УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    17 грудня 2009 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                 головуючого – судді         Котік Т.С.

                                      суддів         Жигановської О.С., Косигіної Л.М.

                 з участю секретаря          Порохні М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1  на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області  від  05 листопада 2009 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом та в  обґрунтування вимог зазначав, що 19 листопада 2008 року позичив відповідачу кошти в сумі 73 773 грн., які останній зобов’язувався повернути до 30 грудня 2008 року. У зв’язку з тим, що відповідач повернув лише частину коштів, позивач просив задовольнити вимоги та стягнути залишок боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми. Також позивач просив стягнути на його користь 1 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області  від  05 листопада 2009 року провадження по справі закрито на підставі ст.205 ЦПК України.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали суду та просить передати справу на новий розгляд для вирішення питання по суті позовних вимог. Зазначає, що ухвала суду не відповідає нормам процесуального законодавства, оскільки суд прийняв як доказ, пояснення відповідача та закрив провадження по справі.

_____________________________________________________________________________________

Справа №22ц-2732                                         Головуючий в суді 1-ї інстанції Потапова Т.М.

Категорія 27                                                    Суддя – доповідач Котік Т.С.

2      

Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного .  

         Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли між фізичними особами-підприємцями  під час здійснення ними підприємницької діяльності, оскільки сторони зареєстровані як приватні підприємці. Також, суд послався  на покази відповідача, як на доказ того, що він  отримав від ОСОБА_1 не кошти, а матеріали для своєї виробничої діяльності.

    Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

         Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

          За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)  грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

          З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. За змістом вказаного договору, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 73 773 грн. /еквівалентна 11 710 доларів США/, які зобов’язувався повернути до 30 грудня 2008 року /а.с.34,35/. За взаємною згодою, частину боргу на загальну суму 20 532 грн., ОСОБА_2 погасив належним йому майном.

Як вбачається зі змісту розписки від 19 листопада 2008 року, сторони за договором позики виступали як фізичні особи. Та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи – підприємці та згідно свідоцтв здійснюють свою підприємницьку діяльність по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів, не свідчить про те, що договір позики від 19 листопада 2008 року укладався між ними як фізичними особами – підприємцями для здійснення підприємницької діяльності /а.с.36,40,41/. Докази на підтвердження вказаної обставини у справі

3

відсутні, а тому суд прийшов до  помилкового висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, як доказ, на підтвердження вказаної обставини суд прийняв пояснення відповідача, хоча останній не був допитаний судом першої інстанції як свідок, а тому такі відомості не є допустимим доказом в розумінні статей 57,59 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження по справі, а тому  ухвала  суду підлягає скасуванню,  а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                           Судді

          Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у  спорах,   що  виникають  при  укладанні, зміні,
розірванні  і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо
приватизації майна, та з інших підстав, крім (спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів  та  технічних умов; спорів про  встановлення цін на продукцію (товари),  а також тарифів на послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни  і  тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;  спорів, що  виникають  із   публічно-правових   відносин   та віднесені   до   компетенції   Конституційного   Суду  України  та
адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів); справи про банкрутство;    справи  за  заявами  органів  Антимонопольного  комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи,  що  виникають  з корпоративних відносин у спорах між господарським  товариством  та  його  учасником  (засновником, акціонером),  у  тому  числі  учасником,  який вибув,  а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані  із створенням,  діяльністю,  управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.