Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№805/3187/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В. при секретарі судового засідання Шташаліс О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" м. Селидове

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.11.2017 року № 0003394503, від 28.03.2018 року № 0012671530.

за участю

представників сторін:

від позивача: Федай О.О. - за довірен.,

від відповідача: Голуб М.І. - за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.11.2017 року № 0003394503, від 28.03.2018 року № 0012671530.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено перевірку за результатами якої встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі ст.126 ПК України та прийняті податкові повідомлення - рішення. Відповідно до яких зобов'язано сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов'язання.

Позивач посилається на те, що контролюючим органом порушено терміни проведення камеральної перевірки.

Також зазначає, що 26 січня 2017 року ТОВ «МЕГАПРОМ» подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року. 27 січня 2017року ТОВ «МЕГАПРОМ» подані нові уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року. За результатами поданих у січні 2017 року ТОВ «МЕГАПРОМ» уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року не виникло сум зобов'язань з ПДВ до сплати, а й отже не мало місця ніби-то порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, про яке зазначено в Акті перевірки. Факт відсутності податкового боргу за результатами поданих у січні 2017 року ТОВ «МЕГАПРОМ» уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року був предметом розгляду справи № 805/2733/17-а

Також 20.02.2017 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за березень 2016 року та задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит. Зазначений уточнюючий розрахунок було прийнято ДФС 20.02.2017 р. о 17:03:00 год. На виконання п. 50.1 ст. 50 ПКУ, до подання уточнюючого розрахунку Товариством 26.01.2017 р. платіжним дорученням № 4802 сплачено 3% штрафу березень 2016 р.

Оскільки 20.02.2017 р. до подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за березень 2016 року ТОВ «МЕГАПРОМ» не сплатило до державного бюджету визначені в них самостійно податкові зобов'язання, то з часу прийняття такої податкової звітності, а саме: з 17:03:00 год. 20.02.2017р. сума 8331558грн. стала податковим боргом товариства.

Також 20.02.2017 р. ТОВ «МЕГАПРОМ» було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за серпень 2016 року та задекларовано податкові зобов'язання, податковий кредит, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в тому числі зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зазначений уточнюючий розрахунок було прийнято ДФС 20.02.2017 р. о 18:17:43 год.

Факт правомірності дій позивача, щодо декларування спочатку збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, шляхом подання уточнюючих розрахунків за березень, квітень травень 2016 року, а потім погашення даного податкового боргу за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду підтверджено Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/3700/17-а, яке вступило в законну силу.

Отже, на час подачі останнього уточнюючого розрахунку по декларації за серпень 2016 року, позивач, у відповідності з приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України, правомірно зарахував у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 22489391 грн,.

Таким чином погашення податкового боргу за березень 2016 року в розмірі на 8331558 грн було здійснено позивачем 20.02.2017 року за рахунок від'ємного значення задекларованого в уточнюючому розрахунку по декларації за серпень 2016 року.

В звя'зку з вищенаведеним позивач вважає, що порушень норм Податкового кодексу України не було, висновки контролюючого органу не ґрунтуються на законодавстві а податкові повідомлення - рішення є протиправними.

23.07.2018 р. у судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог відновідно до якої просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.11.2017 року № 0003394503, від 28.03.2018 року № 0012671530 та від 02.11.2017 р. № 0003494503 в частині нарахування штрафу в розмірі 291924,80 грн.

Також 04.09.18 р. позивачем надані додаткові пояснення які долучені до матеріалів справи та відповідно до яких позивач, визначився з позовними вимогами та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.11.2017 року № 0003394503, від 28.03.2018 року № 0012671530.

Також 24.09.2018 р. позивач надав суду письмові заперечення на пояснення відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував надавши відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив те, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати узгодженого податкового зобов»язання з ПДВ. Позивачем подана податкова звітність 27.01.2017, 19.01.2017 р., 20.02.2018 р. згідно якої визначено грошове зобов»язання, яке частково не було оплачено, в зв»язку з чим станом на 21.02.2017 р. виник податковий борг у сумі 8331558 грн., що стало підставою для нарахування підприємству штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Крім того 03.09.2018 р. відповідачем надані пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справ та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у попереднє судове засідання на 18 червня 2018 року.

18.06.2018 р. суд відклав розгляд справи на 23.07.2018 р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 14.08.2018 р.

Ухвалою від 14.08.2018 р. суд зупинив провадження по справі за клопотанням представників для примирення сторін до 04.09.2018 р.

04.09.2018 р. поновлено провадження по справі а також ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2018 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що в обґрунтування висновків про неправомірність призначення та проведення камеральної перевірки позивач посилається на те, що відповідачем порушено процедуру проведення камеральної перевірки.

Досліджуючи підстави викладеного вище та аналізуючи норми податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Так, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п .76.1, п. 76.2 ст. 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підпунктами 79.1 та 79.2 ст.79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно до пункту 76.3 ст. 76 Податкового кодексу камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З вказаних норм вбачається, що своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання може бути предметом як камеральної, так і документальної перевірки. При цьому до камеральної перевірки застосована спрощена процедура - без прийняття окремого рішення податковим органом, без повідомлення суб'єкта, що перевіряється. Проте цей вид перевірки має більші обмеження ніж документальна, а саме обмежений перелік документів, що досліджуються при перевірці. Також застосовані скорочені строки проведення камеральної перевірки - лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. При цьому суд наголошує, що сплив цього строку не позбавляє податковий орган права проводити перевірку, але визначає інший вид перевірки, який має проводитися за умови виконання певних вимог, зокрема, видання наказу на проведення перевірки, наявності плану-графіку або наявності визначених законом підстав.

Також суд звертає увагу, що при безпідставному проведенні документальної перевірки, суб'єкт господарювання може не надати витребувані документи, не допустити працівників податкового органу до проведення перевірки. А при порушенні порядку проведення камеральної перевірки суб'єкт перевірки не має інших заходів захисту порушеного права, окрім скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що контролюючим органом було порушено терміни проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - серпень 2016 року, тобто майже через півроку після подання уточнюючого розрахунку, що призвело до порушень з боку податкового органу принципу верховенства права, оскільки законодавство повинно бути доступним для платників податків, та таким, щоб особа могла передбачити його наслідки.

Принцип верховенства права охоплює не лише змістовий, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Таким чином, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення на підставі проведеної камеральної перевірки, податковий орган не діяв на підставі та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.

Щодо встановлених порушень актом перевірки суд зазначає наступне, 01.09.2017 р. ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов»язання з податку на додану вартість згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов»язань з податку на додану вартість у зв»язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 р. (№9005181922 від 26.01.2017 р.), за квітень 2016 р. (№9005182881 від 26.01.2017 р.), за травень 2016 р. (№9005183429 від 26.01.2017 р.), липень 2016 р. (№9006405288 від 27.01.2017 р.), березень 2016 р. (№ 9024613907 від 20.02.2017 р.) та податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 р., за результатом якої складено Акт № 227/05-99-12-16/31023892. (т.с. 1 а.с. 11-17)

Актом перевірки встановлено порушення своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов»язань з податку на додану вартість пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, пп. 50.1 ст. 50 п. 57.1 ст. 1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати у період з 26.01.2017 р. по 31.07.2017 р. сум узгоджених податкових зобов»язань з податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ, а саме: уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв»язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 р., поданому 26.01.2017 р., за квітень 2016 р. поданому 26.01.2017 р., за травень 2016 р. поданому 26.01.2017 р. за липень 2016 р. поданому 27.01.2017 р., за березень 2016 р. поданому 20.02.2017 р., податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 р. поданої 19.01.2017 р.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення 02.11.2017 року № 0003394503 яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 34351,40 грн., та № 003494503 яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 2465050,94 грн. (т.с.1 а.с.19-22)

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 22.02.2018 р. про часткове задоволення скарги позивача, та скасоване податкове повідомлення - рішення № 0003494503 в частині 2252270,43 грн, податкове повідомлення - рішення № 0003494503 залишено без змін. ( т.с.1 а.с. 26-37)

28.03.2018 року податковим органом за результатами адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012671530 про забовя'зання сплатити штраф в розмірі 10 % в розмірі 212780,51 грн. (т.с. 1 а.с. 23-24).

Позивач вважає податкові повідомлення рішення протиправним, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" зареєстровано в якості юридичної особи 28 липня 2000 року за № 12731200000004272, включено до ЄДРПОУ за № 31023892 та перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень рішень, якими визначено штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, дані правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (зі змінами та доповненням на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно приписів п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Статтею 203 Податкового кодексу визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено судом з матеріалів справи 26 січня 2017 року ТОВ «Мегапром» подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року. Відповідно до зазначених уточнюючих розрахунків платником самостійно збільшено суми від'ємного значення у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за червень 2016 року в сумі 2833334 грн. (№ 9005224335), за липень 2016 року - 18109032 грн. (№ 9005225076) та серпень 2016 року - З957455,00 грн. (№ 9005225518), а також зменшено податковий кредит за рахунок податкових накладних за березень 2016 року в сумі 8331558 грн., квітень 2016 року - 6000000 грн., травень 2016 року - 8157833 грн.

