Справа № 2 – 333

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 року Замостянський районний суд м.Вінниці

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач в листопаді 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу, мотивуючи тим, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 та отримують теплову енергію у гарячій воді, вироблену позивачем. Відповідачі регулярно, порушуючи умови п.18 Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630, п. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово – комунальні послуги», заборгували станом на 01 жовтня 2009 року 3065 грн. 43 коп. Відповідно до діючого законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає суму заборгованості – 3065 грн. 43 коп., 88 грн. 65 коп. – 3% річних та 428 грн. 85 коп. – суми втрат від інфляції.

В ході судового розгляду представник позивача зменшила позовні вимоги, оскільки відповідачі частково розрахувались та просила суд стягнути суму боргу у розмірі 2475 грн. 23 коп. з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Представник позивача в судовому засіданні підтримала зменшені позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, пояснивши суду, що оплата за комунальні послуги нараховувалась шляхом середньомісячного споживання гарячої води, оскільки відповідачі з квітня 2008 року не подавала покази лічильника.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та заперечила проти його задоволення, пояснивши суду, що сплачувала за гарячу воду по лічильнику і не знала, що потрібно надавати покази лічильника кожен місяць.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до судового засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, тому суд розглядає справу у їх відсутність, проти чого не заперечили сторони.

Виходячи з положень ст. ст. 64, 66-68 ЖК України, наймач та члени його сім'ї, що проживають разом з ним, несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, в тому числі обов'язки по платі за користування житлом та платі за комунальні послуги у визначені строки.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд вважає, що вказана стаття, на яку позивач посилається в позовній заяві на обґрунтування своєї вимоги про стягнення інфляційних та 3-х відсотків річних, не може бути застосована до даних зобов’язань, оскільки вони є не грошовими, а стосуються надання послуг за визначеними тарифами. Тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягає.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу –2475 грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 30 грн.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача, що вона оплачувала послуги по лічильнику оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач не надавала покази лічильника, в зв’язку з чим їй було нараховано дану суму заборгованості.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України його слід стягнути з відповідачів на користь держави.

Виниклі правовідносини врегульовані ст.ст. 66, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 18 «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, керуючись ст.ст. 66, 67, 68 ЖК України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п. 18 «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі основного боргу – 2475 грн. 23 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 30 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя