ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р. | № 45/381пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання | Заступника прокурора Донецької області |
на рішення | від 14.03.2007 року |
у справі | № 45/381пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Донецької міської ради |
до | Малого приватного підприємства “АС-Строй” |
про | визнання договору недійсним |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Плотніцький Б.Д.) від 14.03.2007 року по справі № 45/381пд в задоволенні позову відмовлено.
В касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.42, 43 ГПК України, ч.2 ст.153, ст.ст.353, 430 ЦК УРСР.
Відзиву на касаційне подання відповідач не надіслав.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.11.2000 року між Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради, м. Донецьк та Малим приватним підприємством “АС-Строй”, м. Жданівка укладений договір про спільне здійснення будівництва житлового будинку № 32а в мікрорайоні № 18 Ворошиловського району.
Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним, зазначаючи, що останній за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво та на момент укладення не відповідав положенням ст. 353 ЦК УРСР відносно суттєвих умов договорів цього типу. Також в позові прокурор посилається на те, що з аналізу умов спірного договору вбачається, що він в своєму складі містить певні частини умов, які по своїй суті мають відношення до сумісної діяльності, правовідносини за якою на момент укладення договору регулювались положеннями Глави 38 ЦК УРСР. З урахуванням зазначеного, прокурор в позові стверджує про те, що природа стосунків за договором підряду та за договором сумісної діяльності є взаємно не сумісною та взаємовиключною. За таких підстав, прокурор вважає, що в одному договорі неможливо поєднувати елементи правовідносин щодо підряду на капітальне будівництво та щодо сумісної діяльності для досягнення спільної господарської цілі та включати в єдиний договір суттєві умови за цими двома різними видами правовідносин. Отже прокурор просить визнати спірний договір недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону у відповідності із ст.48 ЦК УРСР.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки по своїй суті спірний договір є договором саме сумісної діяльності, предмет угоди від 01.11.2000 року, укладеної між Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради та Малим приватним підприємством “АС-Строй” про пайову участь в будівництві житлового будинку № 32а в мікрорайоні 8 Ворошиловського району, викладений в п.1.1 відповідає вимогам ст.430 ЦК УРСР.
У відповідності із ст.151 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення спірного договору, в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
За приписом ст.153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно із ст.430 ЦК УРСР, за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Суд оцінив спірний договір за правовою природою як договір про сумісну діяльність з огляду на таке.
Пунктом 1.1 спірного договору передбачено, що предметом цього договору є спільне здійснення будівництва житлового будинку № 32а в мікрорайоні № 18 Ворошиловського району, отже, Управління капітального будівництва Донецької міської ради, м. Донецьк та Мале приватне підприємство “АС-Строй”, м. Жданівка під час укладення договору від 01.11.2000 року досягли згоди для сумісної діяльності та досягнення спільної господарської мети.
При цьому, за приписом ст.432 ЦК УРСР, для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.
Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
Умовами спірного договору сторонами передбачені умови здійснення фінансування будівництва (п.2.1.6 та п. 2.2.1), процес введення в експлуатацію (п.2.1.9.,2.1.10), тощо.
Також судом встановлено, що враховуючи приписи ст.353 ЦК УРСР, спірний договір не є договором підряду на капітальне будівництво, що підтверджує і позивач по справі (а.с.50-51), тому вірним є висновок, що він не повинен відповідати вимогам для договору підряду на капітальне будівництво.
За змістом ч.1 ст.48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Суд дійшов вірного висновку, що прокурором не доведено невідповідність умов спірного договору вимогам закону, а тому правомірно відмовив в позові.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2007 року у справі
№ 45/381пд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2007 року у справі № 45/381пд –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |