донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
13.06.2006 р. справа №19/467а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Калантай М.В., Кондратьєвої С.І., |
при секретареві судового засідання | Шуть Д.Д. |
за участю представників сторін: |
від прокурора: від позивача : | не з’явився Тюшкіна Л.А. –юрисконсульт, за дов. №1/591 від 17.03.2006р. |
від відповідача: від третьої особи: | Вінніков О.О. –директор, за дов. №01-14-147 від 06.02.2006р. не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Селидівської міської виконавчої дирекції, м.Селидове Донецької області) |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 27.03.2006 р. |
у справі | № 19/467а ( суддя Дучал Н.М. ) |
за позовом: | Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове Донецької області |
до відповідача: третя особа: | Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Селидівської міської виконавчої дирекції, м.Селидове Донецької області) Міністерство палива та енергетики, м.Київ в особі якого виступає Селидівський міжрайонний прокурор, м.Селидове Донецької області |
про | скасування „Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності...” №839 від 21.04.2005р. Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення страхових внесків та штрафу в розмірі 100% з заниженого (прихованого) фонду заробітної плати в сумі 290 973 грн. 75 коп. як безпідставно нарахованих |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 27.03.2006 р. у справі № 19/467а (суддя Дучал Н.М.) задоволені позовні вимоги Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове Донецької області, до соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Селидівської міської виконавчої дирекції, м.Селидове Донецької області), про скасування „Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності...” №839 від 21.04.2005р. Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення страхових внесків та штрафу в розмірі 100% з заниженого (прихованого) фонду заробітної плати в сумі 290 973 грн. 75 коп. як безпідставно нарахованих.
Господарським судом скасоване Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності...” №839 від 21.04.2005р. Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині донарахування страхових внесків та нарахування штрафних санкцій в сумі 290 937 грн. 75 коп.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, відповідач, Донецьке обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Селидівської міської виконавчої дирекції, м.Селидове Донецької області), звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови господарського суду.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач в позовній заяві та в судових засідання не обґрунтував належним чином свої вимоги. Суд не звернув уваги і не дав правової оцінки тому факту, що перевірку відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська” Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове Донецької області, проводили крім представника відповідача спеціалісти-ревізори Селидівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу, які в акті перевірки дотримання вимог законодавства у процесі надходження та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Селидівської дирекції Фонду зазначили, що суми пільгового вугілля, виданого працівникам відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська”, були оподатковані прибутковим податком з громадян.
Відповідач вважає посилання суду та позивача на п.п. „г” п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. неправомірним. Відповідно до ст. 43 Гірничого Закону форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат працівникам гірничих підприємств установлюються в колективному договорі. Тобто для визначення складу заробітної плати та форм ії надання власник спочатку звертається до колективного договору, а потім на підставі трудового договору, передає працівникові у власність обчислену згідно колективного договору заробітну плату.
Відповідач наполягає на тому, що згідно з п. 4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України №323 від 11.12.1995р. серед виплат, що входять до складу фонду оплати праці, вартість пільгового вугілля не значиться. Статтею 5.2. Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. передбачений перелік доходів громадян, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, перелік не містить безоплатно наданого вугілля працівникам підприємств.
Відповідач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.
Відповідач в засіданні суду 06.06.2006р. надав клопотання №116 від 05.06.2006р. в якому він просить Донецький апеляційний господарський суд запросити у позивача бухгалтерські документи, в яких відображені операції з наданням працівникам безоплатного вугілля. Судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання в зв’язку з необгрунтованістю.
Позивач, Державне підприємство „Селидіввугілля”, м.Селидове Донецької області, не погоджується з висновками, викладеними в апеляційній скарзі. Зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач посилається на Закон України „Про житлово-комунальні послуги”, проте він не діяв на момент виникнення господарського спору, тобто у VІ кварталі 2003р. Також позивач зазначає, що факт утримання прибуткового податку з суми безоплатно наданого вугілля в VІ кварталі 2003р. згідно вимог ст. 43 Гірничого Закону не є предметом спору у даній справі і відповідно не є доказом правомірності дій відповідача.
Позивач вважає, що відповідач помилково тлумачить діюче законодавство, тобто у п. 2.42. Інструкції зі статистики заробітної плати зазначено, що до фонду заробітної плати належать витрати на надання соціальних пільг та компенсації, окрім компенсаційних виплат, передбачених діючим законодавством.
Позивач вважає, що господарським судом правильно застосовані норми чинного законодавства, тому просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Селидівський міжрайонний прокурор, м.Селидове Донецької області, відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в засідання суду не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату та час слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення представнику прокуратури 23.05.2006р.
