Справа № 22ц-744/09 Головуючий суду першої інстанції – Подзігун Г.В.
Категорія 20 Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі – Фірсовій Т.В.,
за участю: позивача – ОСОБА_2, її представника – ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, її представника – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
Товариства з обмеженою відповідальністю „Арлан” (далі – ТОВ „Арлан”),
треті особи – ОСОБА_7,
Закрите акціонерне товариства „Спецмонтаж 257” ( далі – ЗАТ „Спецмонтаж”)
про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця
та визнання права власності
в с т а н о в и л а:
В липні 2008 р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ „Арлан” про визнання договору купівлі-продажу нежилих приміщень недійсним в частині покупця та визнання права власності.
Позивачка зазначала, що 5 серпня 2005 р. між відповідачем ОСОБА_4 та ТОВ „Арлан” було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень магазину продтоварів із закусочною другого житлового поверху, що розташовані по АДРЕСА_1 (далі – нерухоме майно), який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу.
Посилаючись на те, що фактично покупцем по зазначеному договору виступала вона, оскільки займалась пошуком приміщення магазину, після його придбання проводила ремонт та реконструкцію приміщення та повністю погасила кредит, отриманий відповідачем ОСОБА_4 на придбання цього магазину, позивачка просила визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним в частині покупця, визнав її покупцем та визнати за нею право власності на це нерухоме майно.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 р. позов задоволено. Визнано недійним в частині покупця договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 5 серпня 2005 р. між ОСОБА_4 та ТОВ „Арлан”. ОСОБА_2 визнано покупцем по зазначеному договору та за нею визнано право власності на це нерухоме майно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на підставі наступного.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2 виконала усі обов’язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 5 серпня 2005 р. між ОСОБА_4 та ТОВ „Арлан”, в зв’язку з чим, є підстави для набуття нею прав покупця. Тому визнав цей договір недійсним в частині покупця та, як наслідок, визнав за позивачкою право власності на нерухоме майно.
Між тим, з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов до нього без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи та норм матеріального права.
Так, договір купівлі-продажу може бути визнано недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, за умови, що фактично майно було придбане за її кошти і для неї .
З матеріалів справи вбачається, що 5 серпня 2005 р. між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав 100000 доларів США кредиту для придбання нерухомості (а.с. 71-75 т. 1). В той же день між відповідачем ОСОБА_4 та ТОВ „Арлан” укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_4 придбав нежилі приміщень магазину продтоварів із закусочною другого житлового поверху, що розташовані по АДРЕСА_1. Торгівельною діяльністю в придбаних нежилих приміщеннях магазину до 2007 р. займались відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Таким чином, позивачка не довела, що саме вона придбала нерухоме майно для власних потреб, а тому є дійсним покупцем у договорі купівлі-продажу. До того ж, позивачка виступала поручителем за кредитним договором, укладеним між „УкрСиббанк” та ОСОБА_4, який останній отримав на придбання спірного нерухомого майна (а.с. 77-78 т. 2), а тому і виконувала обов’язки поручителя по погашенню цього кредиту.
Однак суд на зазначені обставини не звернув належної уваги та всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України не дав їм відповідної правової оцінки.
За такого, рішення суду, висновки якого суперечать обставинам справи та постановлене судом з порушенням норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Посилання позивачки на оплату нею авансу, погашення кредиту, отриманого відповідачем на придбання нерухомого майна, та проведення ремонту не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця. Але це не перешкоджає позивачці звернутися з позовом про захист порушених прав в інший спосіб.
Керуючись ст. ст. 303, 307 п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 р. скасувати та ухвалити нове рішення .
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ „Арлан” про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання права власності – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: