донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
13.06.2006 р. справа №22/25а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Старовойтової Г.Я., Української Р.М., |
при секретареві судового засідання | Абдулазізова О.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Колпаков С.В. – дов. від 29.05.06., Дмітрієв О.П. – дов. від 29.05.06., |
від відповідача: | Не з’явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 30.03.2006 року |
по справі | №22/25а |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Саксес Плюс" м.Донецьк |
до | Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м.Донецьк |
про | визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2005 року. |
Постановою господарського суду Донецької області від 30.03.2006 року у справі №22/25а (суддя Волошинова Л.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Саксес-плюс” м. Донецьк до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2005 року №0001512342/0/2618/23-613/33257471/12874/10 та №0001522342/ 0/2619/23-613/33257471/12875/10.
Вказані податкові повідомлення-рішення визнані повністю нечинними.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
Відповідач, Будьонівська міжрайонна державна податкова інспекція м. Донецька, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Саксес-плюс” м. Донецьк, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підтверджує відсутність підстав для її скасування.
Від податкового органу надійшло письмове клопотання про здійснення заміни відповідача, Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька, у зв'язку з реорганізацією, на її правонаступника, Державну податкову інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька, що підтверджується Наказом №20 Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 24.01.2006 року.
За результатами розгляду клопотання відповідача судом задоволене.
Заявник апеляційної скарги представника у судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.
Про час і місце судового засідання сторони сповіщені належним чином.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та, вислухавши представників позивача, судова колегія встановила наступне.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері азартних ігор, на що має ліцензію серії АА №771871, як це передбачено пунктом 29 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Податковим органом здійснена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2005 року.
За наслідками вказаної перевірки складений акт №803/23-6/33257471 від 21.12.2005 року, у висновках якого зафіксовані факти порушень підприємством вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження валового доходу на суму 18039 грн., в тому числі у 2-му кварталі 2005 року на суму 14234 грн., у 3-му кварталі 2005 року на суму 3805 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість за квітень –вересень 2005 року на суму 157271 грн.
На підставі даного акту перевірки податковою службою прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2005 року №0001512342/0/2618/23-613/33257471/12874/10 (арк.33), яким позивачу визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 4510 грн. та застосовані передбачені підпунктом 17.1.3 пунктом 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 882 грн.; №0001522342/0/2619/23-613/33257471/12875/10 (арк. 34), яким позивачу визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 157271 грн. та застосовані передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 77167 грн.
Судова колегія, стосовно податкового повідомлення-рішення від 30.12.2005 року №0001512342/0/2618/23-613/33257471/12874/10 вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із акту перевірки, на думку податкового органу, позивачем, в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (карток гри “Сімейне лото”) залишок на початок звітного періоду за 2 та 3 квартали 2005 року не зменшувався на вартість карток, які не були реалізовані на певний тираж і потім списані.
Контролюючий орган дійшов висновку, що картки гри на суму 18039 грн., які були списані, не приймали участі у виробничій діяльності підприємства.
Судом першої інстанції було встановлено, що в силу специфіки гри придбання, реалізація та списання карток гри “Сімейне лото” відбувались в одному податковому періоді.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями) в редакції, яка діяла на момент перевірки, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Абзацом 4 цього ж пункту передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді (абзац 5 пункту 5.9).
Аналізуючи приписи даної норми, судова колегія погоджується із висновком господарського суду про те, що їх реалізація пов’язана лише з приростом або убутком товарно–матеріальних цінностей на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, і не залежить від їх участі у виробничій діяльності підприємства.
У акті перевірки (арк. 7) фахівцями податкового органу вказано, що документальною перевіркою порушень вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з питань правильності формування підприємством валових витрат за перевіряємий період не встановлено.
Беручи до уваги викладене, господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині, оскільки позивачем правомірно були сформовані валові витрати.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 30.12.2005 року №0001522342/0/2619/23-613/33257471/12875/10, яким позивачу визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями) (далі Закон “Про ПДВ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Як вбачається із матеріалів справи, реалізація карток гри “Сімейне лото” відбувалась за грошові кошти як безпосередньо позивачем, так і через Українське підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” м. Луганськ.
У зв’язку з тим, що картки гри “Сімейне лото” обліковувались позивачем як товар, податковий орган дійшов висновку про порушення підприємством приписів зазначеної вище норми.
Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивач занизив податок на додану вартість у сумі 157271 грн.
Відповідно до підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 Закону “Про ПДВ” не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість; випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України; виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні.
Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги ствердження податкового органу стосовно того, що картки гри “Сімейне лото” не є замінником гривні, а мішок та гральні бочонки, які використовуються для проведення гри, не є іншим гральним устаткуванням, оскільки законодавство не містить визначення цих термінів та переліку засобів та гральних пристроїв, які повинні розцінюватися як замінники гривні та інше гральне устаткування.
Крім того, на думку податкової служби, оскільки картки гри “Сімейне лото” у позивача обліковувались як товар і їх продаж здійснювався за готівкові кошти, то позивач здійснював операції з продажу товарів, які є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” і базою їх оподаткування є договірна вартість.
Як вказано у спірному податковому повідомленні-рішенні податкова служба на підставі пункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181) визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 157271 грн. за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону “Про ПДВ” та застосувала штрафну санкцію у сумі 77167 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.
Пунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.
Як вбачається із акту перевірки, за період, в якому встановлені порушення, позивачем до податкового органу не надавались податкові декларації з податку на додану вартість, оскільки він не був зареєстрований як платник даного податку.
Таким чином, встановлені актом перевірки порушення не можуть свідчити про заниження чи завищення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість. А відтак, відсутні підстави, передбачені пунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181, для визначення податкового зобов'язання товариства з податку на додану вартість.
Крім того, ніяких інших підстав та обставин, з якими закон пов'язує можливість визначення податкових зобов'язань особі, яка не є платником податку на додану вартість ні в акті перевірки, ні в спірному податковому повідомленні-рішенні відповідачем не вказано.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача про те, що операції з продажу карток телегри “Сімейне лото” є оподатковуваними операціями з податку на додану вартість, як це передбачено підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону “Про ПДВ”, оскільки ним не враховані приписи підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 цього ж Закону (в редакції, яка діяла в момент здійснення спірних операцій), де сказано, що не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород, приймання ставок у тому числі шляхом обміну на жетони або інші замінники гривні, призначені для використання в ігрових автоматах або іншому гральному обладнанні.
Придбання картки “Сімейне лото” є формою прийняття ставки для участі у грі, тому така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із суті правовідносин та правил гри “Сімейне лото” картка є фактично замінником гривні і формою прийняття ставки для участі в азартній грі і не являється операцією з продажу товарів (робіт, послуг).
З огляду на вказане, спірне податкове повідомлення-рішення правомірно визнане господарським судом нечинним.
Беручи до уваги зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано прийняв постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 55, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Здійснити процесуальне правонаступництво і замінити відповідача у справі, Будьонівську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 30.03.2006 року у справі №22/25а залишити без задоволення.
Постанову від 30.03.2006 року господарського суду Донецької області у справі №22/25а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Повний текст ухвали буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дня її прийняття.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: Г.Я. Старовойтова
Р.М. Українська
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам;
1 –ГС Донецької області;
2 –ДАГС.