ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №826/16581/13-а

адміністративне провадження №К/9901/12006/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/16581/13-а за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2016 року (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (колегія суддів у складі Василенко Я.М., Кузьменко В.В.. Шурко О.І.) у справі № 826/16581/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ПАТ «МТС Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 15.10.2013 № 667 «Про відмову Приватному акціонерному товариству «МТС Україна» в продовженні строку дії ліцензії»;

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації прийняти рішення про продовження з 04.12.2013 строку дії ліцензії Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» серії АВ №546035 від 12.07.2010 на строк не менше 5 років, оформити вказане рішення на бланку ліцензії та видати належним чином оформлену ліцензію приватну акціонерному товариству «МТС Україна».

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014, позовні вимоги задоволено.

3. Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 у цій справі скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

4. Постановою Верховного Суду України від 30.06.2015 зазначену постанову суду касаційної інстанції від 22.01.2015 скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 в цій справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції

6. Скасовуючи зазначені рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що при розгляді справи необхідно дослідити чи ПАТ «МТС Україна» було дотримано передбаченої Законом № 1280-IV процедури звернення до Нацкомісії із заявою про продовження терміну дії ліцензії, зокрема в частині установлених строків такого звернення. Також судами попередніх інстанцій не надано відповідної правової оцінки дотриманню встановлених строків звернення із заявою про продовження терміну дії ліцензії та стосовно яких саме видів діяльності (передбачених в ліцензії позивача серії АВ № 546035) Нацкомісія наділена повноваженнями застосовувати процедуру продовження терміну дії ліцензії згідно з положеннями Закону № 1280-IV.

7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

8. 29.06.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

9. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2016 відкрито провадження у справі. 27.07.2016 надійшов відзив від Відповідача.

11. Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд за його участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, 29.12.2004 видано позивачу ліцензію серії АА № 720189 на будівництво і технічне обслуговування мереж зв'язку з рухомими об'єктами та надання послуг з їх використанням на території України. Строк дії ліцензії встановлено з 29.12.2004 по 03.12.2013.

13. Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 17.06.2010 № 267 ліцензію серії АА № 720189 переоформлено на ліцензію серії АВ № 546035. Строк дії ліцензії встановлено по 03.12.2013.

14. Особливими умовами ліцензії передбачено: «ця ліцензія дає право ліцензіату розробляти, споруджувати, володіти та експлуатувати мережі стільникового зв'язку загального користування NMT450, Нордик стандарт, GSM-900, PSN, DCS-1800 та надавати відповідні послуги зв'язку».

15. 10.10.2013 ПАТ «МТС Україна» звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг мобільного зв'язку, в якій просило продовжити строк дії ліцензії серії АВ № 546035, виданої ПАТ «МТС Україна» згідно рішення № 267 від 17.06.2010.

16. Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 15.10.2013 № 667 відмовлено позивачу у продовженні строку дії ліцензії.

17. Оскаржуване рішення № 667 від 15.10.2013 «Про відмову Приватному акціонерному товариству «МТС Україна» в продовженні строку дії ліцензії» мотивовано тим, що зазначений у ліцензії серії АВ № 546035 вид господарської діяльності не відповідає видам діяльності, визначеним у статті 42 Закону України «Про телекомунікації», та відсутній у переліку видів діяльності, що ліцензуються у відповідності до даного закону.

18. Позивач із зазначеним рішенням не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на те, що Відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у продовженні ліцензії, оскільки позивач на підставі ліцензії серії АВ №546035 здійснює той вид діяльності, який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та дотримується всіх вимог Ліцензійних умов, а тому рішення про відмову Приватному акціонерному товариству «МТС Україна» у продовженні строку дії ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню.

20. Відповідач зазначив, що при розгляді заяви позивача про продовження строку дії ліцензії, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації діяла у повній відповідності до законів України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було дотримано передбаченої Законом № 1280-IV процедури звернення до Нацкомісії із заявою про продовження терміну дії ліцензії, зокрема в частині установлених строків такого звернення, та не надано доказів поважності причин неможливості подачі вчасно такої заяви, а також, вказаний у ліцензії ПАТ «МТС Україна» вид господарської діяльності - будівництво і технічне обслуговування мереж зв'язку з рухомими об'єктами та надання послуг з їх використанням на території України - у переліку видів діяльності, що ліцензуються відповідно до ч. 7 ст. 42 цього закону, відсутній, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV «Про телекомунікації» діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках - також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

23. Ліцензія - це документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення зазначеного в ньому виду діяльності у сфері телекомунікацій протягом визначеного строку на конкретних територіях з виконанням ліцензійних умов (стаття 1 Закону № 1280-IV).

24. Процедура продовження строку дії ліцензії визначена ст. 49 Закону № 1280-IV, відповідно до ч. 1 якої у разі, якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії, він повинен не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії ліцензії звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою про продовження строку її дії в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 цього Закону.

25. При цьому ПАТ «МТС Україна» звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг мобільного зв'язку 10.10.2013, в якій просило продовжити строк дії ліцензії серії АВ № 546035, виданої ПАТ «МТС Україна» згідно рішення № 267 від 17.06.2010.

26. Строк дії вказаної ліцензії встановлено до 03.12.2013, однак позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг мобільного зв'язку лише 10.10.2013, не дотримавши строку звернення із заявою про продовження строку її дії, встановленого приписами статті 49 Закону України «Про телекомунікації», що вірно встановлено судом першої інстанції.

27. Більше того, позивачем, а ні під час звернення із заявою від 10.10.2013, а ні під час розгляду справи не надано доказів поважності причин неможливості подачі вчасно заяви про продовження дії ліцензії.

28. Також, згідно з умовами ліцензії позивачу надано право здійснювати такий вид діяльності як будівництво і технічне обслуговування мереж зв'язку з рухомими об'єктами та надання послуг з їх використанням на території України. Ця ліцензія дає право ліцензіату розробляти, споруджувати, володіти та експлуатувати мережі стільникового зв'язку загального користування № MT450, Нордик стандарт, GSM-900, PSN, DCS-1800 та надавати відповідні послуги зв'язку.

29. Позивачу видано ліцензію відповідно до Закону України «Про зв'язок» та відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.02.2001 № 33/16, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2001 за № 194/5385. Цей закон та вищезазначені ліцензійні умови втратили чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2013 № 1280-IV.

30. У ч. 8 ст.49 Закону України «Про телекомунікації», чинного на момент винесення спірного рішення відповідача, встановлено, що процедура продовження терміну дії ліцензії застосовується тільки до тих видів діяльності, які ліцензуються відповідно до цього Закону.

31. Відповідно до ч. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

32. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначений у ліцензії ПАТ «МТС Україна» вид господарської діяльності - будівництво і технічне обслуговування мереж зв'язку з рухомими об'єктами та надання послуг з їх використанням на території України - у переліку видів діяльності, що ліцензуються відповідно до ч.7 ст.42 цього Закону, відсутній.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

33. Позивач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи з таких підстав:

А) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації не має права відмовити в продовженні строку дії ліцензії, якщо оператором, провайдером телекомунікацій виконуються всі ліцензійні умови та особливі умови, зазначені в ліцензії, або ці умови не виконані з поважних причин, які не залежали від оператора, провайдера телекомунікацій;

Б) частина виду діяльності, яка зазначена в ліцензії, зокрема надання послуг з використанням мереж зв'язку з рухомими об'єктами і їх технічне обслуговування, відповідає виду діяльності у сфері телекомунікацій, передбаченому пунктом З частини сьомої статті 42 Закону № 1280-ІV (надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування канал електрозв'язку), який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 1280-ІV. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка зазначена в постанові від 30.06.2015 у даній справі.

34. У відзиві Відповідач не погоджується з доводами касаційної скарги. Вважає, що суди дійшли законного та правомірного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ПрАТ «МТС Україна» порушено визначену Законом процедуру звернення до НКРЗІ із заявою про продовження строку дії ліцензії в частині встановлених строків такого звернення, та надано належну правову оцінку даним обставинам.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд зазначає, що всі аргументи касатора вже були оцінені належним чином судами попередніх інстанцій, з оцінкою яких Суд погоджується з таких підстав.

36. Щодо доводу, наведеному в п. 33А), то Суд зазначає, що ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відповідно до п.4 ч.1 ст.18 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації: здійснює ліцензування та реєстрацію у сфері надання телекомунікаційних послуг.

38. Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України «Про телекомунікації» № 1280-IV у разі якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії, він повинен не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії ліцензії звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою про продовження строку її дії в порядку, визначеному частиною першою статті 45.

39. Одночасно ч. 2 ст. 49 Закону України «Про телекомунікації» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, не має права відмовити в продовженні строку дії ліцензії, якщо оператором, провайдером телекомунікацій виконуються всі ліцензійні умови та особливі умови, зазначені в ліцензії, або ці умови не виконані з поважних причин, які не залежали від оператора, провайдера телекомунікацій.

40. Аналізуючи зазначені норми, Суд відхиляє як необгрунтоване твердження Позивача про те, що Відповідач має право відмовити в продовженні строку дії ліцензії лише у разі, якщо оператором, провайдером телекомунікацій не виконуються всі ліцензійні умови та особливі умови, зазначені в ліцензії, або ці умови не виконані з поважних причин, які не залежали від оператора, провайдера телекомунікацій.

41. У ч. 1 і 2 ст. 49 Закону України «Про телекомунікації» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено:

« 1. У разі якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії, він повинен не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії ліцензії звернутися до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою про продовження строку її дії в порядку, визначеному частиною першою статті 45.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, не має права відмовити в продовженні строку дії ліцензії, якщо оператором, провайдером телекомунікацій виконуються всі ліцензійні умови та особливі умови, зазначені в ліцензії, або ці умови не виконані з поважних причин, які не залежали від оператора, провайдера телекомунікацій».

42. Положення статті 49 Закону України «Про телекомунікації» потрібно застосовувати в сукупності». Підставою для продовження ліцензії є сукупність таких обставин:

1) виконання заявником (оператором, провайдером телекомунікацій) всіх ліцензійних умов та особливих умов, зазначених в ліцензії;

2) дотримання процедури звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, а саме:

- виявлення наміру здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії шляхом звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації для продовження дії ліцензії за 4 місяці до закінчення строку її дії;

- подання документів, визначених статтею 45 Закону України «Про телекомунікації».

Зазначені норми є імперативними і не допускають множинного тлумачення. Тільки дотримання усіх зазначених вимог в сукупності є підставою для продовження терміну дії ліцензії.

43. Законом «Про телекомунікації» прямо не передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у продовженні ліцензії. Однак зі змісту статті 49 цього Закону можна дійти висновку, що невиконання передбачених у ній умов, зокрема щодо чотиримісячного строку, є перешкодою для продовження ліцензії.

44. З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи Позивача та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строк дії вказаної ліцензії встановлено до 03.12.2013, однак позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг мобільного зв'язку лише 10.10.2013, тобто з порушенням строку звернення із заявою про продовження строку її дії, встановленого приписами статті 49 Закону України «Про телекомунікації».

45. Враховуючи зазначене, Відповідач діяв правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, відмовляючи позивачу у продовженні строку дії ліцензії.

46. Щодо доводу, наведеного в п. 33Б), то у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у цій справі, ухваленій за наслідками перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015, наведено такий правовий висновок:

«… частина виду діяльності, яка зазначена в ліцензії, зокрема надання послуг з використанням мереж зв'язку з рухомими об'єктами і їх технічне обслуговування, відповідає виду діяльності у сфері телекомунікацій, передбаченому пунктом З частини сьомої статті 42 Закону № 1280-ІV (надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку), який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 1280-ІV. А відтак висновок … про відсутність у Комісії підстав застосовувати процедуру продовження терміну дії ліцензії Товариства, оскільки зазначений в ній вид діяльності не підлягає ліцензуванню згідно із законом № 1280-ІV, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права»

47. Отже, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для продовження ліцензії.

48. Відповідно до ч 2 ст. 161 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

49. Суди першої та апеляційної інстанції не мотивували підстав для відступлення від цього правового висновку. Водночас, з урахуванням попереднього висновку про недотримання позивачем процедури звернення за продовженням ліцензії, доводи позивача, наведені у п. 33Б) не змінюють загального висновку про правомірність оскаржуваного рішення в цілому.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

51. Немотивований відступ від висновку Верховного Суду України є порушенням норм процесуального права, а саме ч. 2 ст. 161 КАС України у редакції, що діяла до 14.12.2017, але це порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, а отже не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

52. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

53. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі №826/16581/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб