Справа  № 22-123/2010 рік                               Головуючий у 1 інстанції  Чинчин О.В.

Категорія       27                                                     Доповідач   Маширо О.П.

У Х В А Л А

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                        18 січня  2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                            головуючої  Маширо О.П.

                                            суддів  Резникової Л.В., Баркова В.М.

                                             при секретарі   Артамоновій С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 06 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_14 до відкритого акціонерного товариства «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство», ОСОБА_15 про стягнення боргу за договором позики,

                                     у с т а н о в и в :

                       Рішенням суду від 6 травня 2009 року була задоволена позовна заява ОСОБА_14: суд звернув стягнення на майно товариства згідно з договором іпотеки в рахунок погашення боргу ОСОБА_15 за договором позики.

                       Суд першої інстанції виходив з того, що 15 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_14 та відповідачем ОСОБА_15 був укладений договір позики , за яким ОСОБА_14 передав у борг, а ОСОБА_15 прийняв 360 000 грн.

Майновим поручителем у цьому договорі позики виступило відкрите акціонерне товариство «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство», від імені якого керівник цього підприємства ОСОБА_16 15 листопада 2008 року уклав з позикодавцем ОСОБА_14 договір іпотеки. За цим договором у разі порушення боржником своїх обов»язків щодо повернення суми боргу у встановлений договором позики строк передбачалось звернення стягнення в рахунок боргу на майно товариства, а саме: будівлю комбайнового цеху та будівлю КПП.

Оскільки позичальник порушив укладений договір позики та не повернув у встановлений строк суму боргу, суд звернув стягнення на майно іпотекодавця, передбачене укладеним договором іпотеки.

В апеляційній скарзі акціонери ТОВ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки вважають, що рішення суду є незаконним.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що вони як акціонери товариства є власниками певної частини акцій, тому майно у заставу може бути передане тільки за згодою всіх власників.

Однак загальних зборів акціонерів з цього приводу не проводилось, про укладений договір іпотеки вони повідомлені не були.

Суд також не врахував, що на час укладання такого договору спірне майно вже перебувало у податковій заставі.

Апелянти вважають, що їх також слід було залучити до участі у справі, однак суд їх не повідомив про час та місце розгляду справи, у судове засідання вони не викликались.

Крім того, на думку апелянтів суд, відкривши провадження у цій справі, порушив правила підсудності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без розгляду, апеляційне провадження у справі закрити, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 15 листопада 2008 року уклали договір позики, за яким позикодавець ОСОБА_14 передав позичальнику ОСОБА_15 360 000 грн. на строк до 25 листопада 2008 року (а.с.7-8).

У той же день – 15 листопада 2008 року ОСОБА_14 та ВАТ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» уклали договір іпотеки, за яким підприємство як іпотекодавець в особі директора ОСОБА_16 забезпечило своїм майном виконання укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 договору позики (а.с.10-13).

Оскільки позичальник ОСОБА_15 не виконав свого зобов»язання за основним договором та не повернув у встановлений строк суму боргу, суд першої інстанції задовольнив вимоги позикодавця ОСОБА_14 за рахунок майна підприємства, вказаного у договорі іпотеки.

У відповідності до вимог ч.1 ст.292 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов»язки.

Звертаючись зі своєю апеляційною скаргою, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інші апелянти вважали, що оскаржуваним рішенням суду порушені їх права.

Однак з таким доводом апеляційної скарги погодитись не можна.

Зі справи та пояснень сторін вбачається, що апелянти є акціонерами ТОВ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство».

Згідно зі Статутом товариства право, зокрема, розпорядження майном підприємства надане директору товариства, який на підставі п. 7.5.3 Статуту має право самостійно без довіреності представляти інтереси товариства, керувати поточними справами, представляти інтереси товариства у відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, у тому числі до компетенції керівника належить, зокрема, вирішення питань про одержання кредитів, передачу майна товариства у заставу та іпотеку (а.с.95).

За таких обставин, укладаючи 15 листопада 2008 року договір іпотеки, генеральний директор товариства діяв виключно в межах своєї компетенції на підставі Статуту товариства, тому твердження апелянтів про те, що керівник товариства мав з цього приводу провести загальні збори акціонерів, повідомити їх про намір укласти договір іпотеки, не є підставними.  

Крім того, правовідносини, що виникли між товариством та акціонерами з приводу господарської діяльності цього товариства є корпоративними, тому згідно зі ст.12 ГПК України даний спір має розглядатись господарським судом у порядку, встановленому ГПК України.

Таким чином, апелянти як акціонери не мають права на апеляційне оскарження цього рішення у порядку цивільного провадження.

Згідно з роз»ясненнями, які містяться у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року  № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особами, які не мають права на апеляційне оскарження, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження у даній справі слід закрити, оскільки апелянти не є особами, які мають передбачене ст.292 ЦПК України право на апеляційне оскарження цього рішення.

Керуючись ст.ст. 292, 313, 315  ЦПК України, апеляційний суд

                                   у х в а л и в :

                        Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 06 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ВАТ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство», ОСОБА_15 про стягнення суми боргу за договором позики – закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                         Головуюча:                                                  

                        Судді: