АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-123/10 Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Кримської О.М.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року
у справі за позовною та уточнюючих позовних заяв ОСОБА_3 до ОСОБА_4, редакції газети «Бердянск деловой» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, редакції газети «Бердянск деловой» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, в якій було зазначено, що в газеті «Бердянск деловой» №87 (744) від 23.11.2006 року було опубліковано лист ОСОБА_4 (заступника голови ради гуртожитку) під назвою «Почему закон касается только неимущих?». В даній публікації, на думку позивача, містяться відносно нього відомості, які не відповідали дійсності, та такі, що ображають його честь, гідність та ділову репутацію. Такими є наступні вислови ОСОБА_4: «10 комнат, из которых были выгнаны 5 семей, и отданы … ОСОБА_5.», «а это 200 кв.м», «имеющему не одну квартиру, дом, гараж». Своїми діями ОСОБА_4 розповсюдила широкому колу осіб через засіб масової інформації недостовірну інформацію, що є образливою для позивача, такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, не відповідає дійсності. Згідно уточнених позовних вимог просив суд визнати такими, що викладені недостовірно або не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність і ділову репутацію основні положення статті «Почему закон касается только неимущих?». Зобов’язати відповідача в шестимісячний термін з моменту вступу рішення суду в законну силу спростувати вказані відомості в газеті «Бердянск деловой» шляхом публікації наступної інформації за її рахунок: «Я, ОСОБА_4 у газеті «Бердянск деловой» №87 (744) від 23.11.2006 року у статті «Почему закон касается только неимущих?» привела факти, які стосуються Народного депутата України другого скликання ОСОБА_3, які не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію», а також стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1700 грн. та судові витрати в сумі 58,50 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 28 вересня 1990 року( із змінами) „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій” , при розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст.7 ЦК(1963), суди повинні з”ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред”явлений позов, порочать честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, з використанням засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.
До відомостей, що ганьблять особу, слід віднести ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації, громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов”язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред”явлений позов. Проте, позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.
Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.ст.270,275ЦК фізична особа має право на повагу до честі і гідності, так і право на захист свого особистого немайнового права.
Фізична особа, право якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на її спростування.
Разом з тим, ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров”я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, державної конфедеційності, або для підтримки авторитету і неупередженості правосуддя.
Право висловлювати суждіння, оцінку, думку закріплено також в ст.10 Європейської конвенції „Про захист прав людини і свобод”, яка відповідно до ст.9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
За змістом ст.47 Закону України „Про інформацію” порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно ст.47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечують сторони, 23 листопада 2006 року газета „Бердянськ деловой” опубліковала в рубриці „Думка” колективний лист мешканців гуртожитку, який ОСОБА_4 принесла до редакції під назвою „Почему закон касается только неимущих”.
В даній статті мешканці гуртожитку висловили свої думки з приводу неправомірної на їх думку приватизації кімнат у гуртожитку, а також висловили критику на окремі факти, та поставили питання, які їх цікавлять, а саме: „А как же 10 комнат, из которых были выгнаны 5 семей, и отданых якобы под редакцію „Северного Приазов’я” не уважаемому нами нардепу ОСОБА_5, которые он арендовал с послідующим викупом с приватизацией, а это 200 кв.м?, не много ли одному человеку? К тому же, уже имеющему не одну квартиру, дом, гараж?”
Такі публікації є не інакше, як реалізація права на свободу слова, як позивача так і відповідача. У данній статті містяться намір викликати дискусію та обговорення болючої проблеми читачами. У статті не зазначено ніяких конкретних фактів відносно позивача, факти йдуть під знаком питання. Крім того, 11.12.2006 року ОСОБА_3 звернувся до редакції з листом про спростування інформації і в газеті „Бердянск деловой” від 12.12.2006 року був опублікований лист позивача під назвою „ОСОБА_3 опровергает”, де була спростована недостовірна інформація без її конкретизації.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з”ясував обставини справи, дослідив надані докази і дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм закону, а тому підстав для його скасування не вбачається
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді