Справа № 22ц-1998/09                                               Головуючий у першій інстанції – Лузан Л.В.

Категорія 45                                               Доповідач апеляційного суду –   Шаманська Н.О.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    24 вересня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого:   Данилової О.О.,

            суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О. ,                                  

            при секретарі :  Голубкіній О.О.,

            за участю :  прокурора -  Волкожа С.В.,  представника Вознесенської міської ради  – Чередніченко І.Б.., відповідачів – ОСОБА_4 та її представника – ОСОБА_5,   представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Вознесенської міської ради  Миколаївської області  

на рішення Вознесенського  міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2009 р.. за позовом

Вознесенської міської ради Миколаївської області  

до

ОСОБА_8,

ОСОБА_6,

ОСОБА_4,

ОСОБА_9

про визнання недійсним  державного акту на право приватної  власності на землю,

та за позовом

  ОСОБА_6  

до

Вознесенської міської ради Миколаївської області,

про визнання рішення органу місцевого самоврядування  незаконним,    

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2007 р. Вознесенська  міська рада Миколаївської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 та  ОСОБА_8 про визнання недійсним  державного акту на право приватної власності  на землю.

    Позивач зазначав, що  26 жовтня 1993 р.  виконкомом Вознесенської  міської ради  народних  депутатів громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі  рішення № 237 від 21 вересня 1993 р.  було передано  в приватну власність  земельну ділянку  по АДРЕСА_1  площею 0,1456 га для  обслуговування їх  житлового будинку і ведення  особистого  підсобного  господарства  та видано державний  акт  на право  приватної  власності на землю.

    Рішенням Вознесенської міської ради  № 10 від 26 жовтня 2007 р. скасовано  вищезазначене рішення  виконкому.

    Посилаючись на  порушення порядку  виготовлення державного акту на спірну земельну ділянку, що стало підставою  для неправомірного одержання  її у власність  громадянами ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, позивач просив  визнати державний  акт недійсним.

В січні 2008 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради  Миколаївської області про  визнання незаконним та скасування її рішення  № 10 від 26 жовтня 2007 р. в частині  скасування рішення № 237  виконавчого  комітету Вознесенської міської ради  від 21 вересня 1993 р. щодо закріплення  за ОСОБА_10, ОСОБА_11 та  ОСОБА_12 спірної  земельної ділянки.

    Посилаючись на те, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв поза межами  своїх повноважень,  позивач просив про задоволення його  вимог.  

    Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду  Миколаївської області від 6 червня 2008 р.   зазначені позови об’єднані в одне  провадження.

    Ухвалою того ж суду від 18 лютого 2009 р.  в якості співвідповідачів  за позовом Вознесенської міської ради Миколаївської області залучені  ОСОБА_4 та  ОСОБА_9

      Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 27 травня 2009 р. позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано незаконним   рішення  Вознесенської міської ради Миколаївської області     № 10   від 26 жовтня 2007 р.  В задоволені позову Вознесенській міській раді Миколаївської області  про визнання недійсним державного акту відмовлено.

    В апеляційній  скарзі Вознесенська міська рада просила рішення скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов  та відмовити ОСОБА_6 у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга  не підлягає   задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст. 17 ЗК УРСР в редакції 1992 р., що діяв на час виникнення спірних правовідносин,  передача у власність земельної ділянка, яка раніше була надана громадянину, проводиться відповідною радою народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.

Граничні розміри земельних ділянок, що передаються у власність громадян  в межах населених пунктів для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, повинні становити не більше 0,1 га в першому випадку та  0, 6 га в другому, що передбачено ст. ст. 56, 67 ЗК УРСР.

    Так,  судом  встановлено,   що співвласники  житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12  9 березня 1993 р. звернулись із спільною заявою до Вознесенської міської ради  про передачу їм в приватну власність земельної ділянки, яка розташована по  АДРЕСА_1. Заявники зазначили при цьому її бажаний розмір та мету використання, додавши до неї план земельної ділянки з зазначенням її конфігурації та площі. Дана заява містить підписи суміжних землекористувачів і визначені відповідні межі.  

21 вересня 1993 р.  рішенням виконкому Вознесенської міської ради № 237 було  передано в приватну власність ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1456 га для  обслуговування їх  житлового будинку та  ведення особистого  підсобного  господарства. На підставі вищезазначеного рішення співвласники отримали державний акт.

Однак, скасовуючи вищезазначене рішення, Вознесенська міська рада Миколаївської області вважала, що   в  приватну  власність  вказаних громадян було передано земельну ділянку, без визначення площі ділянки по кожному призначенню та без встановлення меж кожної ділянки в натурі.

Проте, ні ЗК УРСР ні Інструкція „Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю  і право постійного користування землею ( в тому числі на умовах оренди)”, які діяли на час передачі  спірної земельної ділянки у власність громадян, не містили заборони видавати один державний акт в межах населеного пункту з різними цільовими призначеннями.

До того ж,  розміри виділеної  земельної ділянки у приватну власність громадян  відповідають положенням ст. ст. 56, 67 ЗК УРСР.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами  доказам та дійшов вірного висновку про те, що порушення порядку виготовлення  державного акту не може бути підставою для скасування рішення виконкому про передачу  земельної ділянки  в приватну власність громадян та визнання державного акту недійсним. Тому суд вірно визнав незаконним  рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за № 10  від 26 жовтня 2007 р.  та правильно відмовив  в задоволені вимог про визнання недійсним державного акту.

Доводи апелянта про те, що  ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неправомірно отримали земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки  ця земельна ділянка знаходилась у користуванні зазначених осіб задовго до її приватизації та вони мали право на отримання її у власність, а тому відсутні  підстави для визнання державного акту недійсним.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Вознесенської міської ради  Миколаївської області   відхилити, а рішення   Вознесенського  міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2009 р. залишити без змін.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

              Судді: