Провадження № 2/641/209/2018 Справа № 641/9495/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді- Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/9495/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права особистої власності на майно та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

                                В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Комінтернівсього районного суду м. Харкова Колодяжної І.О. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.10.2015 року провадження у вищевказаній справі було відкрито .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.08.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та за ним визнано право власності на 95/100 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 визнано право власності на 5/100 частин квартири АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково та за нею визнано право власності на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, та залишено автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.08.2016 року залишено без змін .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19.07.2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.08.2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.09.2017 року , справу передано для розгляду судді Чайка І.В.

В процесі розгляду справи позивачем за первісним позовом ОСОБА_3. О.Г. були уточнені позовні вимоги, в яких останній просив визнати за ним права особистої власності на 95/100 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 визнано право власності на 5/100 частин вищевказаної квартири. Крім того, ОСОБА_1 просив визнати за ним право особистої власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

В обґрунтування своїх позовних вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що він з ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.08.2015 року шлюб між ними розірваний. В період шлюбу 05.04.2012 року сторонами була придбана квартира, розташованая за адресою : АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_3  Ця квартира була придбана за 284 000 грн. Кошти на її придбання були надані ОСОБА_1 після продажу його   особистого майна, а саме квартири АДРЕСА_3. Зазначену квартиру позивач отримав у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_4. Обставина придбання квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2, за особисті кошти позивача,  підтверджуюється копією договору купівлі-продажу квартири від 05 квітня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 657, згідно якого позивач передав у власність (продав) ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 за 254 400 грн. Згідно п.1.3. зазначеного договору ця квартира належала йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом. А також , з договору купівлі-продажу квартири від 05 квітня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №663, та згідно якого, ОСОБА_6 передав у власність (продав), а ОСОБА_3 (відповідачка по справі) прийняла у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_5, вбачається що обидва договори були укладені в один і той же день, у одного й того ж нотаріуса. Різниця у вартості - 29 600грн. за спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, була сплачена подружжям зі спільних коштів, та складає 10% від її вартості. З травня 2015 відповідачка заперечує проти його особистих прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, заперечує проти того, що позивач має права на цю квартиру, не дозволяє нею користуватись. Позивач вважає, що згідно п.7 ч.1 ст.57 СК України, якщо у придбанні майна вкладені, крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Таким чином, частка позивача у спірному майні складає 95/100 частини спірної квартири, оскільки спірне майно було придбане за кошти позивача у розмірі 254 400 грн., що складає 95% від суми, за яку була придбана квартира, розташована за адресою : АДРЕСА_2. Крім того, в період шлюбу, а саме 08.02.2011 року ОСОБА_1 був придбаний автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску та був зареєстрований на його ім’я . Вказаний автомобіль був придбаний за кошти отримані з продажу його особисто майна, а саме автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується довіреністю засвідченою приватним нотаріусом від 31.01.2011року на експлуатацію та розпорядження автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2. Крім того, була складена розписка на ім’я ОСОБА_7, про отримання грошей від продажу транспортного засобу.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 були уточнені позовні вимоги, в яких остання просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у розмірі 50% ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, що складає 68864, 78 грн. та припинити право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного автомобіля. Крім того, ОСОБА_3 просила визнати за нею право спільної часткової власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що 14.11.2009 року   був зареєстрований  шлюб  між нею та  ОСОБА_1, який був розірваний  рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкові від 20.08.2015 року. 08.02.2011 року  вона та відповідач за зустрічним позовом, за спільні кошти подружжя, придбали автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер АХ 8199ВК. За спільної згоди вищезазначений автомобіль було зареєстровано на ім’я Відповідача. Ринкова вартість автомобіля складає 137 729, 57 грн., що підтверджується  проведеною по справі експертизою.  05.04.2012 року сторони, придбали квартиру АДРЕСА_6,  за 284 000,00 грн.   при наступних обставинах -  05.04.2012 року ОСОБА_1  продав за 250 000 грн. квартиру АДРЕСА_7 , яка належала йому на праві приватної власності  та  05.04.2012 року    ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 100000,00 грн. з метою придбання  спірної квартири. Отже  придбання спірної квартири відбулося за  позичені  ОСОБА_3 кошти , а також за кошти , які ОСОБА_1 отримав  за продаж  квартири , що належала йому на праві приватної власності. Таким чином , враховуючи  грошові кошти, які були сплачені за спірну квартиру, ОСОБА_1 вважає, що  її частка у спірній квартирі  складає 18/100 частин, оскільки  позика  була  нею здійснена  в інтересах родини, а саме  для придбання  квартири в якій   родинна   буде проживати в покращених житлових умовах.  Також  за договором купівлі- продажу  спірної квартири  покупцем є саме ОСОБА_3  та  вже маючи позичену суму  грошей у розмірі 100000,00 грн. , ОСОБА_3  передав  їй при укладанні угоди  184000,00 грн.  Крім цього, в період шлюбу  ОСОБА_1 був придбаний автомобільVOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, у зв’язку з чим позивач ставить вимогу щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного автомобіля шляхом стягнення з відповідача 50% ринкової вартості автомобіля, що складає 68864, 78 грн., та просить припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаного автомобіля, оскільки виділ в натурі частини автомобіля неможливий бо він є не подільною річчю.

Під час проведення підготовчого засідання було задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про виклик та допит свідків .

Ухвалою суду від 23.03.2018 року в порядку забезпечення зустрічного позову накладено заборону на відчуження автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Ухвалою суду від 10.04.2018 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено, до судового розгляду по суті.

Відповідно до ухвали суду від 25.04.2018 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом та витребувані в якості доказів по справі з регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України договір купівлі-продажу автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL 1999 року випуску, білого коляру № двигуна- АСV 193208, № кузову WVIZZZ70ZYH016899 від 08.02.2011 року, а також у ОСОБА_7 оригінал розписки від 08.02.2011 року про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_7 36000 грн. за автомобіль VOLKSWAGEN реєстр. № НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року в порядку забезпечення первісного позову накладено заборону на відчуження квартири № 75, що розташована по вул. Танкопія, 8 –А в місті Харкова.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 підтримала доводи позовної заяви ОСОБА_1, просила позов задовольнити, а також заперечувала проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на недоведеність вимог зустрічного позову.

        Представник відповідача за первісним позовом під час розгляду справи заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, вважає його таким , що не ґрунтуються на доказах. Також, представник підтримав доводи зустрічного позову та просив його задовольнити в повному обсязі.

26.09.2018 року представник ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 Також до вказаної заяви представником додана письмова промова у дебатах.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

  Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1  ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4  ст. 77 ЦПК України  суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що з 14.11.2009 року сторони перебували у шлюбі, який був розірваний рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20.08.2015 року розірвано.

Вищевказаний факт визнаний представниками сторін по справі у судовому засіданні у відповідності до ч. 1ст. 82 ЦПК України.

       Згідно з положеннями ч.1 ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

       Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

       Стосовно позивних вимог щодо поділу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

        Судом встановлено, що 05.04.2012 року відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО - ОСОБА_9 , ОСОБА_1 продав належну йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01.07.2009 року, квартиру АДРЕСА_8,. ОСОБА_5 за 254 000 грн ( том 1 а.с.7)

       В той же день та у того ж самого нотаріуса  ОСОБА_3 придбала за 284 000 грн. квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.( том 1 а.с.8)

       У судовому засіданні представник ОСОБА_1 зазначала, що одразу після продажу своєї квартири ОСОБА_1 надав усі отримані від продажу квартири кошти в сумі 254000 грн. своїй дружині- Богатирьовій Н.Ф. для придбання спірної квартири.

       В той же час ОСОБА_3 , яка була допитана в якості свідка, зазначала, що ОСОБА_1 надав їй для придбання спірної квартири лише 30000 грн., а залишок суми у розмірі 100000 грн. вона сплатила з грошей, які були отримані нею в борг у ОСОБА_10

Відповідно до розписки від 05.04.2012 року, ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 100 000 грн. з метою придбання квартири в м. Харкові строком до 05.04.2014 року.( том 1 а.с.35)

Вказані суму боргу ОСОБА_3 повернула ОСОБА_10, що підтверджується  розпискою від 05.04.2014 року.( том 1 а.с.36 )

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердив факт надання ОСОБА_11 у борг 100000 грн.

Суд не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_3 стосовно того, що всі отримані в борг у ОСОБА_10 кошти в розмірі 100000 грн. вона спрямувала на придбання спірної квартири, оскільки доказів цьому вона суду не надала. В розписці на отримання коштів не зазначено, що саме для придбання квартири за спірною адресою надані кошти. Свідок ОСОБА_10 не був присутній при переданні грошей продавцю спірної квартири, а тому суд не може вважати встановленою обставиною , що кошти, які він надав ОСОБА_3 були внесені нею для придбання спірної квартири.

Згідно з положенням п.2 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Враховуючи, що в один день 05.04.2012 року , у одного нотаріуса подружжям було укладено два правочину- перший щодо продажу ОСОБА_1 його особистого майна – квартири АДРЕСА_8 , а другий щодо придбання ОСОБА_3 спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2, то суд приходить до висновку, що отримані ОСОБА_1 кошти в розмірі 254000 грн. були надані його дружині ОСОБА_3 для придбання спірної квартири.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям за позикою, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.

Згідно положення ст. 65 СК України, згідно з яким договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім*ї, створює обов*язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов»язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна.

Таким чином, квартира  АДРЕСА_9 придбана в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу квартири, яка йому належала в порядку спадкування, та за спільні кошти  зОСОБА_3, що складає 10% від вартості квартири, половина цієї суми, як сумісних коштів подружжя, складає 5%.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним за ним права особистої власності на 95/100 частин квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, .

Позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на 18/100 частин вищевказаної квартири, підлягають частковому задоволенню , та суд вважає за можливе визнати за нею право власності на 5/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Стосовно позовної вимоги щодо автомобілю VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами придбано автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, дата реєстрації 08.02.2011 року, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2011 року був зареєстрований за ОСОБА_1 ( том1 а.с.37,103)

       Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи за №4159 від 21.06.2016 року, проведеної ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент проведення експертизи складає 137 729, 57 грн. (том 1 а.с.128-131)

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_1 придбав спірний автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 за кошти, які він отримав від продажу автомобілю VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2.

На підтвердження своєї позиції представником ОСОБА_1 надана розписка про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_7 грошових коштів за продаж цього автомобілю .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 зазначив , що у 2011 році від придбав у ОСОБА_1 автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2, однак така угода була оформлена шляхом надання ОСОБА_1 довіреності на право на право управління вказаним автомобілем з правом частково або повного передоручення.

ОСОБА_3 у судовому засіданні надала пояснення, що спірний автомобіль був придбаний за гроші які надав їй колишній чоловік ОСОБА_12 в якості аліментів на дитину. Такі гроші були наданні останнім перший раз в сумі 150000,00 грн. та другий раз в розмірі 100000,00 грн. Вона ці гроші надавала у борг ОСОБА_13 на придбання земельної ділянки в розмірі 8000,00 грн. та ОСОБА_14 в сумі 15000,00 грн. на лікування, про що останні написали розписки .

Свідок ОСОБА_12 підтвердив факт надання ОСОБА_3 грошей в сумі 150000,00 грн. та 100 000,00 грн. в рахунок аліментів на утримання спільної дитини.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні також підтвердили факт, того що в 2010 році ОСОБА_3 надавала їм у борг гроші .

       Суд не може взяти до уваги посилання представника ОСОБА_1 , стосовно того, що спірний автомобіль був придбаний за грошові кошти від продажу автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2, який був придбаний ОСОБА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_3, оскільки згідно інформації регіонального сервісного центру в Харківській області від 20.12.2017 року, автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на день надання такої інформації, зареєстрований за ОСОБА_1 (том 2 а.с.12)

В розписці від 02.02.2011 року , згідно якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 36000,00 грн. за автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2, зазначено що такий автомобіль був проданий ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу від 08.02.2011 року. Однак, суду надана в якості доказів довіреність від ОСОБА_1 на права управління автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 з правом частково або повного передоручення, яка датована 31.01.2011 року.

Таким чином, суду не надано належних доказів продажу ОСОБА_1 автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, у зв’язку з чим суд не може зробити висновок, що спірний автомобіль був придбаний за грошові кошти від продажу його особистого автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, придбаного до укладення шлюбу.

       Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.

Суд враховує думку Вищого спеціалізованого суду України, що викладена в ухвалі від 19.07.2017 року про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3  та скасування рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова  від 16.08.2016 року  та ухвали апеляційного суду Харківської області  від 20.10.2016 року, однак враховуючи відсутність згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд приходить до висновку про визнання за кожним із сторін права власності по 1/2 частці автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1 та відсутність підстав для реального поділу спірного автомобіля і залишення його у спільній частковій власності сторін.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.

З тих же підстав не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_3 стосовно стягнення з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації в розмірі 50 % ринкової вартості автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, та припинення права спільної часткової власності на автомобіль.

Що стосується розподілу судовий витрат , відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи сплату ОСОБА_1 судових витрат в загальному розмірі 3875,00 грн. а також ОСОБА_3 в сумі 4756,02 грн. та відповідно до задоволених позовних вимог кожного з них, суд вважає можливим залишити такі судові витрати за рахунок кожної сторони, відповідно до сплачених ними сум.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 95/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, та залишити автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/100 частин квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП -– НОМЕР_3.

Представник позивача – ОСОБА_2, зареєстрована адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП в матеріалах справи відсутній.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_15, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 599 від 17.05.2000 року, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній.

Повний текст рішення по справі складено 05 жовтня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_16