Справа № 22ц-52/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Медінцева Н.М.
Категорія 55 Доповідач Азевич В.Б.
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2009 року позивачка звернулася с зазначеним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 лютого 2008 року вона купила у підприємця ОСОБА_2 газову колонку «Pyramida» неналежної якості. Одразу після придбання колонки вона стала підтікати, що підтверджується актом Артемівського УГГ від 31.03.2008 року. Відповідач тричі ремонтував колонку, яка після ремонту працювала недовгий час та знову виходила зі строю. У зв’язку з підтіканням колонки 8 серпня 2008 року був складений аналогічний акт, але відповідачка відмовила їй у ремонті або заміні колонки. Тільки після звернення до обласного управління захисту прав споживачів відповідачка у грудні 2008 року замінила колонку на нову.
Просила стягнути моральну шкоду, оскільки з 20 березня 2008 року у зв’язку з відсутністю гарячої води, яка була необхідна її хворому чоловіку, вона зазнала душевних страждань. Окрім того, вона неодноразово була вимушена знімати колонку та доставляти її відповідачці для ремонту, а потім для заміни. Компенсацію моральної шкоди оцінила в суму 5 000 грн.
Також ставила питання про стягнення неустойки у розмірі 1% вартості товару за кожен день прострочення, за період з 1 квітня 2008 року по 13 грудня 2008 року на загальну суму 1 824-30 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 22 вересня 2009 року відмовлено у задоволені зазначеного позову.
Позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в зв’язку з тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд безпідставно прийняв до уваги доводи відповідачки та залишив поза увагою докази, які надала вона.
Позивачка вважає, що нею були надані суду достовірні докази продажу відповідачкою газової колонки неналежної якості. Даний факт підтверджується актом спеціалістів управління газового господарства від 31.03.2009 року, у якому зазначено, що газова колонка встановлена та підключена у відповідності до норм.
У зв’язку з продажем товару неналежної якості вона перенесла моральні страждання, оскільки її чоловік хворів та мав потребу у великій кількості гарячої води.
Коли вона покупала колонку, їй не було повідомлено, що установку повинен здійснювати сервісний центр. Після доставки товару 12 лютого 2008 року, колонка була встановлена робітниками газового господарства і пропрацювала до 20 березня 2008 року.
Відповідачка намагалася відремонтувати колонку, але вона продовжувала протікати. Після того, як вона звернулася до міської ради та обласного управління у справах захисту прав споживачів, 5 грудня 2008 року відповідачка надала їй нову якісну колонку.
Позивачка підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідачка просила її відхилити.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нове рішення, виходячи з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що 2 лютого 2008 року позивачка купила газову колонку «Pyramida» за 710 грн. в магазині «Вікторія», який належить приватному підприємцю ОСОБА_2 Зазначену колонку вона придбала за договором кредиту від 1 лютого 2008 року.
Відповідно до п. 3 гарантійного свідоцтва № 058611 на вказану газову колонку, виданого позивачці з відміткою магазину, ввід в експлуатацію колонки здійснює зазначений в гарантійному талоні сервісний центр, в період не більше 6 місяців з дати продажу. Колонка була встановлена робітниками Артемівського УГГ 15 лютого 2008 року, а не сервісним центром.
31 березня 2008 року спеціалістами Артемівського управління по газопостачанню і газифікації було складено акт в якому вказано, що газова колонка встановлена і підключена згідно нормам, але при відкритому положенні мається підтікання води. Рекомендовано ремонт або заміна. В цей же день відповідачка прийняла від позивачки колонку для ремонту в сервісному центрі та приймала заходи щодо усунення недоліків.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в порушення п. 3 гарантійного зобов’язання № 058611 та п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» не звернулась до сервісного центру для встановлення колонки, чим порушила правила експлуатації. Також суд врахував, що відповідачка приймала заходи для ремонту колонки, а потім замінила її на нову.
Суд дійшов висновку, що підстави для стягнення неустойки та моральної шкоди відсутні, оскільки позивачка відповідно до ст. 10 ЦПК України не довела суду, що відповідач своїми діями або бездіяльністю порушив її прав споживача та спричинив зазначену шкоду.
Проте погодитися з вказаними висновками суду не можливо, оскільки суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню при розгляді даного спору.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
В частині 3 вказаної статті зазначено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Аналогічні правила захисту прав споживачів, встановлені ст. ст. 708, 709 ЦК України.
Тобто споживач має право вибору способу захисту своїх прав, які мають різні правові наслідки.
Частиною 9 цієї статті передбачено, що при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Підстави та порядок стягнення неустойки встановлені ч. 5 ст. 709 ЦК України, а саме: за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.
Таким чином, діючим законодавством передбачено, що неустойка стягується у разі пред’явлення споживачем вимоги про усунення недоліків.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечують сторони при розгляді справи, позивачка обрала способом захисту своїх прав спочатку – усунення недоліків, а потім - заміну товару на такий же товар, що було виконано відповідачкою 13 грудня 2008 року.
У зв’язку з чим, отримавши новий товар від продавця, позивачка втратила право на стягнення неустойки.
Стосовно відшкодування моральної шкоди слід зазначити, що ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 4 вказаного закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди при розгляді справ про захист прав споживачів можливо лише у вказаному випадку. Позивачка не надала суду доказів того, що моральна шкода була завдана їй небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.
Виходячи з наведеного, для правильного вирішення справи суд першої інстанції повинен був застосувати зазначені вище норми матеріального закону.
Перевіряючи справу у повному обсязі, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, і у їх задоволені слід відмовити з зазначених вище підстав.
Відповідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12, суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов’язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
Оскільки вирішуючи справу суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог – про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п.4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: