Справа № 127/4103/16-ц

Провадження № 22-ц/772/1244/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Зайцев А. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 рокуСправа № 127/4103/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - Зайцева А.Ю. (судді-доповідача),

суддів : Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання : Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2018 року, ухвалене у складі судді Венгрин О.О., дата складання повного тексту рішення 13.04.2018 року, -

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит №VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 211500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.02.2028 року. Після проведення конвертації кредитного договору за заявою відповідача ОСОБА_3 розмір кредиту складав 45546,48 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором №VIW3G40000003794 між позивачем АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено 29.02.2008 року договір поруки №VIW3G40000003794.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором №VIW3G40000003794 між позивачем АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено 29.02.2008 року договір поруки №VIW3G40000003794/1.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором №VIW3G40000003794 між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, як поручителями ОСОБА_3, було укладено 25.09.2013 року договори поруки.

Відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 07.12.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 96843,90 дол. США., з яких: 40954,51 дол. США - заборгованість за кредитом, 41,58 дол. США - заборгованість по процентах, 51226,12 дол. США - пеня, 10,58 дол. США і 4611,11 дол. США - штрафи.

Виходячи з наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 96843,90 дол. США, що за курсом 23,64 грн. складає 2289389,70 грн.

29 січня 2018 року до суду надійшла заява позивача АТ КБ «Приватбанк» про зміну (зменшення) позовних вимог, яка мотивована тим, що відповідно до додаткового договору № 2 від 26.05.2016 року до кредитного договору №VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року заборгованість на дату укладання додаткового договору № 2 становила 91345,06 доларів США. Валюта кредиту була змінена з долару США на гривню за курсом 25,11 грн. за один долар США. У зв'язку з цим заборгованість позичальника на дату укладання додаткової угоди № 2 становила 2293902,81 грн. Також сума заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди була зменшена на 218457,85 грн., а саме : тіло у розмірі 218457,85 грн.

13.06.2017 року було реалізовано предмет іпотеки, кошти від реалізації якого у розмірі 385704,20 грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 року з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість у розмірі 55575,03 дол. США, що за курсом НБУ складало 440709,99 грн. Від загальної суми заборгованості позивачем АТ КБ «Приватбанк» відраховано кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, та кошти, стягнуті за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 р. (справа №2-2368/11).

Виходячи з наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з відповідачів пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором №VIW3G40000003794 у розмірі 1625717,01 грн..

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правових підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.02.2018 по справі № 61-2404св18, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім цього, суд зазначив, що порука поручителя ОСОБА_5 за кредитним договором № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року припинена, оскільки до нього вимоги протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання банком пред'явлено не було.

Також суд зазначив, що в заяві позивача ПАТ КБ "Приватбанк" про зміну (зменшення) позовних вимог від 29.01.2018 року зазначено, що 13.06.2017 року реалізовано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за кредитним договором №VIW3G40000003794, кошти в розмірі 385704,20 грн. зараховано на рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки за кредитним договором №VIW3G40000003794, за договором купівлі-продажу від 17.05.2016 року була реалізована. Тобто, іпотечне майно - квартира була реалізована не 13.06.2017 року, як стверджує позивач, а 17.05.2016 року, між тим доказу, за якою ціною реалізовано предмет іпотеки і в якій частині погашено заборгованість за кредитом суду не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що порука ОСОБА_5 не припинилася після ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 року, так як відповідно до п. 1 договору поруки від 29.02.2008 року поручитель відповідає, як за зобов'язаннями, що виникають з договору про іпотечний кредит від 29.02.2008 року, та і додатковими угодами, що виникають на його підставі у майбутньому.

26.05.2016 року було укладено додаткову угоду № 2 від 26.05.2016 року до кредитного договору № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року, згідно з п. 1.5 додаткової угоди № 2 термін повернення кредиту встановлено до 29.05.2046 року. Таким чином, порука ОСОБА_9 припиняється 29.11.2046 року.

Окрім цього, відповідно до п.1.4 договорів поруки, порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Таким чином, порука ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припиняється 29.05.2051 року.

