Справа №  22-  172/10                                                   Головуючий у 1 інстанції  Діденко С.О.

 Категорія    32                                                                                            Доповідач Рибалко Л.І.

                                                                                        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 січня 2010  року                                        м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Донецької області  в складі:

                                     головуючого судді   Рибалко Л.І.

                                     суддів Папоян В.В., Лісового О.О.

                                     при секретарі Шуляк Я.Г.

                                      за участю  адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні        у місті Донецьку

 за  апеляційною скаргою  товариства з додатковою відповідальністю  шахта  «Білозерська»

на рішення суду Добропільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року

цивільну справу   за позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю шахта « Білозерська» про відшкодування моральної шкоди,

                                                   встановила

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року позовні вимоги  ОСОБА_2 частково задоволені, на його користь з шахти стягнута моральна шкода, пов’язана з ушкодженням здоров»я у розмірі  12000 грн.

В апеляційній скарзі  шахта « Білозерська» ставить питання про  скасування рішення суду, посилаючись на те, що  наявність моральної шкоди не доведено, судом  неправильно застосовано матеріальний закон.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд правильно відповідно до закону стягнув моральну шкоду саме з шахти.

Апеляційний суд, вислухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що під час роботи на шахті  « Білозерська» 3 березня 2009 року позивач отримав   закриту черепно  - мозкову травму , струс головного мозку, що підтверджується актом  форми Н-1.  Висновком МСЕК від 14.07. 2009р. йому встановлено 40 відсотків втрати професійної  працездатності та третю групу інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст . 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих  умов праці покладається  на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва , стан засобів колективного та індивідуального захисту, що виконуються працівником, а також санітарно – побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати  сучасні засоби техніки безпеки   які запобігають виникненню професійних захворювань працівників .

Ст. 237-1 КЗпП України передбачається  відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування  такої шкоди проводиться тоді, коли  порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язав  і вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем  законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами. Умови, за яких відшкодовується моральна шкода, встановлені судом  на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин справи, розмір моральної шкоди визначено з урахуванням  глибини фізичних та душевних страждань позивача , враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що  наявність моральної шкоди може бути визначена лише  за висновком МСЕК  є безпідставними  та суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст.  9 Закону України « Про охорону здоров’я» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я , здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України відповідно до Закону України « Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак із Закону України « Про загальнообов’язкове держане соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч.3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717 –У « Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов’язкове держане соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

На час звернення позивача до суду  зазначеним Законом України  не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань  України відшкодовувати  потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про неправильність  посилання суду на ст. 1167 ЦК України не спростовують правові висновки суду про обгрунтованність позову та визначення розміру моральної шкоди.

Відповідно  до ч. 2 ст. 237 -1 КЗпП передбачено, що порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є  відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч. 3,4,5 ст 23, п. 1 ст. 268, ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.

У зв’язку з утратою чинності положеннями ст. ст. 21, 28, 34 Закону щодо обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду спірні правовідносини регулюються ст. 237-1 КЗпП України, тому моральну шкоду потерпілому зобов’язаний відшкодовувати роботодавець.

Розглядаючи справу , суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку  та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення  часткове задоволення позову.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне  застосування судом норм  матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що  рішення  суду постановлено з додержанням вимог  матеріального та процесуального права і підстав для  його  скасування немає.  

Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія  суддів

                                              ухвалила

Апеляційну скаргу  товариства з додатковою відповідальністю шахти » Білозерська» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду  України протягом двох місяців з вказаного часу.

Головуючий                                                     Судді