Справа  22-231                                                  Головуючий у 1 інстанції Перетятько О.Ю.

Категорія 27                                                                   Доповідач Шевченко В.Ю.

                                                                РІШЕННЯ  

                                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 січня 2010 року                                                                                  

                                                                      Апеляційний суд Донецької області у складі :

                                                                                  головуючого судді Зінов»євої А.Г.,

                                                                                  суддів: Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С.,                      

                                                                                  при секретарі Голубцові А.В.,

                                                                                  з участю сторін,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на рішення Центрально- Міського районного суду м.Горлівки від 12 жовтня 2009р. за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про стягнення суми банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції, пені, річних, відшкодування моральної шкоди,

                                                              В  С  Т  А Н О  В  И В :

        У травні 2009р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» грошові кошти за депозитним вкладом у розмірі 90208грв.99коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов»язання у сумі 902грв.10коп., 3% річних у сумі 600грв.57коп., інфляційні у розмірі 2074грв.81коп. та моральну шкоду у розмірі 45000грв. Під час розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги та просила стягнути з відповідача 3% річних до дня виплати вкладу у розмірі 1297грв.53коп. та інфляційні за період з березня по червень 2009р. у сумі 3572грв.28коп. Позовні вимоги про стягнення суми вкладу просила залишити без розгляду, оскільки відповідач 17 серпня 2009р. виплатив їй цю суму у розмірі 90208грв.99коп.

         Рішенням Центрально- Міського районного суду м.Горлівки від 12 жовтня 2009р. позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. З відповідача на її користь стягнуто пеню за прострочення виконання зобов»язання у сумі 902грв.09коп., інфляційні за час прострочення виконання зобов»язання у сумі 3572грв.27коп., три відсотки річних від простроченої суми 1250грв.57коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

         В апеляційній скарзі позивачка  просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення моральної шкоди, в цій частині ухвалити нове рішення, стягнувши на її користь моральну шкоду у розмірі 45 000грв., посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд відмовив у відшкодуванні моральної шкоди в порушення вимог, які передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

    В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема зазначає, що суд не врахував, що постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 13.03.2009р. №138 призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 16 березня 2009р. по 15 вересня 2009р. В подальшому термін мораторію було продовжено до 15 грудня 2009р. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов»язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому суд безпідставно задовольнив вимоги позивачки про стягнення на її користь пені, інфляційних та три відсотки річних за прострочення виконання зобов»язання. Крім того, судом була врахована не вся сума відсотків, сплачених банком позивачці за ставкою 1% річних, оскільки фактично банк сплатив вкладнику відсотки у сумі 430грв.04коп., а суд при постановленні рішення врахував лише 39грв.54коп., які були виплачені позивачці в день повернення вкладу 17 серпня 2009р.

       В судовому засіданні позивачка підтримала свою апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала.

        Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги позивачки та підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

    Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

23 січня 2009р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» було укладено договір строкового банківського вкладу «Накопичувальний». Сума вкладу, яку внесла позивачка, становила 90 208грв.99коп. на строк 1 місяць. Банк зобов»язався повернути вклад та проценти 23 лютого 2009р., процентна ставка по вкладу складала 25% річних. 18 лютого 2009р. ОСОБА_1 подала до Банку заяву з проханням видати суму депозиту через закінчення строку договору. Аналогічні звернення надійшли від позивачки 23 лютого 2009р. та 30 березня 2009р. Проте лише 17 серпня 2009р. ОСОБА_1 отримала від Банку суму вкладу у розмірі 90208грв.99коп. та проценти у сумі 39грв.54коп. із розрахунку 1% річних відповідно до п.2.3 вказаного договору, за яким у разі не витребування вкладником вкладу зі спливом строку, встановленого п.1.1 цього договору, банк нараховує та виплачує вкладнику проценти у розмірі, встановленому банком в такий період часу для банківських вкладів за фактичний строк знаходження їх на рахунку. Враховуючи, що відмова банку у своєчасній видачі грошових коштів за депозитним договором суперечить нормам діючого законодавства, суд вирішив частково задовольнити заявлені позовні вимоги, відмовивши позивачці у стягненні на її користь суми моральної шкоди.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача – частковому задоволенню за таких підстав.

    Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідно до вимог закону та договору грошовий вклад повинен бути виданий  на першу вимогу вкладника. Постанова Національного Банку України про введення мораторію на виплату депозитів не зареєстрована в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, суперечить нормам  Цивільного Кодексу України, Законам України «Про Національний банк України» та «Про банки та банківську діяльність».

    Даний висновок суду  відповідає нормам матеріального та процесуального права.

    У разі порушення зобов»зання відповідно до змісту вимог ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

    Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Вирішуючи питання про правові наслідки порушення відповідачем грошового зобов»язання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що п.5.2 вказаного договору встановлено, що у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1% від суми вкладу за кожний день прострочення, але не більше 1 відсотку від суми вкладу і з урахуванням зазначеної умови договору правильно визначив розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивачки у сумі 920грв. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині рішення суду не спростовують.

    Разом з тим, оскільки умовами договору, з якими сторони погодились, були передбачені правові наслідки порушення грошового зобов»язання  у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми вкладу за кожний день прострочення, але не більше 1 відсотку від суми вкладу, підстав для застосування наслідків у вигляді 3% річних від простроченої суми у відповідності до вимог ч.2ст.625 ЦК України, не має, у зв»язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

    Доводи апеляційної скарги позивачки щодо безпідставної відмови у задоволенні її вимог про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що згідно п.5ч.1ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на відшкодування моральної(немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Оскільки таких обставин по справі не встановлено, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні  зазначених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313- 316 ЦПК України, апеляційний суд  

                                    В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Рішення  Центрально- Міського районного суду м.Горлівки від 12 жовтня 2009р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на користь ОСОБА_1  3 % річних від простроченої суми у розмірі 1250грв.57коп. скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про стягнення з Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» 3 % річних від простроченої суми відмовити.

В іншій частині рішення Центрально- Міського районного суду м.Горлівки від 12 жовтня 2009р. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                         Судді