Третьою особою, Міністерством палива та енергетики, м.Київ, відзив на апеляційну скаргу не надано, його представник в засідання суду не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату та час слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення представнику третьої особи 25.05.2006р.
У відповідності до вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювався аудіозапис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила:
Селидівський міжрайонний прокурор м. Селидове звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики м. Київ, Державного підприємства “Селидіввугілля”, м. Селидове ( відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” м. Новогродівка), з позовом до відповідача, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Донецького обласного відділення Виконавчої дирекції м. Донецьк ( Селидівської міської виконавчої дирекції м. Селидове), про скасування “Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності...” № 839 від 21.04.2005 р. Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення страхових внесків та штрафу в розмірі 100% з заниженого (прихованого) фонду заробітної плати в сумі 290 973 грн. 75 коп. як безпідставно нарахованих
Ухвалою від 09.02.2006р. в порядку підготовчого провадження господарським судом згідно до вимог ст. ст. 48, 50, 52, 53 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача у справі на належного, Державне підприємство “Селидіввугілля” м. Селидове. З числа позивачів виключено Міністерство палива та енергетики України, м. Київ в особі якого виступає Селидівський міжрайонний прокурор. До участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство палива та енергетики України, в інтересах якого виступає Селидівський міжрайонний прокурор.
Виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснена перевірка повноти нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та обгрунтованості їх витрачення відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” за період з 01.10.2003 р. по 01.01.2005 р.
Перевірка здійснювалась ведучим фахівцем виконавчої дирекції Кадар Н.П. на підставі розпорядження Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №16 від 05.05.2005р.
За результатами перевірки складено акт № б/н від 05.04.2005 р. Актом перевірки встановлено заниження позивачем фонду оплати праці за четвертий квартал 2003 року на суму 337 327 грн. 00 коп., в тому числі підприємством не нараховувалися та не утримувалися страхові внески на пільгове вугілля, видане працівникам у четвертому кварталі 2003 року на суму 280 043 грн. 28 коп.
Рішенням №839 від 21.04.2005р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті Ф4-ФСС з ТВП сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, донараховані страхові внески з заниженої (прихованої) суми заробітної плати у розмірі 11 469 грн. 12 коп., нараховано пені за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 1 409 грн. 28 коп., не прийнято до заліку витрат страхувальника в сумі 2 942 грн. 89 коп., накладено штрафів в сумі 338 798 грн. 00 коп., загальна сума становить 354 619 грн. 29 коп.
На підставі п.п.9 п.2 ст. 28 та ст. 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240, та керуючись п.п. 6 п.1 ст.28 Закону України № 2240, відповідач визначив суму платежу та вирішив зарахувати до бюджету Фонду у вигляді фінансових і штрафних санкцій по відокремленому підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” платежі та фінансові (штрафні санкції) в таких розмірах: донараховано страхових внесків, крім того з заниженого ( прихованого) фонду оплати праці –11 469 грн. 12 коп.; штраф з заниженого фонду оплати праці ( 100%) - 337 327 грн. 00 коп. та 348 796 грн. 00 коп.; нараховано пені за несвоєчасну сплату страхових внесків –1409 грн. 28 коп.; не прийнято до заліку витрат страхувальника – 2942 грн. 89 коп.; штраф ( 50%) –1471 грн. 00 коп.
Загальна сума фінансових та штрафних санкцій становить 354 619 грн. 00 коп.., які в десятиденний термін від дня отримання рішення підлягають зарахуванню до бюджету Фонду у повному обсязі.
Позивач звернувся до господарського суду про визнання недійсним рішення №839 від 21.04.2005р. в частині донарахованих страхових внесків на суму вартості пільгового вугілля, виданого працівникам шахти згідно вимог чинного законодавства (фонд 280 043 грн. 00 коп.) у сумі 9 521 грн. 47 коп.; штрафних санкцій в розмірі 100% заниженого (прихованого) фонду заробітної плати, в сумі 280 043 грн. 00 коп. та пені в сумі 1 409 грн. 28 коп., разом 290 973 грн. 75 коп. Господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі. Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги з наступних підстав.
Відповідно Статуту, Державне підприємство “Селидіввугілля” засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 26.05.2005 р. № 237 “Про реорганізацію Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”. Підприємство є правонаступником прав та обов'язків підприємств, реорганізованих шляхом приєднання до Підприємства, в тому числі Шахти 1/3 Новогродівська ( п. 3.3.).
Статтею 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. передбачено, що законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Підпунктом 1 пункту 1 статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. встановлено, що розмір страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Статтею 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 р. встановлені розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Для роботодавців розмір внесків складає 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно –правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995р., та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
З аналізу вищенаведених Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 р. та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. вбачається, що зазначені норми встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Заробітна плата, за приписами ст. 1 Закону України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р., - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України “Про оплату праці”. Основна заробітна плата –це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, яка встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів ) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата –це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Гірничим Законом України передбачені права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств та обов’язки гірничих підприємств щодо прав та соціальних гарантій працівників. Зокрема ч. 7 ст. 43 Гірничого Закону України визначено, що підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором таким категоріям осіб, тобто вищенаведеною правовою нормою на гірничі підприємства покладено обов'язок надавати відповідним працівникам безоплатно вугілля, а розмір такої безоплатної передачі має бути встановлено колективним договором.
Законом України “Про колективні договори і угоди” визначено сторони колективного договору. Згідно ч. 1 ст.3 вищезазначеного Закону колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів –представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Таким чином, сторонами за колективним договором є: з однієї сторони –власник підприємства або уповноважений ним орган, з іншої сторони –профспілковий комітет чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган чи представник трудящих обраний та уповноважений трудовим колективом.
Як вже було зазначено, підставою для набуття права на заробітну плату є трудовий договір, укладений між громадянином та власником або уповноваженим ним органом, а колективний договір не є підставою для набрання права власності на кошти та майно, то твердження відповідача щодо безоплатної передачі позивачем вугілля працівникам та пенсіонерам як заробітної плати є помилковим.
З Розділу 9 „Забезпечення паливом” колективного договору позивача вбачається, що в обов'язки уповноваженого власником входить забезпечення безоплатним вугіллям працівників, пенсіонерів, інвалідів праці підприємства, вдов шахтарів та батьків загинувших на виробництві ... та ін. Також визначений порядок доставки вугілля та строк гідності чеків на вугілля.
Із встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин справи випливає, що позивач –власник вугілля передав право власності на дане вугілля своїм працівникам та пенсіонерам, отже він здійснив відчуження своєї власності на користь працівників та пенсіонерів.
Оскільки позивач передав у власність працівників та пенсіонерів вугілля без будь-якої компенсації вартості цього вугілля, то він здійснив операції з продажу вугілля, яка не може бути базою для нарахування страхових внесків відповідно до Закону України №2240-Ш від 18.01.2001р.
Враховуючи, що відповідачем дані операції безпідставно взято за базу для обрахування страхового внеску, оскаржуваним позивачем рішенням були неправомірно донараховані страхові внески та застосовані штрафні санкції. За таких обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок»до сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у ст. 5 цього Декрету. Отже вартість безоплатно наданого вугілля включається до фонду оплати праці і, відповідно оподатковується і враховується при визначенні бази нарахування страхових внесків.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не приймає ці доводи викладені в апеляційній скарзі з огляду на наступне. Порядок обкладання прибутковим податком з громадян, в перевіряємий період, визначався Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Відповідно п. п. ”г” п. 1 ст. 5 Декрету, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Суми виплат, що не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу громадян відповідно до підпунктів "а" - "о", "с" - "х", "ч" та "ш" пункту 1 статті 5 Декрету, не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків, податків і зборів, які нараховуються на фонд оплати праці відповідно до законів України.
З огляду на викладене, судова колегія на підставі вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”, Закону України “Про колективні договори і угоди”, Гірничого Закону України дійшла висновку, що рішення відповідача про застосування та стягнення штрафних санкцій від 21.04.2005 р. № 839 не відповідає приписам законодавства в частині донарахування страхових внесків та нарахування штрафних санкцій в сумі 920 973 грн. 75 коп., тому позовні вимоги про часткове визнання зазначеного рішення недійсним є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-
У Х В А Л И Л А:
Постанову господарського суду Донецької області від 27.03.2006 р. у справі №19/467а ( суддя Дучал Н. М. ) - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Селидівської міської виконавчої дирекції, м.Селидове Донецької області), на постанову господарського суду Донецької області від 27.03.2006 р. у справі № 19/467 а –залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у касаційному порядку.
Головуючий: Г.Я. Старовойтова
Судді: М.В. Калантай
С.І. Кондратьєва
Надруковано: 8 примір.
2 прим. - прокурору;
1 прим. – позивачу
2 прим. – відповідачу
1 прим. - терій особі;
1прим. – до справи
1 прим. – ДАГС