Справа № 22ц-1981/09 Головуючий суду першої інстанції – Давченко Т. М.
Категорія 6 Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О. .
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 жовтня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі – Дудник Ю.П.,
за участю прокурора – Коробченко Д.М., позивачки – ОСОБА_2. та її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2008 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
Миколаївської міської ради
про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2008 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Позивачка зазначала, що згідно договору оренди, укладеного 15 травня 2003 р. з Миколаївської міською радою, їй була надана в оренду земельна ділянка, площею 265 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування приміщень кафе з літнім майданчиком. На вищезазначеній земельній ділянці позивачка самочинно побудувала будівлю кафе літ. Б , розміром 9,05 х 15,11 кв.м., загальною площею 228, 20 кв.м.
Посилаючись на те, що вона має погодження відповідних органів, а відповідач відмовляється зареєструвати за нею право власності на самочинно побудовану споруду, позивачка просила визнати за нею право власності на зазначену споруду.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2008 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі прокурор Корабельного району м. Миколаєва просив скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що справа розглянута судом без з’ясування обставин і фактів, які можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на підставі наступного.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ним належним чином з’ясовані обставини, що стосуються визначення суб’єктного складу спірних правовідносин та виконано вимоги закону щодо встановлення обставин, наявність яких є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди, укладеного 15 травня 2003 р. з Миколаївської міською радою, ОСОБА_2 була надана в оренду земельна ділянка, площею 265 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування приміщень кафе з літнім майданчиком.
На вищезазначеній земельній ділянці позивачка самочинно побудувала будівлю кафе літ. „Б”, розміром 9,05 х 15,11 кв.м., загальною площею 228, 20 кв.м. При цьому позивачка отримала погодження головного управління містобудування та архітектури Миколаївського міськвиконкому, санітарно-епідеміологічної станції Корабельного району та відділення державного пожежного нагляду Корабельного відділу МНС.
Проте, згідно Положення „Про державну архітектурно-будівельну інспекцію”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р., державний нагляд і контроль у сфері архітектури та будівництва здійснює державна архітектурно-будівельна інспекція.
Однак до цієї інспекції за висновком щодо можливості оформлення спірного будівництва позивачка не зверталася і дозволу не отримала.
До того ж, з плану земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, вбачається, що вона межує з сусідніми земельними ділянками. Однак суд не перевірив, чи не порушує самочинне будівництво права усіх суміжних землекористувачів, чи власників земельних ділянок та не притягнув їх до участі у справі.
Таким чином, суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у розгляді справи. Тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, вирішити питання про залучення до участі у справі державну архітектурно-будівельну інспекцію, власників чи землекористувачів суміжних земельних ділянок та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: