АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1076/14 Справа № 182/10554/13 Головуючий у 1 й інстанції - Багрова А.Г. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пономарь З.М., суддів Михайловської С.Ю., Красвітної Т.П., при секретареві Глубоченку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2013 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державних виконавців, - в с т а н о в и л а:

19.11.2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати неправомірними дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби Нікопольського міського районного управління юстиції Тарана Є.М., Грачової О.О. та начальника відділу Петруні А.В. по нарахуванню аліментів та зобов'язати здійснити відповідний перерахунок. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2013р. скаргу ОСОБА_2 на дії державних виконавців залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказану ухвалу, посилаючись на її невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що вона підлягає скасуванню за такими підставами.

Залишаючи скаргу ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції посилався на пропуск останнім передбаченого законом десятиденного строку оскарження дій державних виконавців за відсутності поважних причин.

Вказаний висновок судом першої інстанції зроблено передчасно без врахування наступних вимог закону та обставин справи.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 16.10.2007р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини усіх видів його доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.17,18). Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та Ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України ОСОБА_2 дозволено виконання внутрішніх перевезень пасажирів на таксі на період з 2.04.2008р. по 1.04.2013р. (а.с.9-11).

У січні 2011 року ОСОБА_2 звертався до суду зі скаргою, у якій, зокрема, просив визнати неправомірним обчислення державним виконавцем Тараном Є.М. та начальником відділу Петруні А.А. заборгованості по аліментам, виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості, по підготовці та видачі довідок №732 від 8.06.2010р. та №1218 від 2.09.2010р. У задоволенні скарги ОСОБА_2 у цій частині відмовлено ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 24.05.2011р., яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.01.2012р. (а.с.82,102,103).

У поданій у листопаді 2013 року скарзі ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби Нікопольського міського районного управління юстиції Тарана Є.М., Грачової О.О. та начальника відділу Петруні А.В. по нарахуванню аліментів з розрахунку середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника у даній місцевості під час примусового виконання виданого 9.10.2007р. виконавчого листа та зобов'язати здійснити відповідний перерахунок.

Залишаючи скаргу без розгляду у повному обсязі її вимог, суд першої інстанції не звернув уваги на існування такої, що набрала законної сили, ухвали суду, якою вже вирішені по суті вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державним виконавцем Тараном Є.М. та начальником відділу Петруні А.А. з обчислення заборгованості по аліментам, виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості, по підготовці та видачі довідок №732 від 8.06.2010р. та №1218 від 2.09.2010р. З врахуванням вимог п.5 ч.1 ст.205 ЦПК України суд першої інстанції не дослідив обставини можливої повторності нової скарги ОСОБА_2 та не вирішив питання щодо наявності підстав для закриття провадження по справі у тій частині її вимог, за якими фактично вже прийнято по суті судове рішення. У зв'язку з цим висновок суду про залишення скарги без розгляду за вимогами ОСОБА_2, які стосуються нарахування аліментів з розрахунку середньої заробітної плати іншого працівника за період по серпень 2010 року (а.с.32-34) є безпідставним та передчасним.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_2 щодо поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції керувався ч.1 ст.385 ЦПК України, якою передбачено подачу скарги до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод та посилався на дату "жовтень 2010 року", з якої ОСОБА_2 дізнався про порушення своїх прав. При цьому суд першої інстанції залишив без належної уваги той факт, що ОСОБА_2 оскаржено дії державного виконавця з приводу визначення розміру аліментів. Вказані дії виконавця обумовлені особливим порядком стягнення аліментів, який визначено законом та відповідним судовим рішенням. Оскільки їх стягнення передбачено щомісячними платежами, а розмір у передбаченому ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", п.7.5. Інструкції про проведення виконавчих дій порядку визначавсяся державним виконавцем, то і дії останнього носять не разовий, а постійно продовжуваний характер. З врахуванням зазначеної обставини та того, що вимоги скарги ОСОБА_2 не обмежені конкретним періодом часу, висновок суду першої інстанції щодо залишення його скарги без розгляду у зв'язку з обізнаністю ОСОБА_2 про порушення своїх прав з жовтня 2010 року, також безпідставний та передчасний.

Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції і про не поважність пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду з даною скаргою у зв'язку з тим, що з 6.02.2012р. судами розглядались питання щодо аналогічних його звернень у позовному порядку. Матеріали справи свідчать, що на протязі року суди визначались, у якому порядку слід розглядати його позовну заяву. Лише 5.11.2013р вказане питання було остаточно вирішено (а.с.108,110,111,114-118.127,161-165,186,188,191). Та вже 19.11.2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду з даною скаргою. Тривале не вирішення питання щодо прийняття його позовної заяви до судового розгляду не може не свідчити про поважність причини пропуску ним строку звернення до суду з даною скаргою.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його ухвала на підставі п.3,4 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з поверненням справи до суду тієї ж інстанції для продовження розгляду. Вимога апеляційної скарги про розгляд скарги на дії виконавців по суті не може бути задоволена, оскільки вказана скарга не розглядалась по суті судом першої інстанції у зв'язку з залишенням її без розгляду.

Керуючись ст.ст. 303,307,311,312,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2013 року скасувати і повернути справу до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді :