Справа № 415/447/15-к

Провадження № 1-в/610/295/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді  Тімонової В.М.,

за участі: секретаря судового засідання Косолапової Ю.А.,

прокурора Коваленка І.О.,

захисника ОСОБА_1,

представника ДУ «Покровська виправна колонія (№ 17) - спеціалізована туберкульозна лікарня» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області в режимі відеоконференції з Лисичанським міським судом Луганської області клопотання адвоката ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Лисичанську Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15.03.2016 року за ч. 2 ст. 260 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до одного року позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2018 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_3. Обґрунтовуючи клопотання, ОСОБА_1 зазначив, що засуджений ОСОБА_3 відбув більше двох третин призначеного йому покарання, розкаявся у вчиненому злочині. За час відбування покарання у Державній установі «Покровська виправна колонія (№ 17) – спеціалізована туберкульозна лікарня» ОСОБА_3 зарекомендував себе позитивно, стягнень не має, до праці не залучався через хворобу, довів своє виправлення.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_3 просив розглянути клопотання за його відсутності та задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність даних, які б свідчили про виправлення засудженого.

Представник Державної установи «Покровська виправна колонія (№ 17) - спеціалізована туберкульозна лікарня» пояснив, що засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання не довів свого виправлення, має непогашену заборгованість за присудженою до стягнення сумою.

Ознайомившись з матеріалами справи та особовою справою засудженого, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_1, представника адміністрації виправної колонії та думку прокурора, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого з таких підстав.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений фактично відбув необхідну частину покарання, передбаченого вироком суду, та своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясовувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до праці.

Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15.03.2016 року, який набрав законної сили 15.04.2016 року, ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України йому було призначено покарання у виді одного року позбавлення волі. Зараховано у строк покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання – з 05.12.2014 року до моменту звільнення з-під варти – 24.02.2015 року, що становить 5 місяців 8 днів позбавлення волі.

З характеристики на засудженого від 27.09.2018 року судом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 у місцях позбавлення волі перебуває з 01.05.2017 року. За час утримання в Старобільському слідчому ізоляторі (№ 18) характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

З 17.06.2018 року лікувався та відбував покарання у Державній установі «Покровська виправна колонія (№ 17) – спеціалізована туберкульозна лікарня», де характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

З 19.07.2018 року утримувався у Старобільському слідчому ізоляторі (№ 18), де характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

У зв'язку із захворюванням на туберкульоз 17.08.2018 року прибув до Державної установи «Покровська виправна колонія (№ 17) – спеціалізована туберкульозна лікарня».

За час лікування та відбування покарання в установі характеризується посередньо, стягнень та заохочень не мав. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування та побачень, отримує посилки та бандеролі.  Вину у вчиненому злочині визнав. За рішенням суду має позов на суму 369,60 гривень, виконавчі листи до установи не надходили. За висновком характеристики засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання не довів свого виправлення, застосування до нього ст. 81 КК України адміністрація виправної колонії вважає неможливим.

Засуджений відбув необхідні 2/3 частини строку покарання. Невідбута частина покарання станом на 28.09.2018 року становить 01 місяць 26 днів.

За вироком суду із засудженого ОСОБА_3 присуджено до стягнення на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 369,60 гривень, які до цього часу так і не було погашено.

Беручи до уваги характеристику засудженого, тяжкість злочину, суд приходить до переконання, що засуджений за час відбування покарання не довів своє виправлення. Інші позитивні відомості про засудженого ОСОБА_3, який одружений, має малолітню доньку, цього висновку суду не спростовують.

Суду не надано доказів про те, що в особистості засудженого відбуваються позитивні зміни, які створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Не знайшли в суді свого підтвердження доводи клопотання про те, що засуджений вже довів своє виправлення, цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_3 - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали складено 02.10.2018 року.

Суддя В.М. Тімонова