ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"21" грудня 2009 р. справа № 5020-10/102
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Юріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
(АДРЕСА_1, 99058)
(АДРЕСА_2, 99014)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмонолітспецстрой»
(вул. Героїв Сталінграду, 63, оф. 12, м. Севастополь,99059)
про стягнення 117 363,59 грн.,
За участю представників:
позивача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.10.2009; ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Дніпропетровським РВ Дніпроджержинського МУ УМВС України в Дніпропетровської області;
відповідача –Галась Е.Р., довіреність б/н від 08.01.2009.
29.10.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмонолітспецстрой» про стягнення 117 363,59 грн., з яких: 92950,00 грн. –основний борг, 21510,49 грн. –пеня, 2903,10 грн. –3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо оплати за надані послуги відповідно до умов договору №1 від 02.06.2008.
У судовому засіданні 24.11.2009 представник позивача надав клопотання про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, тим самим збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 92950,00 грн. –основний борг, 13105,95 грн. –інфляційних втрат /а.с52/.
Представник відповідача 24.11.2009 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в розмірі 92950,00 грн., 3% річних у розмірі 2903,10 грн., заперечує проти стягнення пені у сумі 21510,49 грн.
У судовому засіданні 15.12.2009 представник позивача надав клопотання від 15.12.2009 про зміну розміру штрафних санкцій, відповідно до якого зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 92950,00 грн. –основний борг, 11226,50 грн. –пеня, 3292,72 грн. –3% річних, 13105,95 грн. –інфляційних втрат /а.с.57/.
У судовому засіданні 21.12.2009 представник відповідача письмовий відзив на уточнені позовні вимоги від 15.12.2009 не надав, проте, визнав основний борг в розмірі 92950,00 грн., 3% річних у розмірі 2903,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 13105,95 грн., заперечує проти стягнення пені у сумі 11226,50 грн.
У судовому засіданні 24.11.2009 оголошувалась перерва до 15.12.2009.
У судовому засіданні 15.12.2009 оголошувалась перерва до 21.12.2009.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
02.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Югмонолітспецстрой” (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладений договір №1 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором надати послуги громадського харчування, а Замовник зобов’язується своєчасно оплачувати вказані послуги, на умовах і в порядку, вказаних в розділі 3 Договору (пункти 1.1, 4.2.1 Договору) /а.с.10/.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Замовник здійснює предоплату в розмірі, встановленому на кожен поточний календарний період (місяць) до 10 числа поточного місяця в розмірі, встановленому додатковою угодою, що є невід’ємною частиною Договору.
Оплата за надані послуги здійснюється замовником в триденний строк з дня підписання сторонами Акта наданих послуг, на підставі рахунку за фактично надані послуги з урахуванням предоплати. Акт наданих послуг підписується сторонами в перший робочий день місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги (пункти 3.4, 3.5 Договору).
Згідно з пунктом 6.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 07.10.2008 /а.с.12/, Позивачем були надані послуги громадського харчування на загальну суму 327950,00 грн., однак оплата за надані послуги здійснена у розмірі 235000,00 грн., заборгованість склала 92950,00 грн.
Відповідач визнав заборгованість у розмірі 92950,00 грн. у повному обсязі, про що свідчать гарантійні листи: №200/08 від 23.09.2008/а.с.15/, №3010 від 04.11.2008/а.с.15/.
З метою досудового врегулювання спору Відповідачу була направлена претензія від 05.08.2009 /а.с.8-20/ з проханням оплатити заборгованість у сумі 214249,82 грн., з яких 92950,00 грн. –основний борг, 105000,0 грн –збитки, 14549,00 грн. –пеня, 1657,82 грн. –3% річних.
Відповідач у відзиві на претензію від 21.08.2009 за вих. №177/09 /а.с.21/ частково визнав вимоги Позивача, а саме, в розмірі 92950,00 грн. –основний борг та 1657,82 грн. –3% річних.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Укладення договорів про надання послуг регулюється нормами глави 63 розділу III Цивільного кодексу України.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу Українипередбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що Позивачем у період з червня 2008 року по грудень 2008 року надані Відповідачу послуги за Договором, але сплачені останнім не у повному обсязі, у порушення наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, борг склав 92950,00 грн.
На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 92950,00 грн доведеною та обґрунтованою.
У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 3292,72 грн. та 13105,95 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок Позивача 3 % річних /а.с.58/ та інфляційних втрат /а.с.53/ визнаний представником Відповідача правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11226,50 грн., які суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 546, 549, частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 5.5 Договору у разі порушення строків оплати, визначених у пункті 3.3 Договору Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу (проте, не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня) за кожну добу затримки.
Відповідно до пункту 3.3. Договору Замовник здійснює предоплату в розмірі, встановленому на кожен поточний календарний період (місяць) до 10 числа поточного місяця в розмірі, встановленому додатковою угодою, що є невід’ємною частиною Договору.
Проте, як Позивачем, так і Відповідачем, не надано доказів укладання вищезазначеної додаткової угоди, на умови якої йде пряме посилання у пунктах 5.5 та 3.3 Договору. Отже, встановити строк оплати не вбачається за можливе, тому вимоги Позивача про стягнення пені у розмірі 11226,50 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмонолітспецстрой» (вул. Героїв Сталінграду, 63, оф. 12, м. Севастополь, ідентифікаційний код 34402741, р/р2600701300242 в СФ «Укрпромбанк», МФО 384834, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99058, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в СФ ВАТ «Фінанси та Кредит», МФО 384812) 109348,67 грн (сто дев’ять тисяч триста сорок вісім грн 67 коп.), у тому числі: сума основного боргу –92950,00 грн; 3 % річних –3292,72 грн; інфляційні втрати –13105,95 грн, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1093,49 грн (одна тисяча дев’яносто три грн 49 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 214,02 грн (двісті чотирнадцять грн 02 коп.).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99058, ідентифікаційний код НОМЕР_1, НОМЕР_3 в СФ ВАТ «Фінанси та Кредит», МФО 384812) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний номер 24035598, р/р31110106700007 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) витрати по сплаті державного мита в розмірі 29 грн 88 коп. (двадцять дев’ять грн 88 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Суддя підпис О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 25.12.2009.