Справа № 22ц-688/09 Головуючий суду першої інстанції – Яворська Ж.М.
Категорія 44 Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О.
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі – Фірсовій Т.В.,
за участю: позивача – ОСОБА_2, його представника – ОСОБА_3, відповідачки – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2009 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
та зустрічний позов
ОСОБА_4
до
ОСОБА_2
про вселення
в с т а н о в и л а:
В травні 2008 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач зазначав, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. З 1994 по 2006 рр. в цьому будинку проживала відповідачка, яка перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі, та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки з 2006 р. шлюбні відносини між ними припинені, відповідачка виїхала зі спірного будинку, але залишається в ньому прописана.
Посилаючись на те, що відповідачка більше року не проживає в зазначеному будинку, позивач просив визнати її такою, що втратила право користування житловими приміщеннями в спірному будинку.
В жовтні 2008 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила вселити її та неповнолітніх дітей в спірний житловий будинок, посилаючись на те, що позивач перешкоджав їх проживанню в цьому будинку.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2009 р. в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Постановлено вселити ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловий будинок АДРЕСА_1
Додатковим рішенням цього ж суду від 26 січня 2009 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 16 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просив рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на підставі наступного.
Відмовляючи в задоволені позову про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд виходив з того, що остання не проживала в спірному житловому будинку з поважних причин, оскільки позивач чинив їй перешкоди в користуванні цим будинком. Тому, задовольнив зустрічний позов та вселив відповідачку і неповнолітніх дітей в цей будинок.
Між тим, з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов до нього без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи та норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 7). В зазначену будинку до 2006 р. проживали сторони та їх неповнолітні діти.
В травні 2006 р. позивач та відповідачка припинили подружні стосунки, в зв’язку з чим, відповідачка добровільно вивезла свої речі та разом з дітьми виїхала проживати до своїх батьків. Після цього позивач поміняв замки на будинку. Проте, з травня 2006 р. по жовтень 2008 р. відповідачка не намагалась вселитися до спірного житлового будинку і питання про вселення її до цього будинку поставила лише після звернення позивача до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування житловими приміщеннями в зазначеному будинку.
Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на доведеність поважності причин відсутності відповідачки у спірному будинку і помилково вважав, що факт заміни замків в цьому будинку перешкоджав відповідачки проживати в ньому.
Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. п. 2, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанціях з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що в задоволені позову ОСОБА_4 про вселення її та неповнолітніх дітей до спірного житлового будинку слід відмовити, оскільки відповідачка втратила право користування житловими приміщеннями в цьому будинку, а право дітей на проживання в зазначеному будинку ніким не оспорюється.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2009 р. та додаткове рішення цього ж суду від 26 січня 2009 р. скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловими приміщеннями в будинку АДРЕСА_1.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про вселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: