Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 408/2305/17-ц

провадження № 61-21105 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю

«ДТЕК Свердловантрацит»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Біловодського районного суду Луганської області у складі судді

Соболєва Є. О. від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Орлова І. В. від 21 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»

(далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», товариство) про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» та працював на посаді механіка. 20 березня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням. Проте всупереч вимогам статті 116 КЗпП України товариство не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.

На підставі вказаного, ОСОБА_4 просив суд стягнути з

ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» на його користь заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 8 622,03 грн, компенсацію за 73 дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 31 470,42 грн, вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 38 799,15 грн та відповідно до статті 117 КЗпП України компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області

від 14 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед ним заборгованості із заробітної плати за березень 2017 року та наявності вини товариства у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку. Отже, відсутні підстави вважати трудові права ОСОБА_4 порушеними.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у трудових відносинах між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_4, з 13 березня 2017 року виникли і продовжують існувати обставини непереборної сили, пов'язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству у цілому, так і його працівникам, у період існування яких

ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов'язки, встановлені чинним законодавством. Отже, підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 немає.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення із направленням справи на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на оплату працю є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України. Таким чином, застосування судами при вирішенні цього спору положень статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» - працював на посаді механіка.

Наказом від 20 березня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 посилався на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК Україникореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК Українидо врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15,

від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 05 травня 2015 року № 428-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження, порушеного за частиною третьою статті 206 КК України «Протидія законній господарській діяльності» 18 березня 2017 року, у період з 13 березня

2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.

Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.

Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з

ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 10, 60 ЦПК України

2004 року, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем

ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема

ОСОБА_4, з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта