Справа №  22-  63/10                                                      Головуючий у 1 інстанції  Юр»єва Т.І.

 Категорія    42                                                                                            Доповідач Рибалко Л.І.

                                                                                        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 січня  2010  року                                          м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Донецької області  в складі:

                                     головуючого судді   Рибалко Л.І.

                                     суддів Папоян В.В., Лісового О.О.

                                     при секретарі Шуляк Я.Г.

                                      за участю ОСОБА_1 , її представника адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні        у місті Донецьку

 за  апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2009 року

цивільну справу   за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору житлового найму жилого приміщення  і виселенні,

                                        встановила

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2009 року розірвано усний договір найму житлового  приміщення між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, ОСОБА_3 виселена з квартири за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись , що судом не враховано, що з нею  проживають малолітні діти, суд не залучив до участі у справі орган опіки та піклування.

В судовому засіданні  апеляційного суду ОСОБА_3 підтримувала  доводи апеляційної скарги, крім того , посилалися на відсутність  у відповідачки іншого житла.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення відповідачки та її представника, позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що згідно договору купівлі – продажу від 10 червня 2003 року позивачеві належить на праві приватної власності квартира за адресою АДРЕСА_1. З травня 2003 року син позивача ОСОБА_4 одружився з відповідачкою. Для забезпечення окремого  проживання сина та його дружини позивач за усним договором найму житлового приміщення надав їм у користування зазначену квартиру. У 2008 році відповідачка та ОСОБА_4 розірвали шлюб. При цьому ОСОБА_4  залишив квартиру та пішов проживати у інше місце. Відповідачка залишилися проживати у спірній квартирі.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідачка не має права на спірну квартиру, ніколи не була членом сім»ї її власника, проживає в ній на підставі усного договору найму, в квартирі ні вона, ні її діти не зареєстровані, кварплату та за користування комунальними послугами не сплачує.

Ставлячи питання про розірвання договору найму житлового приміщення , позивач стверджує, що квартира йому необхідна для проживання. Відповідно до ст. 168 ЖК України позивач через нотаріальну контору повідомив відповідачку про виселення із квартири і це повідомлення вона отримала та через три місяці добровільно не залишила квартиру.

Ст .168 ЖК України, передбачає, що договір найму житлового приміщення, укладений на невизначений строк може бути розірваний за вимогою наймодателя, якщо житлове приміщення, займане наймачем, необхідне для мешкання наймодателя і членів його сім»ї.

Позивач посилається також на те, що його дружина є інвалідом третьої групи, він переніс важку черепно- мозкову травму, тому сумісне мешкання з відповідачкою неможливе.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був притягнути до участі у справі орган опіки та піклування є безпідставними. Відповідно до ч.3ст .18 Закону України від 7 березня 2002 року з відповідними змінами та доповненнями « Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла. Встановлені судом обставини не відносяться до зазначених вимог закону.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно  перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи, приведені у апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

                                                       ухвалила  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.

Головуючий                                         Судді