У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року                                 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ)  “Банк “Фінанси та Кредит” до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_7 до ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці  від 4 листопада  2009 року,

у с т а н о в и л а :

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці   від 4 листопада 2009 року позов  ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” Вінницької обласної дирекції філії “Центральне регіональне управління” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”  задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”  заборгованість за кредитним договором №44 48-05/08 МФ від 14 травня 2008 року в сумі 44639 грн. 47 коп., 446 грн. 39 коп. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 45335 грн. 86 коп. У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

На таке рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення суду у частині задоволення позову ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та визнати договір поруки укладений між ОСОБА_6 і ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” недійсним. Скаргу мотивував тим, що  судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2008 року між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №44 48-05/08 МФ, згідно якого остання був наданий кредит у сумі 25000 грн., строком до 13 жовтня 2009 року із сплатою 25% річних.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, здійснив видачу кредитних ресурсів у тимчасове користування в сумі 25000 грн., що підтверджується заявою ОСОБА_5 про отримання кредиту.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.4, 4.3, 6.1 зазначеного кредитного договору ОСОБА_5 зобов’язалася у строк з 1 до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та відсотків згідно графіка погашення кредиту. Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, оплати нарахованих відсотків та пені у випадку, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному об’ємі проводив зарахування коштів погашення заборгованості по кредиту. Позичальник за прострочення повернення кредитних ресурсів, сплати процентів, сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

ОСОБА_5 свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, систематично порушує виконання умов кредитного договору про що неодноразово попереджалася позивачем, станом на 30 квітня 2009 року допустила заборгованість в сумі 44639 грн. 47 коп.

Відповідно до умов договору поруки № 44-48-05/08 – МФ-П1 від 14 травня 2008 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_6, остання зобов’язалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором.        Відповідно до п. 2.1 договору поруки, позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” Вінницької обласної дирекції філії “Центральне регіональне управління” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та відмовив у задоволенні позову третьої особи ОСОБА_7  на підставі ст.ст. 526, 530, 553 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.

    Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи і судом правильно застосовані норми матеріального права до виниклих правовідносин.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

    Доводи ОСОБА_7 про те, що згоди на укладання договору поруки з Банком він не давав, а тому його дружина ОСОБА_6 не мала права без його відома укладати цей договір,  є безпідставними, оскільки  порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_7 на ст. 65 СК України є необгрунтованими, оскільки даною нормою передбачена згода подружжя у разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

   у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці  від 4 листопада  2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий суддя :

Судді: