Справа № 22ц-117/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.
Категорія – 27 Доповідач - Азевич В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми борги за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівка від 30 вересня 2009 року задоволений зазначений позов – стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 20 000 грн. та судові витрати: судовий збір у розмірі 200 грн. і втрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а ухвалюючи рішення, суд неправильно застосував норми матеріального права.
При цьому відповідачка зазначає, що вона не брала у ОСОБА_2 у борг грошової суми. Розписка, яку суд узяв до уваги на підтвердження договору позики, була написана під психологічним тиском з боку позивачки та членів її родини за наступних обставин. Вона та свідок ОСОБА_3 в період часу з 21.00 год. 04.06.2008 року до 11.00 год. 05.06.2008 року насильно утримувалися в кіоску «777» по проспекту Леніна в м. Горлівка, що належить позивачці, і якому вона працювала продавцем. У зв’язку з даними обставинами у серпні 2008 року вона та ОСОБА_3 зверталися з заявами до міліції про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 146 ч. 1 КК України. За вказаними заявами органом дізнання прийнята постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Позивачка також перекрутила обставини її роботи у кіоску, зазначаючи, що вона іноді приходила, але насправді – працювала в кіоску з червня 2006 року по серпень 2008 року.
Суд не звернув уваги на показання свідка ОСОБА_3, який незаконно разом з нею утримувався в кіоску позивачки, та підтвердив у судовому засіданні безгрошовість укладеного договору позики.
На її думку, суду не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню, а саме положення ч. 3 ст. 203 і ст. 231 ЦК України. Враховуючи фактичні обставини справи та положення вказаних норм цивільного законодавства, суд повинен був визнати недійсним договір позики, як такий, що укладений під впливом психологічного тиску.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідачка просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду – залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що згідно розписці від 5 червня 2008 року відповідачка взяла в борг у ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 20 000 грн., та зобов’язалася повернути 3 000 грн. через десять днів, а решту протягом трьох місяців. У вказаний термін відповідачка ОСОБА_1 борг не повернула.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийняв до уваги зазначену розписку та той факт, що пояснення відповідачки в процесі розгляду даної справи суперечать поясненням, які вона давала під час проведення дізнання за її зверненням до органів міліції. Оскільки згідно з поясненнями ОСОБА_1, остання зазначала, що в період з 09.06.2007 року по 10.07.2008 року вона повертала ОСОБА_2 борг частками на загальну суму 3 500 грн.
Суд не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки вони не були присутні при написанні розписки, а про обставини справи їм стало відомо зі слів відповідачки.
Вказані висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У даному випадку договір позики був укладений у письмовій формі, на його підтвердження, позивачка ОСОБА_2 надала суду розписку. (а. с. 4)
Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як вбачається з абзацу 2 ч. 1 цієї статті, оспорювати договір позики за безгрошовістю на підставі свідчень свідків можливо, зокрема, у випадку застосування насильства.
Відповідачка не заперечувала, що власноручно написала розписку про отримання грошей від позивачки, але договір позики у позовному порядку вона не оспорювала та не ставила перед судом питання про визнання даного договору недійсним.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони не ґрунтуються на обставинах справи та нормах діючого законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 30 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: