Постанова

Іменем України

27 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 545/3662/16-к

провадження № 51-198 км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Сигнаївської А.О.,

в режимі відеоконференції

захисника Тимохіної Л.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тимохіної Л.С. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 04 липня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170300001274, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 02 червня 2016 року вироком Шишацького районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 04 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:

- ч. 4 ст.187 КК України - строком на 10 років з конфіскацією усього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 121 КК України - строком на 8 років;

- за ч.2 ст.185 КК України - строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене ОСОБА_2 вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02 червня 2016 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років 6 місяців, з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, близько 00:30 05 вересня 2017 року, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, під час іспитового строку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу кафе «Пивна лавка», що розташоване на вул. Комарова, 1-ж у с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, умисно завдавши численні удари кулаками та ногами по голові та тулубу, спричинивши при цьому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, від яких він втрачав свідомість та які були небезпечними для життя та здоров'я потерпілого у момент заподіяння, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер на місці події.

У процесі нападу, внаслідок застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, ОСОБА_2, заволодів майном потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном марки «Блекбері-9930» вартістю 1800 грн., грошовими коштами у сумі 150 гривень, та майном потерпілого ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung SM-G361 H/DS» із чохлом-накладкою вартістю 2309 грн.,та кросівками торгової марки «Adidas» вартістю 190 грн., заподіявши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 4449 грн.

У цей же день близько 12:00, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, під час іспитового строку, перебуваючи з дозволу власника ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав планшет «Assistant AP-777G» вартістю 1497 грн, який належить матері ОСОБА_5- ОСОБА_6, заподіявши останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області 15 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Тимохіна Л.С. у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що потерпілий ОСОБА_3 дав неправдиві показання суду з приводу того, що саме ОСОБА_2 завдав тілесні ушкодження, оскільки потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння та не міг адекватно сприймати існуючу реальність. Також, вважає, що показання ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 викрав у нього планшет є неправдивими, оскільки свідок сам йому продав планшет. На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги захисника Тимохіної Л.С. вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочинів, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законними та вмотивованими.

Так, судом правильно зроблений висновок про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України на підставі показань потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що він разом з ОСОБА_4 04 вересня 2016 року близько 22:00 поїхали до кафе «Пивна лавка», розташованого у с. Розсошенці, після того, як о 24:00 кафе закрилося вони вийшли на вулицю. Через деякий час вони вирішили повернутися до кафе, щоб викликати таксі. ОСОБА_4 йшов попереду. Раптом почув, як позаду хтось їх наздогнав і в цей час відчув удар кулаком в ділянку потилиці, від якого він впав на землю та знепритомнів. Коли отямився, то почув крики двох осіб: ОСОБА_4 та невідомого чоловіка. Через пару хвилин підбіг хлопець, в якому він в подальшому впізнав ОСОБА_2 та завдав йому ударів в груди та в щелепу від яких він знову знепритомнів. Вказані показання потерпілого є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами. Крім того, ОСОБА_3, у ході слідчої дії під час проведення слідчого експерименту детально, послідовно вказав час, місце та обставини вчинення злочину, продемонстрував механізм нанесення ОСОБА_2 ударів. Також, згідно протоколу пред'явлення особи до впізнання, потерпілий ОСОБА_3 серед інших осіб упізнав саме ОСОБА_2, як особу, яка вчинила напад на нього та ОСОБА_4

Отже, твердження сторони захисту про неправдивість показань потерпілого ОСОБА_3 були предметом перевірки суду першої інстанції, а в подальшому і апеляційного суду та обґрунтовано визнані безпідставними, з такими висновками погоджується і колегія суддів.

Крім того, предметом перевірки суду були посилання засудженого на те, що свідок ОСОБА_5 обмовляє його з приводу викрадення планшету, та були визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами провадження, а саме показаннями свідка ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6, довідками ПТ «Ломбард дон кредит ТОВ «Інтер-Ріелті» від 08 та 19 вересня 2016 року, згідно з якими 05 вересня 2016 року в ломбарді за договором фінансового кредиту засудженим отримано кредит у розмірі 508,75 грн під заклад планшету «Assistant AP-777G» та кредит в розмірі 1370,05 грн за телефон «Samsung SM-G361 H/DS».

Таким чином зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки.

У вироку суду у повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано судом правильно.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, в тому числі і тим на які захисник послалася у касаційних скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 70, 71 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 04 липня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Тимохіної Л.С. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук  О.П. Могильний В.В. Наставний