Також посилається на те, що відповідно до п.1.2.7 додаткової угоди № 2 станом на дату укладання вказаної додаткової угоди, тобто станом на 26.05.2016 року, заборгованість з пені складає 1410664,05 грн.

Зазначає, що відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-157цс16, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту восьмого, дев'ятого пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 263 ЦПК України визначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У справі встановлено, що згідно договору про іпотечний кредит № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» надає ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 211500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається строком погашення не пізніше 29.02.2028 року на придбання у власність квартири за договором купівлі-продажу № 1150 від 29.02.2008 року, що по  АДРЕСА_1.

21.07.2008 року ОСОБА_3 подала заяву до банку про зміну валюти кредиту по договору про іпотечний кредит №VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року просила конвертувати заборгованість в розмірі 253053,70 грн. в долари США..

З додаткової угоди від 01.08.2008 року до договору про іпотечний кредит № VIW3G40000003794 вбачається, що банк надає ОСОБА_3 кредитні кошти на строк з 01.08.2008 року до 29.02.2018 року у вигляді строкового кредиту у розмірі 45446,48 дол. США на придбання нерухомості зі сплатою відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором виступає: іпотека нерухомого майна, а саме - двокімнатна квартира, що по  АДРЕСА_1; договір поруки від 29.02.2008 року, укладений з ОСОБА_5; договір поруки від 29.02.2008 року, укладений з ОСОБА_4.

Згідно договору поруки № VIW3G40000003794/1 від 29.02.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_4, поручитель ОСОБА_4 зобов'язується відповідати за своєчасне виконання боржником ОСОБА_3 усіх її зобов'язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього.

Згідно договору поруки № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_5, поручитель ОСОБА_5 зобов'язується відповідати за своєчасне виконання боржником (ОСОБА_3) усіх її зобов'язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього.

Згідно договору поруки № VIW3G40000003794/1 від 25.09.2013 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_6, поручитель ОСОБА_6 відповідає за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_3, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно договору поруки №VIW3G40000003794/1 від 25.09.2013 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_7, поручитель ОСОБА_7 відповідає за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_3, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, який зареєстрований 16.09.2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2017 року (справа №127/15383/16-ц) визнано припиненим договір поруки № VIW3G40000003794/1 від 29.02.2008 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_4.

Відповідно до копії вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.03.2011 року № 30.1.0.0/2-719, адресована ОСОБА_3, поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, про повернення суми кредиту за договором № VIW3G40000003794/1 від 29.02.2008 року в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, тобто, строк виконання зобов'язання за кредитним договором було змінено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 року (справа №2-2368/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 р. в розмірі 55575,03 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на час звернення до суду складає 440709,99 грн.. Зазначеним рішенням суду стягнуто заборгованість станом на 25.03.2011 року, заборгованість складається з 43699,90 дол. США - заборгованість за кредитом, 8758,03 дол. США - заборгованість за відсотками, 683,87 дол. США - заборгованість по комісії, 2432,65 дол. США - пеня.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2013 року (справа №127/8523/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 р. в розмірі 93361,68 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження від 19.03.2013 року складає 745959,78 грн.: звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 49,60 кв. м, житловою площею 28,80 кв. м, що по АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеного предмета іпотеки. Встановлено початкову вартість предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 282000,00 грн..

26.05.2016 року додатковою угодою до кредитного договору № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року замінено валюту кредиту з долара США на гривню. Заборгованість позичальника ОСОБА_3 на дату укладення угоди становить 2293902,81 грн., з яких заборгованість за кредитом 881642,87 грн., заборгованість по відсотках - 85,88 грн., прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 1510,01 грн., пеня - 1410664,05 грн.

Згідно з п. 1.7, п. 1.7.4 додаткової угоди в разі порушення позичальником строків по погашенню кредиту, що зазначені в графіку погашення кредиту, понад 30 днів: позичальник сплачує штраф в розмірі 1412259,94 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.02.2018 року по справі № 61-2404св18, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім цього, суд зазначив, що порука поручителя ОСОБА_5 за кредитним договором № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року припинена, оскільки до нього вимоги протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання банком пред'явлено не було.

Зазначений висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає вірним й таким, що ґрунтується на нормах матеріального права з огляду на таке.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 61-9385св18.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені з відповідачів, адже наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року в розмірі 55575,03 дол. США, а також рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З огляду на наведене, колегія суддів не може погодитись з аргументами апеляційної скарги щодо врахування при вирішенні даної справи правової позиції ВСУ, викладеної в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-157цс16, яка вказує на можливість нарахування неустойки після ухвалення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке не виконано, адже Велика Палата Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 та в інших справах вказує на неправомірність таких вимог.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що правовою підставою для стягнення пені є додаткова угода № 2 від 26 травня 2016 року, відповідно до пункту 1.2 якої заборгованість за пенею станом на день її укладання становила 1410664,05 грн, апеляційний суд вважає такими, що не дають правових підстав для скасування рішення суду, оскільки звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Зі справи слідує, що позивач раніше звертався у суд з позовами про стягнення заборгованості, а згодом і про звернення стягнення на предмет іпотеки, тим самим змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, висловив позицію, що згідно з статтею 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту отримання вимоги. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, вважала, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже строк дії кредитного договору змінився.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що договір про іпотечний кредит №VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року укладений сторонами спору припинив свою дію.

Укладаючи додаткову угоду № 2 від 26 травня 2016 року до кредитного договору №VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року, ПАТ КБ «Приватбанк» залишив поза увагою, що основний договір, до якого укладено додаткову угоду, припинив свою дію.

Додаткові угоди, додатки та будь-які інші зміни до основного договору можуть бути вчинені лише під час його дії і є невід'ємними частинами основних договорів.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 2 від 26 травня 2016 року, вона є невід'ємною частиною Договору (кредитного договору №VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року),а згідно п. 6 додаткової угоди вона діє протягом строку дії Договору (т.2 а.с.7).

Таким чином, додаткова угода укладена щодо нечинного основного договору не створює будь-яких обов'язків щодо осіб, які підписали таку угоду, в тому числі і щодо сплати пені.

Крім того, заборгованість визначена у додатковій угоді № 2 від 26 травня 2016 року складається з частини невиконаного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 року про стягнення заборгованості з урахуванням реалізованого предмету іпотеки в загальній сумі 35111,15 доларів США, а також нарахованої пені після ухвалених судами рішень про стягнення всієї заборгованості і звернення стягнення на предмети іпотеки в сумі 56173,78 доларів США, що з огляду на правову природу цих правовідносин та позицію Великої Палати Верховного Суду не є правомірним.

Погоджується колегія суддів також з висновками суду про те, що є припиненою порука ОСОБА_5, оскільки зі справи видно, що відповідно до копії вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.03.2011 р. № 30.1.0.0/2-719, адресованої ОСОБА_3, поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, про повернення суми кредиту за договором № VIW3G40000003794/1 від 29.02.2008 року в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, позивачем було змінено строк виконання зобов'язання за кредитним договором.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2011 року (справа №2-2368/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № VIW3G40000003794 від 29.02.2008 року в розмірі 55575,03 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на час звернення до суду складає 440709,99 грн.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що правових підстав для стягнення пені з поручителя ОСОБА_5 немає також з тих підстав, що порука ОСОБА_5 є припиненою, адже у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

У даній справі, позивач звернувся у суд з позовом до поручителя ОСОБА_5 з пропуском шестимісячного строку, який є преклюзивним.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. (постанова ВСУ від 17.09.2014 року у справі № 6-6цс14).

Аргументи апеляційної скарги про те, що порука ОСОБА_9 припиняється 29.11.2046 року є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Також, судом першої інстанції було враховано, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2017 року (справа №127/15383/16-ц) визнано припиненим договір поруки № VIW3G40000003794/1 від 29.02.2008 р., укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те, що порука ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не припинена, колегія суддів вважає такими, що не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись підпунктом восьмим, дев'ятим пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий А. Ю. Зайцев

Судді: О. С. Панасюк

Т. М. Шемета

Повний текст постанови складено 04.10.2018 року.