Справа № 22ц-2253/09 Головуючий суду першої інстанції - Циганок В.Г.
Категорія 33 Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі: Бобуйок І.Ф.,
за участю: прокурора – Волкожі С.В., позивача – ОСОБА_2, представника державного казначейства України – Тицькій Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
Державного казначейства України,
ОСОБА_2
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2009 р. ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
прокуратури Миколаївської області,
Центрального районного суду м. Миколаєва
Державного казначейства України
про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до прокуратури Миколаївської області, Центрального районного суду м. Миколаєва, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що16 червня 2004 р. заступником прокурора Миколаївської області порушено кримінальну справу по факту службової недбалості, допущеної особами Миколаївської філії АБ „Енергобанк”. 28 вересня 2004 р. йому пред’явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2006 р., який набрав законної сили 27 березня 2007 р., позивача виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Посилаючись на те, що такими незаконним діями йому завдано моральну шкоду, позивач просив стягнути на його користь 2500000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2009 р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України на корись позивача 30000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Державне казначейство України, посилаючись на незаконність вказаного рішення суду, просило його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом не вірно вказано термін знаходження його під слідством та не враховано характер і обсяг завданих йому моральних страждань, просив рішення суду змінити, задовольнивши його вимоги в повному обсязі .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного казначейства України підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2004 р. заступником прокурора Миколаївської області порушено кримінальну справу по факту службової недбалості, допущеної особами Миколаївської філії АБ „Енергобанк”. 28 вересня 2004 р. ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2006 р., який набрав законної сили 27 березня 2007 р., позивача виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Згідно ст. 1 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі – Закон) шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, підлягає відшкодуванню в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Враховуючи викладене, суд обґрунтовано встановив наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди та розрахував її відповідно до вимог ст. 13 Закону, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
При цьому, суд правильно виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи, оскільки такий розрахунок відповідає роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, які він дав в п. 9 постанови № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (із змінами та доповненнями). Тому, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру моральної шкоди.
Разом з цим, період відшкодування моральної шкоди з 16 квітня 2004 р.(з дня порушення кримінальної справи) визначено судом не вірно, оскільки моральна шкода повинна відшкодовуватися з часу пред’явлення обвинувачення, тобто з 28 вересня 2004 р. Але, враховуючи що загальну суму відшкодування позивачу моральної шкоди суд визначив з урахуванням розумності та справедливості, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.
Доводи апеляційних скарг Державного казначейства України та ОСОБА_2 про те, що оскаржуване рішення є незаконним, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Твердження ОСОБА_2 про те, що компенсація моральної шкоди повинна розраховуватися до моменту розгляду кримінальної справи Верховним Судом України безпідставні, оскільки час перебування позивача під слідством та судом закінчився з часу набрання законної сили вироку Ленінського районного суду, тобто 27 березня 2007 р.
Водночас , суд нечітко визначив в резолютивній частині рішення порядок стягнення моральної шкоди.
Так, згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2008 році здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, шляхом списання у безспірному порядку встановленої до відшкодування суми коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Таким чином, рішення районного суду, на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції.
Твердження ОСОБА_2 про те, що компенсація моральної шкоди повинна розраховуватися до моменту розгляду кримінальної справи Верховним Судом України безпідставні, оскільки час перебування позивача під слідством та судом закінчився з часу набрання законної сили .вироку Ленінського районного суду, тобто 27 березня 2007 р.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково .
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2009 р. змінити виклавши резолютивну частину в наступній редакції .
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 30000 грн. моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: