ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 р. Справа № 2а-19215/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,
за участю представника позивача Драган Н. М., представника прокуратури Чмир І. В., відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, її структурного підрозділу – територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області до підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансової санкції,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Луцька у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог росить суд стягнути з підприємця ОСОБА_3 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, її структурного підрозділу – територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області 1700 гривень фінансової санкції.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що до відповідача 17.11.2008 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Волинській області застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 гривень за вчинене порушення законодавства про автомобільний транспорт. Однак, у добровільному порядку відповідач зазначених коштів не сплатив. Вважає, що несплата фінансової санкції відповідачем призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету та може завдати істотної шкоди державі.
У судовому засіданні представник прокуратури уточнені позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві.
Представник територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.
Відповідач проти позову заперечила, зазначивши, що здійснювала підприємницьку діяльність на підставі ліцензійної картки, термін дії якої до 14.09.2010 року, а тому вважає, що підстав для стягнення з неї фінансової санкції немає, оскільки порушення законодавства вона не вчиняла.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.10.2008 року державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області складений акт № 101307 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: в транспортному засобі марки RENAULT 340 (реєстраційний номер НОМЕР_1) недійсна ліцензійна картка на транспортний засіб. До такого висновку перевіряючі дійшли у зв’язку з тим, що ліцензійна картка, яка була у транспортному засобі видана на підставі тимчасового реєстраційного талону, термін дії якого закінчився 10.09.2006 року, а при перевірці транспортний засіб оформлено на постійний техпаспорт.
17.11.2008 року начальник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області виніс постанову № 00915 про застосування фінансових санкцій, згідно з якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
З пояснень представників сторін судом встановлено, що в автомобілі була ліцензійна картка серії АА № 187715 до ліцензії серії АБ № 225372, яка оформлена на підставі тимчасового реєстраційного талону серії РРТ № 282520, що дійсний до 10.09.2006 року. Строк дії ліцензійної картки встановлено до 14.09.2010 року.
Відповідно до Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.11.2005 року № 803 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2005 р. за № 1487/11767 (надалі – Положення), ліцензійна картка - це документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб.
Тобто, ліцензійна картка видається на конкретний транспортний засіб, у даному випадку – на автомобіль RENAULT 340 (реєстраційний номер НОМЕР_1).
Розділом 4 Положення встановлено, що ліцензійні картки втрачають чинність, про що до них уноситься відповідний запис, у разі:
- виключення транспортного засобу із списку власних або орендованих транспортних засобів;
- анулювання або визнання ліцензії, до якої вони були видані, недійсною.
При змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з унесенням до них відповідного запису.
В засіданні суду було оглянуто оригінал ліцензійної картки серії АА № 187715 та встановлено, що запис про втрату чинності на ній відсутній.
Представник позивача пояснила, що після проведення перевірки підприємцю видано нову ліцензійну картку.
Отже, наявні матеріали свідчать про те, що на момент проведення перевірки у позивача була ліцензійна картка на автомобіль, що перевірявся, і дана ліцензійна картка не втратила чинності, оскільки нову ліцензійну картку оформлено після проведення перевірки. Крім того, і після видачі нової ліцензійної картки позивачем не було внесено відповідного запису у попередню.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що постанова начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00915 від 17.11.2008 року про застосування фінансових санкцій до відповідача у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. не відповідає вимогам закону, оскільки факту відсутності ліцензійної картки на транспортний засіб не встановлено, наявна в автомобілі ліцензійна картка не була анульована і не втратила чинності, а тому відповідач не може нести відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Статтею 72 КАС України визначений вичерпний перелік підстав звільнення від доказування. Таким чином, суб’єкт владних повноважень, який звертається з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи фінансових санкцій, не звільняється від обов’язку доводити правомірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
На думку суду, за наявності у транспортному засобі ліцензійної картки, яка не анульована, не втратила чинності у порядку, встановленому чинним законодавством, у позивача не було законних підстав для притягнення відповідача до відповідальності на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., застосованої згідно постанови начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00915 від 17.11.2008 року, до задоволення не підлягають. При цьому, виходячи із загальних завдань адміністративного судочинства та правил доказування, адміністративний позов не підлягає до задоволення незважаючи на те, що постанова начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00915 від 17.11.2008 року про застосування фінансових санкцій не була у встановленому законом порядку скасована.
Судом не приймається до уваги посилання представників позивача та прокуратури на пункт 2.8 Положення, згідно якого термін дії ліцензійної картки відповідає терміну дії ліцензії, до якої вона додається, оскільки для втрати ліцензійною картки чинності передбачено наведений вище порядок – видача нової ліцензійної картки та внесення відповідного запису у попередню. Також не заслуговує на увагу твердження зазначених осіб щодо невиконання відповідачем обов’язку згідно пункту 4.2 Положення у разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі, так як даним пунктом встановлено обов’язок повідомляти про зміни у кількості або складі транспортних засобів, а не про заміну реєстраційних документів.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, її структурного підрозділу – територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області про стягнення з підприємця ОСОБА_3 1700 грн. фінансової санкції відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 8 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко