обґрунтування щодо явної несправедливості призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, з огляду на тяжкість вчинених ними злочинів, обставинами їх скоєння та даними про їх особи внаслідок м'якості, з урахуванням положень ст. 414 КПКта приписів статей 50, 65 КК у їх взаємозв'язку.

Крім того, слід зазначити, що доводи касаційної скарги потерпілого фактично стосуються вироку суду першої інстанції, при цьому доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 касаційна скарга не містить, як не містить і доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі на спростування доводів його апеляційної скарги.

Згідно зі п. 5 ч. 2 ст. 427 КПКу касаційній скарзі, крім іншого, мають бути зазначені вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначено ст. 436 КПК. Відповідно до її змісту суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Однак викладені ОСОБА_1 у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають вимогам вищевказаної статті.

Так, потерпілий просить змінити вирок суду. Проте з долучених до неї копій судових рішень убачається, що за результатами розгляду апеляційних скарг на вирок у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційним судом постановлено відповідне судове рішення, прохання щодо якого, скаржником у касаційній скарзі не висловлено.

Крім того, викладене прохання потерпілого щодо застосування до засуджених закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, не узгоджується з положеннями ст. 437 КПК, адже суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, тобто не може погіршити становище засудженого.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПКпереглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Залишити касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 без руху і встановити йому десятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва   М. В. Мазур   Т.В. Матієк



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація