Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     02 жовтня 2018 р.                                                             Справа№0540/6691/18-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного Управління пенсійного  фонду України  Донецької області про визнання протиправними  дій та  зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України у Донецької області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії та зобов’язання поновити виплату пенсії з січня 2018 року, стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

За змістом позову  позивач є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку  в Покровському об’єднаному Управлінні пенсійного фонду України  Донецької області. З січня 2018 року виплату пенсії позивачу припинено. Згідно викладеного в позові припинення виплати пенсії відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема,  право на забезпечення  у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату йому пенсії припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», будь якого рішення відповідачем щодо припинення пенсії не приймалося. Позивач вважає, що відповідачем припинено  виплату пенсії позивачу за відсутності на те підстав, а тому нарахування та виплату пенсії має бути поновлено.

Позивач зазначив, що протиправним діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 10 000,00 грн.

У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. За змістом відзиву на позов позивач перебуває на обліку та отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Відповідач зазначив, що приписами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови  Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» умовами призначення (продовження) виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі визначено знаходження такої особи за місцем реєстрації. Посилаючись на наявність визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав  і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та наявність визначених Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат  внутрішньо переміщеним особам  за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365  від 08.06.2016  підстав для припинення соціальних виплат, відповідач наголошував на правомірності зупинення виплати пенсії позивачу.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 13.08.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.  Ухвалою від 07.09.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.10.2018.

До судового засідання представники сторін не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Через неявку представників сторін до судового засідання, призначеного на 2 жовтня 2018 року справу розглянуто на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, є пенсіонером, отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Згідно довідки № НОМЕР_2 від 21.01.2016 фактичним місцем проживання позивача є: 85360, Покровський район, с. Піщане, вул. Молодіжна, буд. 10.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у  Покровському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач у справі). Згідно наданої відповідачем довідки (арк. справи 45) позивачу не виплачується пенсія з січня 2018 року. Відповідно до цієї довідки, нарахування призначеної пенсії відповідачем в період її невиплати здійснюється щомісячно. Будь-які документи, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу з січня 2018 року  певним рішенням в матеріалах справи відсутні.

Дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18), що набрало законної сили 04 вересня 2018 року. Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_3

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з  незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання  прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 січня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058  виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою  цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися  відповідне рішення із визначенням в ньому підстав  припинення виплати пенсії.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень покладений обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058 суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності припинення виплати пенсії позивачу та вважає, що таке припинення є протиправним, вчинено не у визначений законом спосіб. Доводи відповідача скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача судом не приймаються, оскільки жодного доказу на їх підтвердження відповідачем в ході розгляду справи не надано.

При вирішенні питання щодо пропуску строків звернення до суду із цим позовом суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 46 Закону України № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що  нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Наявною в матеріалах справи довідкою відповідача підтверджено  здійснення нарахування невиплаченої пенсії після припинення виплати, з огляду на що невиплачена відповідачем пенсія підлягає виплаті без обмеження будь-яким строком.

З огляду на наведене суд вважає вимоги позивача про визнання протиправними дій з припинення виплати пенсії обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки судом визнано протиправним припинення виплати пенсії позивачу,  виплата пенсії має бути поновленою з моменту припинення, отже вимоги про зобов’язання поновити виплату пенсії з січня 2018 року також підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Всупереч вимог ст. 77, 78  Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено обставин зазнання ним моральної шкоди від вчинених відповідачем дій та обґрунтованості розміру її визначення, через що  позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов’язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов'язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов'язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.

З огляду на таке, суд  відмовляє в задоволенні вимог щодо  встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому  задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру  задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти  на відповідача витрати, пов’язані із розглядом цієї справи.

Судом при відкритті провадження у справі  було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи наведене вище, судовий збір  підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області  в сумі 704,80 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 85360, Покровський район, с. Піщане, вул. Молодіжна, буд. 10.)  до Покровського  об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, місцезнаходження: 84100, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Центральна, будинок 154) про визнання протиправними дій  та зобов’язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Покровського об’єднаного  Управління Пенсійного фонду України Донецької області з припинення виплати пенсії  ОСОБА_1  з січня 2018 року.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1   нарахування та виплату пенсії з січня 2018  року.

Рішення  суду у межах суми виплати пенсії ОСОБА_1   за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 704  (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь на користь Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК/м. Покровськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368; банк отримувача: Казначейство  України  (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 34318206084034; код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя                                                                                 Михайлик А.С.