Постанова

Іменем України

2 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 464/4530/17-к

провадження № 51 - 686 км 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз») на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017141040000054, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), такого, що судимості не мав,

у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368-3 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини.

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року затверджено угоду від 30 червня 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та заступником начальника Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Дзюковським М.Р. про визнання винуватості.

ОСОБА_1 за частиною 3 статті 368-3 КК визнано винним та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Запобіжний захід залишено попередній - домашній арешт.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування ІІІ розряду ПАТ «Львівгаз», будучи службовою особою юридичної особи приватного права, яку наділено організаційно-розпорядчими функціями щодо перевірки та виявлення порушень при встановленні та експлуатації газового обладнання, 19 червня 2017 року о 14:15 у квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 під час проведення перевірки газового лічильника виявив порушення та прийняв пропозицію від останнього про одержання неправомірної вигоди в сумі 5000 грн за те, що не скерує складеного ним акта від 19 червня 2017 року про зрив пломб на газовому лічильнику для проведення експертизи.

21 червня 2017 року о 14:00 на вул. Шевченка-Турянського в м.Львові ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 5000 грн, після чого був затриманий працівниками поліції.

На вказаний вирок представник ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_4 на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі представник підприємства просить скасувати вирок районного суду та ухвалу апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, при цьому посилається на те, що угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні було затверджено без з'ясування обставин кримінального провадження та без згоди ПАТ «Львівгаз», що, на думку представника, є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, зазначає, що учиненийОСОБА_1 злочин, передбачений частиною 3 статті 368-3 КК, вказує безпосередньо на факт завдання шкоди працівником підприємству, яке є його роботодавцем.

Також, обґрунтовує неправильні висновки апеляційного суду, посилаючись на статтю 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що стосується прав, свобод та законних інтересів особи на перегляд судового рішення, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді та вказуючи на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказуючи на порушення права на доступ до суду.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу представника юридичної особи, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Статтею 393 КПК встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження, при цьому згідно з положеннями пункту 2 частини 3 статті 399 КПК суддя-доповідач повертає апеляційну скаргу, якщо вона подана особою, яка не має такого права.

Доводи представника юридичної особи щодо неправомірності зазначеної угоди між ОСОБА_1 та заступником начальника Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Дзюковським М.Р. є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як убачається з матеріалів провадження, у вказаному кримінальному правопорушенні відсутні інші учасники, інтереси яких можуть бути порушені вказаним кримінальним правопорушенням. Крім того, суд, діючи в рамках кримінального процесуального закону, роз'яснив засудженому всі права та обов'язки, передбачені у разі затвердження угоди про визнання винуватості, та перевірив підстави, що унеможливлюють затвердження такої угоди.

Крім того, відповідно дочастини 1 статті 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року затверджено угоду від 30 червня 2017 року, на зазначених вище підставах не переглядався у суді апеляційної інстанції, а тому і не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Також представник ПАТ «Львівгаз» у своїй касаційній скарзі вказує про наявність підстав визнати підприємство у вказаному провадженні потерпілим, крім того, посилається на статтю 24 КПК в контексті порушення його прав, як потерпілої сторони. Однак такі твердження не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

У касаційній скарзі представник підприємства неодноразово вказує, що ПАТ «Львівгаз» повинно бути визнано потерпілим у справі, оскільки вказаним кримінальним правопорушенням, на його думку, цьому підприємству завдано шкоди, однак в матеріалах провадження відсутні дані, що таку юридичну особу визнано у вказаному кримінальному провадженні потерпілим або такому підприємству завдано шкоди.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в інтересах юридичної особи на вирок районного суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_4, який до того ж не є учасником процесу, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний апелянт не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_5, та повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК.

З огляду на викладене підстав вважати ПАТ «Львівгаз» належним апелянтом у вказаному кримінальному провадженні немає.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши вказані вимоги закону, дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК, поданої в інтересах ПАТ «Львівгаз», вказане підприємство відповідно до обвинувального висновку та вироку стороною чи учасником кримінального провадження не значиться, крім того, у вироку відсутні й будь-які відомості щодо цього товариства, тому його прав та інтересів він не стосується.

Доводи представника підприємства про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 24 КПК, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є неспроможними.

Відповідно до змісту статті 96-3 КК підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу.

Виходячи з диспозиції частини 3 статті 368-3 КК, яка передбачає настання протиправного діяння при прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою юридичної особи неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

Тобто такий зміст зазначеної норми КК не передбачає завдання шкоди підприємству в будь-якій формі, будь то шкода, завдана авторитету підприємства, або матеріальна шкода. При цьому, як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 одержав неправомірну вигоду для себе, а не в інтересах юридичної особи, а тому ПАТ «Львівгаз» не є учасником кримінального провадження, навіть за умови, що винна особа працювала на вказаному підприємстві. З урахуванням наведеного не має підстав вважати, що така юридична особа може бути потерпілою стороною у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином, узагальнюючи зазначене не можна вважати, що вказане кримінальне провадження стосується порушених прав ПАТ «Львівгаз», як на те посилається скаржник, а тому касаційна скарга представника підприємства задоволенню не підлягає.

Крім того, посилання представника на позбавлення його права на оскарження судових рішень у кримінальному провадженні, де юридична особа, яку він представляє, не є учасником такого провадження, не є ефективним способом захисту. Так, законодавством передбачено й інші заходи щодо відновлення порушених прав юридичної особи, якщо таке порушення буде встановлено відповідним процесуальним документом та у спосіб, визначений законом.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 399 КПК, а висновки апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги особі, яка не мала права її подавати, є обґрунтованими та вмотивованими.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк   В.В. Король  В.П. Огурецький