ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 р. Справа № 2а-19050/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
з участю представника відповідача Войчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі Ковельська МДПІ) про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00009523/0 від 17.04.2009 року.
Даний позов мотивовано тим, що 14.04.2009 року Ковельською МДПІ проведено перевірку його діяльності з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в ході якої встановлено, що була проведена операція продажу тюлі без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 421 гривню.
За результатами перевірки 17.04.2009 року відповідачем винесено рішення № 00009523/0 про застосування щодо позивача фінансової санкції в сумі 2105 гривень за порушення п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування РРО», а саме не проведення операції по продажу тюлі на суму 421 гривню через реєстратор розрахункових операцій.
Вказаний штраф ним сплачено, однак на даний час хоче захистити свої права.
ОСОБА_1 є приватним підприємцем, який здійснює свою діяльність за фіксованим розміром податку, придбавши патент на торгівельну діяльність, що підтверджується відповідними документами.
Пунктом 5 ст.9 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (надані послуг) суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів. Тобто його дії по продажу товарів є правомірними, а рішення податкового органу є незаконним та підлягає скасуванню.
Просить скасувати рішення податкового органу як незаконне.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, із підстав у ньому викладених, та просить його задовольнити. Суду пояснив, що він орендує магазин на Брестському ринку м. Ковеля та сплачує орендну плату за нього. Ринкового збору не платить оскільки, як вважає, в договір оренди вона включена. Працює на фіксованому податку та має патент на торгівлю, а тому не повинен застосовувати РРО.
Представник відповідача Войчук І.В. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що перевірка магазину «Тюль», де здійснює свою діяльність підприємець ОСОБА_1, щодо дотримання законодавства про застосування РРО, проведена із дотриманням чинного законодавства. В ході перевірки встановлено, що підприємцем не проведена операція по купівлі товару через РРО на суму 421 гривню. За результатами перевірки складено акт № 0065/03/06/23-2322522038 від 14.04.2009 року, де зафіксовано порушення позивачем п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування РРО». За результатами розгляду матеріалів 17.04.2009 року Ковельською МДПІ винесено рішення про застосування до підприємця фінансової санкції на підставі ст.17 Закону в сумі 2105 гривень. Обмеження щодо проведення перевірок по РРО, встановлені ст.16 Закону, не стосуються даного підприємця, оскільки він здійснює торгівлю в магазині, не платить ринкового збору, а тому на нього поширюється ст.14 Декрету КМ України № 13-92 від 26.12.1992 року, і він перебуває в такому випадку на загальній системі оподаткування. Тому він, при здійсненні своєї діяльності, не мав права використовувати фіксований патент, а повинен був здійснювати діяльність шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Тому обмежень, щодо проведення перевірок не було. Крім цього, постановою Ковельського міськрайонного суду на ОСОБА_3 накладено штраф за порушення ст.155-1 КУпАП і ця постанова є чинною. Просить в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст. 17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних каток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до ст. 9 п. 5 при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).
Згідно п. 1 ст. 17 цього Закону у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів.
З акту перевірки від 14.04.2009 року магазину «Тюль», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в оренді підприємця ОСОБА_1, вбачається, що позивач провів розрахункові операції на суму 421 грн., не застосувавши РРО, та не видав розрахункових документів на дану суму.
Вказана обставина не заперечується позивачем та підтверджена відповідним актом перевірки.
ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа підприємець.
Відповідно до патенту серії НОМЕР_2 від 30.01.2009 року ОСОБА_1 має право роздрібної торгівлі тюлегардинними виробами до 31.12.2009 року.
Згідно договору оренди основних засобів № 19 від 06.01.2009 року підприємець ОСОБА_1 орендує частину павільйону площею 61,8 кв.м. в Ковельського госпрозрахункового ринку по АДРЕСА_1
Відповідно до цього 17.04.2009 року Ковельською МДПІ винесено рішення № 00009523/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення пп. 1, 2 ст. 3 даного Закону. До позивача застосовано санкцію за ці правопорушення в розмірі 2105 гривень.
Проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що Ковельською МДПІ фінансову санкцію до позивача застосовано із порушенням вимог чинного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується учасниками судового розгляду на момент перевірки податковим органом підприємець ОСОБА_1 здійснював торгівлю тюлегардинними виробами в приміщенні магазину «Тюль» на території Брестського ринку. Вказаний магазин він орендує в адміністрації ринку у відповідності до договору оренди.
Торгівлю позивач здійснював на підставі фіксованого податку, шляхом придбаного у встановленому порядку патенту на проведення роздрібної торгівлі тюлегардинними виробами.
Патент виданий Ковельською МДПІ у встановленому порядку та на момент проведення перевірки анульований не був.
Тобто, ОСОБА_1 здійснював свою торгову діяльність на підставі фіксованого податку і в силу приписів п.5 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мав право не застосовувати при торгівлі РРО, тому висновок Ковельської МДПІ про те, що в його діях є порушення п.1,2 ст. 3 даного Закону, оскільки операції про продажу товарів не проведені через РРО та невидано розрахунковий документ на суму покупки, є невірним і відповідно застосування до нього за вказане правопорушення фінансової штрафної санкції є незаконним.
Тому рішення Ковельської МДПІ № 00009523/0 від 17.04.2009 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2105 гривень підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не платив ринкового збору та порушив вимоги п.14 Декрету КМ України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок із громадян», де зазначено, що громадяни здійснюють підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів на ринках та є платниками ринкового збору згідно із законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
В судовому засіданні та під час перевірки не встановлено того факту, що підприємець займався іншою діяльністю, ніж зазначено в патенті.
Отже, твердження представника відповідача про те, що підприємець фактично на момент проведення перевірки був на загальній системі оподаткування і відповідно повинен застосовувати РРО, судом до уваги не приймається.
Також суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що до ОСОБА_1 вірно застосовано фінансові санкції, що підтверджується постановою Ковельського міськрайонного суду про визнання позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.155-1 КУпАП із наступних підстав.
При вирішенні даного позову суд дає оцінку правомірності застосування податковим органом фінансової ( адміністративно – господарської) санкції до підприємця за порушення норм спеціального закону, а визнано винною особу за інше правопорушення (порушення порядку проведення розрахунків). Однак, ці два види відповідальності не є тотожними та не можуть співвідноситись між собою. Тому, твердження про те, що притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про правомірність застосованої фінансово – господарської санкції є невірним.
Отже, враховуючи вищевикладене, заявлений ОСОБА_1 позов підлягає до повного задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 17.04.2009 року № 00009523/0 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2105 ( дві тисячі сто п’ять ) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 04 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Р.С.Денисюк