27 січня 2017 року ТОВ «Мегапром» подані нові уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року. Відповідно до зазначених уточнюючих розрахунків платником податків самостійно зменшено суми від'ємного значення у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за червень 2016 року в сумі 2833334 грн., за липень 2016 року - 18109032 грн. та серпень 2016 року - З957455 грн., а також збільшено податковий кредит за рахунок податкових накладних за березень 2016 року в сумі 8331558 грн., квітень 2016 року - 6000000 грн., травень 2016 року - 8157833 грн.

Таким чином, позивач повернув показники податкової звітності у первісний стан, який існував до подання уточнюючих розрахунків 26 січня 2017 року.»

Отже, за результатами поданих у січні 2017 року ТОВ «МЕГАПРОМ» уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року не виникло сум зобов'язань з ПДВ до сплати, та як наслідок податкового боргу.

Факт відсутності податкового боргу за результатами поданих у січні 2017 року ТОВ «Мегапром» уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року встановлений рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/2733/17-а яке набрало законної сили 14 грудня 2017року.

ТОВ «Мегапром» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області 19.01.2017 р. була подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року із самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання в розмірі 61644 грн. Зазначену декларацію було прийнято контролюючим органом за № 9267033504, про що свідчать квитанції № 1 і № 2.

30 січня 2017 року ТОВ «Мегапром» платіжним дорученням № 4835 самостійно сплатило ПДВ в бюджет в сумі 61644 грн.

20.02.2017 р. ТОВ «Мегапром» до ДПІ було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - березень 2016 року (№9024613907 від 20.02.17) та задекларовано податкові зобов'язання (р.9) у сумі 21773406 грн., податковий кредит (р. 17) у сумі 13331714 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) у сумі 8441692 грн., тобто суму, яка підлягає сплаті до державного бюджету, збільшено на 8331558 грн. Зазначений уточнюючий розрахунок було прийнято ДФС 20.02.2017р. о 17:03:00 год. про що свідчить квитанція №2.

26.01.2017р. платіжним дорученням № 4802 сплачено 3% штрафу на загальну суму 674 682,00 грн., в т.ч. за березень 2016 р. - 249947 грн.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки 20.02.2017 р. до подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за березень 2016 року ТОВ «Мегапром» не сплатило до державного бюджету визначені в них самостійно податкові зобов'язання, то з часу прийняття такої податкової звітності, а саме: з 17:03:00 год. 20.02.2017 р. сума 8331558 грн. стала податковим боргом товариства.

20.02.2017 р. ТОВ «МЕГАПРОМ» до ДПІ було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - серпень 2016 року (№9024715860 від 20.02.2017) та задекларовано податкові зобов'язання (р.9) у сумі 5765841 грн., податковий кредит (р. 17) у сумі 28860857 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) у сумі 23095016 грн., в тому числі зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (р.20.1) в розмірі 22489391 грн., зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.20.3) в розмірі 605625 грн. Зазначений уточнюючий розрахунок було прийнято ДФС 20.02.2017 р. о 18:17:43 год.

Факт правомірності дій позивача, щодо декларування спочатку збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, шляхом подання уточнюючих розрахунків за березень, квітень травень 2016 року, на загальну суму 22489391 грн. а потім погашення даного податкового боргу в розмірі 22489391 грн. за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду встановлено рішенням Донецького Окружного адміністративного суду по справі № 805/3700/17-а, яке вступило в законну силу 27.03.2018 р. та рішенням Донецького Окружного адміністративного суду по справі № 805/1657/18-а, яке вступило в законну силу 17.07.2018 р.

Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашена пеня, нарахована у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

При цьому, Податковий кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо подання платником податку уточнюючих розрахунків в один день. А у сторін відсутній спір, щодо правомірності подання позивачем уточнюючих розрахунків та визначених в них сум.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що ередбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду зправ людини по справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У звязку з чим, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.11.2017 року № 0003394503, від 28.03.2018 року № 0012671530.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.11.2017 року № 0003394503, від 28.03.2018 року № 0012671530 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.11.2017 року № 0003394503, яким зобов'язано сплатити штраф в розмірі 34351,40 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 28.03.2018 року № 0012671530, зобов'язано сплатити штраф в розмірі 212880,51 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 68, код ЄДРПОУ 31023892) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 8085 (вісім тисяч вісімдесят п'ять) гривень 86 копійки.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 26 вересня 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.