Копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2009 р. Справа № 2а-5797/09/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:головуючого судді - СоколоваВ.М. , за участю секретаря судового засідання-Михайленко О.В.,представника позивача – Паляничка О.В., представника відповідача –Кубракова К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області про скасування постанови ,-
В С Т А Н О В И В:
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради (далі по тексту - позивач, управління ПСЗН виконкому Роменської МР) звернулось до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (далі по тексту – підрозділ ДВС) з вимогою про визнання незаконною та скасування постанови від 11 вересня 2009 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про накладення на управління ПСЗН виконкому Роменської МР штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов’язано позивача нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різниці між сплаченими сумами щорічної разової грошової допомоги в 2007р. та 2008 р. та сумами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., не було ним виконано у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, з поважних причин, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач з позовними вимогами не погодився, вважав, що постанова про накладення штрафу від 11 вересня 2009 року, зважаючи на не виконання управлінням ПСЗН виконкому Роменської МР в добровільному порядку виконавчого документа, була винесена у відповідності до вимог ст.ст. 5,76,87 Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених у позові підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача вважав, що постанова про накладання штрафу від 11 вересня 2009 року є законною та обґрунтованою, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши повноважних представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з пояснень сторін, 02.07.2009 року державним виконавцем підрозділу ДВС було відкрито виконавче провадження №13567048 з приводу примусового виконання виконавчого листа за №2а-149, виданого 24.06.2009 року Роменським міськрайонним судом Сумської області про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різниці між сплаченими сумами щорічної разової грошової допомоги в 2007р. та 2008 р. та сумами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008р. (а.с.6). Державним виконавцем було встановлено термін для добровільного виконання виконавчого документа до 08.07.2009 року, проте управлінням ПСЗН виконкому Роменської МР у даний строк рішення суду не було виконане.
У зв’язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем підрозділу ДВС, з посиланням на ст.ст. 5,76, 87 Закону України «Про виконавче провадження» 11.09.2009 року було винесено постанову про накладення на управління ПСЗН виконкому Роменської МР штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.7).
Однак, суд не погоджується з даним висновком відповідача.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обов’язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частинами 1 та 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», на яку також посилається відповідач, передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника —фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб —від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника —юридичну особу —від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Тобто з аналізу даних норм, вбачається, що штраф державним виконавцем може бути накладено лише у випадку невиконання рішення суду без поважних причин.
Однак, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт не виконання управлінням ПСЗН виконкому Роменської МР рішення суду без поважних причин.
Так, відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
В свою чергу ст. 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 зазначеного Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом..
Статтею 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до ст. 22 вказаного Кодексу, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України можуть бути виключно: органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.
Згідно з додатками № 3 «Розподіл видатків державного бюджету України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» головним розпорядником коштів, щодо щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, визначено Міністерство праці та соціальної політики України.
Управління ПСЗН виконкому Роменської МР кошти на виплату щорічної грошової допомоги отримує від Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації, а воно, в свою чергу, отримує субвенцію від головного розпорядника державних коштів - Міністерства праці та соціальної політики України.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Посилаючись на дану норму, позивач зазначає, що при відсутності таких асигнувань він позбавлений можливості навіть здійснити нарахування коштів на виплату грошової допомоги.
При цьому, частинами першою-третьою статті 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України. Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних асигнувань. Зазначене визначене і ч.1-3 ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч.1-3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Однак, відповідно до листа Роменського управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Сумській області від 21.04.2009 року № 02-03/624, надісланого на запит управління ПСЗН виконкому Роменської МР було зазначено, що станом на 21.04.2009 року залишок коштів на рахунку 35213006000674 КПКВ 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» відсутній (а.с.28).
Варто зазначити, що незважаючи на це управлінням ПСЗН виконкому Роменської МР продовжувало вживати інші заходи, щодо виплати громадянам щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки, а саме: надсилалися листи до Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації та до Роменської міської ради з проханням про допомогу у виконанні постанов суду щодо стягнення сум недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 10.06.2009 року за № 3219/03 (а.с.17), від 21.07.2009 р. за №3841/03 (а.с.29), надавалась інформація щодо стану позовної роботи в судах по виплаті разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни від 13.02.2009р. за №546/03 (а.с.8,9), від 26.02.2009 року за № 721/03 (а.с.10), від 27.03.2009 року № 1119/03 (а.с.11), від 29.04.2009 року № 1677/03 (а.с.12), від 29.05.2009р. за №3062/03 (а.с.13), від 26.06.2009 року № 3482/03 (а.с.14), від 13.08.2009р. за №4209/03 (а.с.15), від 28.07.2009 року № 3940/03 (а.с.16), від 08.01.2009 року № 33/03 (а.с.18).
З встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що управління ПСЗН виконкому Роменської МР не мало можливості виплатити щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни, в тому числі ОСОБА_1, в розмірах передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як розмір таких коштів не був передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради, - відсутність таких асигнувань позбавило можливості позивача навіть здійснити нарахування коштів на виплату грошової допомоги. Таким чином, суд приходить до висновку, що управлінням ПСЗН виконкому Роменської МР з поважних причин не було виконано рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області, а тому постанова старшого державного виконавця підрозділу ДВС не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не може вважатися такою, що відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, та винесеною з дотриманням ст. 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області про скасування постанови –задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кубракова Костянтина Петровича від 11 вересня 2009 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн., винесеної під час здійснення виконавчого провадження №13567048 з приводу примусового виконання виконавчого листа 2а-149 виданого 24.06.2009 року Роменським міськрайонним судом Сумської області.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов