Справа № 22ц-822/2010 р. Головуючий 1 інстанції Ламєкін М.І.
Категорія 37 Доповідач Азевич В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2009 року задоволений зазначений позов. Визначено ОСОБА_2 строк для подання заяви на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, три місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове – про відмову у задоволені позову з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права.
При цьому відповідач посилається на те, що суд безпідставно визнав причини пропуску трьохмісячного строку на прийняття спадщини поважними, вказавши, що позивачка проживає у Російській Федерації і має певні труднощі з приводу приїзду до м. Слов’янську для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Стаття 1269 ЦК України не містить вимог щодо подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відповідно до п. 110 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, отримані поштою заяви спадкоємців про прийняття спадщини приймаються, а дійсний підпис на вказаних заявах повинен бути посвідчений нотаріально. Вважає, що позивачка мала можливість до 14 травня 2009 року подати відповідну заяву, посвідчивши свій підпис нотаріально за місцем свого проживання. Суд, не мотивуючи свій висновок зазначив, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, пов’язаних з непереборними, суттєвими труднощами для неї на вчинення цієї дії. На його думку, позивачка не мала перешкод направити таку заяву поштою, тому суд повинен був виходити з вимог ст. 1276 ЦК України.
Окрім того, висновок суду щодо наміру ОСОБА_7 прийняти спадщину після смерті матері не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки надана ксерокопія заяви не завірена, а оригінал в матеріалах справи відсутній.
У своїх запереченях представник позивачки ОСОБА_8 просить залишити рішенння без змін, оскльки висновки суду грунтуються на законі та обставинах справи, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідач не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивачки та третіх осіб - ОСОБА_8 та представник позивачки адвокат ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_10 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, та мав намір прийняти спадщину після її смерті про що склав відповідну заяву, але не встиг подати її до нотаріальної контори, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_7 і має право на спадщину після смерті чоловіка як спадкоємиця першої черги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка є громадянкою Російської Федерації, проживає в Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області, тому визнав причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, пов’язаними з об’єктивними, істотними труднощами для вчинення спадкоємцем цієї дії.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Згідно ч. 2 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Як встановлено ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Виходячи зі змісту вказаних статей, для спадкування в порядку спадкової трансмісії не має правового значення та обставина, чи мав спадкоємець за законом намір прийняти спадщину, якщо він не відмовився від її прийняття у визначеному законом порядку.
Окрім того, з оригіналу заяви ОСОБА_7, яка була надана апеляційному суду, вбачається, що він звернувся до нотаріальної контори за своїм місцем проживання з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері – ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Заява, адресована до компетентних органів, посвідчена 13 квітня 2009 року нотаріусом м. Сургуту Ханти-Мансійського автономного округу-Югри Тюменської області Російської Федерації, зареєстрована в реєстрі №1-1604. Дана заява була предметом дослідження судом першої інстанції, який дійшов висновку про намір ОСОБА_7 прийняти спадщину після смерті матері.
Спадщину після смерті матері прийняв відповідач у справі ОСОБА_1, який подав відповідну заяву до Другої слов’янської державної нотаріальної контори 9 червня 2009 року. (а. с. 4, 6, 7)
Як вбачається з свідоцтва про смерть чоловіка позивачки - ОСОБА_7, він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Билбасівці Слов’янського району Донецької області. (а. с. 9)
Після його смерті спадкоємцями за законом є позивачка ОСОБА_2 та його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (треті особи у даній справі), які зареєстровані та постійно проживають у м. Сургуті. (а. с. 10 -14, 22 – 28)
16 жовтня 2009 року позивачка звернулася з заявою до Другої слов’янської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері чоловіка - ОСОБА_7, але нотаріус роз’яснив їй положення ст. ст. 1276, 1272 ЦК України та порекомендував звернутися до суду з заявою про визначення додаткового строку. З відповіді нотаріуса вбачається, що після смерті ОСОБА_7 заведено спадкову справу за заявою її сина – ОСОБА_1 Інших заяв не надходило. (а. с. 5)
Враховуючи положення ст. 1276 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України, строк на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_7 закінчився 29 липня 2009 року.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з урахуванням усіх обставин справи визнав за можливе визначити додатковий строк, оскільки позивачка проживає в іншій країни, на значній віддаленості від місця відкриття спадщини. Окрім того, вона помилялась стосовно строку прийняття спадщини після смерті чоловіка, який поїхав до м. Слов’янська для подання особисто до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері та вирішення інших питань, пов’язаних з оформленням спадщини, де помер в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не встигнув її прийняти.
З огляду на викладене, апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо відсутності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачкою в порядку спадкової трансмісії.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: