ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 р. Справа № 2а-19244/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про скасування акту,
ВСТАНОВИВ:
11 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати акт опису та арешту майна від 25.03.2009 року, складений державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2, про опис та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що здійсненням дій по опису та накладенню арешту на квартиру державний виконавець позбавляє його та його сім’ю права на житло, вартість описаного майна є значно більшою, ніж сума, що підлягає до стягнення в процесі виконавчого провадження. У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач у запереченнях позову не визнав, зазначивши, що опис та арешт квартири було проведено у зв’язку з відсутністю у боржника іншого майна для погашення боргу, а тому вважає дії правомірними. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.
03.12.2009 року судом задоволено клопотання ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки вона є стягувачем у виконавчому провадженні.
У судовому засіданні ОСОБА_3 просила у задоволенні позову відмовити, вважає, що квартиру, належну позивачу, арештовано правомірно.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.
Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (надалі –Закон) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
11.04.2008 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчих листів Луцького міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10000 грн. боргу, 1111,66 грн. збитків, заподіяних злочином та 429 грн. на користь Луцької міської клінічної лікарні відшкодування витрат на лікування.
18.04.2008 року постановою держвиконавця виконавчі провадження об’єднано у зведене, а також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1154,06 грн.
Частиною 6 статті 30 Закону передбачено: якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до статті 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Для виявлення майна, належного боржнику, державним виконавцем 25.07.2008 року направлені запити до Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, Відділу Державної автомобільної інспекції УМВС, Луцькій ОДПІ, Відділу реєстрації суб’єктів господарювання.
Згідно листа Луцької ОДПІ від 15.01.2009 року ОСОБА_4 відкритих рахунків в установах банків не має.
Згідно повідомлення МРЕВ ДАІ транспортні засоби за ОСОБА_4 не зареєстровані.
Згідно витягу з ЄДРПОУ, наданого Відділом державної реєстрації суб’єктів господарювання, ОСОБА_4 засновником підприємств не являється.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_4 звільнений з останнього місця роботи 31.08.1992 року, на даний час не працює.
24.02.2009 року держвиконавцем складено акт, згідно якого боржник дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1, майна, належного боржнику на суму 10000 грн. не виявлено.
Відповідно до статті 62 Закону звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
Відповідно до повідомлення Волинського обласного бюро технічної інвентаризації за боржником на праві приватної власності зареєстровано квартиру по АДРЕСА_1.
У зв’язку з відсутністю у ОСОБА_4 коштів та майна, на яке можна звернути стягнення, держвиконавцем винесено постанову від 07.05.2008 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
25.03.2009 року держвиконавцем складено акт опису та арешту майна, згідно якого описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця при описі та арешті квартири, оскільки такі дії вчинені відповідачем на виконання судового рішення, відповідно до вимог Закону та після вжиття усіх заходів по зверненню стягнення на інше майно і саме у зв’язку з відсутністю такого іншого майна.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що вартість арештованого майна є значно вищою, ніж сума боргу, оскільки у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке може бути звернено стягнення, а виконання рішення суду є обов’язковим. Також судом взято до уваги те, що згідно постанови від 07.05.2008 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження арешт на квартиру накладено в межах суми боргу, а не на повну вартість квартири.
Керуючись ст. ст. 118, 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 про скасування акту опису та арешту майна від 25.03.2009 року відмовити.
Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі -
8 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко