Справа № 2-А-1334/09/0101
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2009 року Алуштинский міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді Куксова В.В.
при секретарі Кучер Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті Автономної Республіки Крим в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на її користь щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, з 2007 року по теперішній час, відновити пропущений строк звернення до суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які їй не виплачені з вини відповідача з 2007 року.
Позивач у судове засідання не з’явився, просить розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, завчасно. Надана заява про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, які мотивовані тим, що вказані позивачем виплати не були передбачені Законом України «Про державний бюджет України», тому й не виплачувались, за виключенням 2008-2009 рр., за які позивачу було виплачено зазначену надбавку у розмірі 1176,90 гривень. Також, просить суд застосувати положення ст. 100 КАС України, тому що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 122 КАС України.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на час закінчення Другої Світової Війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2, ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Згідно зі ст. ст. 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав. Пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Строк звернення до суду про нарахування невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 р. позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду у грудні 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачем не надано.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2008, №38, 06 червня 2008 року.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за травень-жовтень 2008 року порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 06 червня 2008 року, відповідно річний строк сплинув в жовтні 2009 року.
Адміністративний позов поданий до суду 01 грудня 2009 року, тобто після закінчення річного строку з моменту, коли позивач міг би дізнатися про порушення його права. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачем не надано.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни є обґрунтованими частково, а саме з грудня 2008 року.
Згідно положень ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10.2000р., мінімальний розмір пенсії є однією з основних державних гарантій, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до вимог абз. 3 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум № 966-XIV від 15.07.1999р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Абзацом восьмим статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Згідно із ч.1 ст.28 зазначеного Закону ( в редакції Закону № 2291-IV від 23.12.2004р.), мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007р. до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
Тому суд вважає, що саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка повинна отримати бюджетні кошти, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.
Позивач також просить зобов’язати відповідача виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату з грудня 2009 року, тобто, фактично, на майбутнє.
Вимоги по сплаті соціальної допомоги на майбутнє задоволенню не підлягають, оскільки строк виплати зазначеної державної соціальної допомоги ще не настав, а відповідно, зобов’язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутні, так як і відсутнє право позивача на її отримання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, у зв’язку із частковим задоволенням позову на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період грудень 2008 року - грудень 2009 року з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути з пенсійного фонду України в м. Алушті АРК на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Алуштинський міський суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.184, 186 КАС України.
Суддя: