Справа № 22ц-1653/2009                         Головуючий першої інстанції: Раєвич Т.М.

Категорія 23                                        Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 серпня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого – Паліюка   В.П.,

суддів – Буренкової К.О.,  Шаманської Н.О.,

при секретарі – Поліщук  Ю.В.,

за участю  представника відповідача Бараненка Д.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційними скаргами

представника позивача ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 р. та додаткове рішення цього ж суду від 12 червня 2009 р. ухвалених  за позовом

ОСОБА_4

до

приватного підприємства "Агро-Торговий Дім "Гарант"                                              (далі - ПП АТД "Гарант")

 та ОСОБА_5  

про визнання договору оренди недійсним, визнання факту самовільного заняття земельної ділянки та відшкодування матеріальних збитків і моральної немайнової шкоди,

в с т а н о в и л а:

В  січні 2009 р. ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ПП "АТД "Гарант" та ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним, визнання факту самовільного заняття земельної ділянки та відшкодування матеріальних збитків і моральної  шкоди.

Позивачка зазначала, що на підставі Державного акту про право приватної власності на землю вона є власником земельної ділянки площею 10,39 га в межах Маложенівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. 3 грудня 2007 р. директор ПП "АТД "Гарант"  уклав з нею договір оренди вказаної земельної ділянки.

Однак, на думку позивачки, вказаний договір суперечить вимогам земельного законодавства.  По-перше, він укладений без відома позивачки. По-друге, договір не був належним чином зареєстрований. По-третє, відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки.

На неодноразові звернення директор ПП "АТД "Гарант" ОСОБА_5 відмовився розірвати договір та звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку, чим позбавив позивачку можливості провести весняно-польові роботи.

До того ж, відповідач нараховував та сплачував орендну плату у розмірі, меншому, ніж це передбачено законом.

Внаслідок таких дій відповідача позивачці завдано на 10 560 грн. матеріальних збитків та на 1650 грн. моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивачка просила задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 р. у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди недійсним, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 12 червня 2009 р. відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання факту самовільного зайняття земельної ділянки, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційних скаргах представник позивачки, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору просив рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  представника відповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2007 р. ОСОБА_4 достроково розірвала договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, укладений з ТОВ СФ "Приват Агро-Юг", маючи на меті укласти договір оренди з відповідачем            (а. с. 52-53).

Після чого, 3 грудня 2007 р. ОСОБА_4 уклала з ПП "АТД "Гарант" строком на 10 років договір оренди цієї ж земельної ділянки.  Сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору, які відповідають вимогам Закону України "Про оренду землі".  Державна реєстрація договору відбулась 22 грудня 2007 р.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки. Тому відповідач на законних підставах використовує зазначений об'єкт для сільськогосподарського призначення. У зв'язку з чим, суд вірно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду щодо розміру судових витрат відповідають положенням підпунктам "а" та "д" пункту 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Державне мито" та ст. 80 ЦПК України.

Доводи апеляційних скарг про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах цивільної справи.

Зокрема, отримання позивачкою орендної плати за 2008 р. підтверджує її волевиявлення щодо договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів враховує і те, що відповідач проводить на цій земельній ділянці відповідні роботи згідно з її цільовим призначенням. Саме цільове призначення землі унеможливлює щорічне переукладення договору оренди з новим господарством.

Таким чином, колегія суддів не вбачає  підстав для  скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що  ухвалою колегії суддів  судової палати   в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 серпня 2009 р. позивачці  була відстрочена оплата 384 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи до прийняття рішення апеляційним судом Миколаївської області та до цього часу судові витрати не сплачені, відповідно до  ч. 2 ст. 82 ЦПК України, ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 відхилити , рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 р. та додаткове рішення цього ж суду від 12 червня 2009 р. залишити без змін .

Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави 384 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді