Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 349/243/17

провадження № 61-7367 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.

суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-відповідач-ОСОБА_6,

відповідач-позивач-ОСОБА_7,

відповідач-ОСОБА_8,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про втрату права на житло та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/3 частину майна в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року, прийняте суддею Лошак О. О., та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: ПнівчукО. В., Горейко М. Д., Ясеновенко Л. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року ОСОБА_6звернулась до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_12 про втрату відповідачами права на житлову площу в її будинку.

2. Позовна заява ОСОБА_6 мотивована тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 2016 року (далі - свідоцтво про право на спадщину за законом) (а.с. 4) є власницею домоволодіння в АДРЕСА_1 (далі - спірне домоволодіння). У спірному домоволодінні значаться зареєстрованими відповідачі по справі, які фактично в будинку, який входить до спірного домоволодіння, не проживають понад п'ятнадцять років (а.с. 5-8). Реєстрація відповідачів за її місцем проживання створює для неї зайві витрати з оплати комунальних послуг, вона позбавлена можливості оформити субсидію. Добровільно знятися з реєстрації відповідачі не бажають.

3. У березні 2017 року ОСОБА_13, який представляв інтереси ОСОБА_7, звернувся до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 про скасування виданого їй свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спірного домоволодіння, яке належало її померлій дочці та визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/3 спірного домоволодіння у порядку спадкування за законом.

4. Позовна заява ОСОБА_7 мотивована тим, що з 22 січня 1983 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18. (а.с. 24). Відповідно до даних його паспорта він з 24 січня 1985 року зареєстрований за адресою знаходження спірного домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26) після смерті дружини відкрилася спадщина на спірне домоволодіння.

5. ОСОБА_14 була власником спірного домоволодіння на підставі договору дарування житлового будинку. ОСОБА_7 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини. Він прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований в АДРЕСА_1. Крім нього спадкоємцями першої черги є позивачка ОСОБА_6 (матір його дружини) та їхні діти: ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9. (син). Однак ОСОБА_9. (син) не зареєстрований за місцем відкриття спадщини, проживає за межами України, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину.

6. ОСОБА_6 безпідставно було видане свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_14, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (дочка) мають кожен право на 1/3 частину спірного домоволодіння.

7. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року зазначену справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_12 об'єднано в одне провадження з відповідною справою за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6

8. ОСОБА_15, який представляв інтереси ОСОБА_6, зазначав, що шлюб між відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_14 було розірвано у встановленому законом порядку. Діти колишнього подружжя - ОСОБА_12 (дочка) і ОСОБА_9. (син) тривалий час проживають за межами України в Сполучених Штатах Америки (далі - США), хоча ОСОБА_12 (дочка) значиться зареєстрованою за місцем знаходження спірного домоволодіння. Відповідач ОСОБА_7 створив іншу сім'ю і з 2000 року не проживає в селищі міського типу Букачівці.

9. Представник ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_7 не було відомо про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_14 Після ознайомлення із матеріалами цивільної справи про розірвання відповідного шлюбу, ОСОБА_13 з'ясував, що заява про згоду на розірвання шлюбу була написана не його довірителем, а іншою особою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_6 Задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено. ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (дочка) визнано такими, які втратили право на користування спірним домоволодінням. З кожного з відповідачів стягнуто на користь позивача по 320,00 грн відшкодування вартості судового збору.

11. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2017 року виправлено помилку у рішенні Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року - вказано правильно дату смерті ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 було розірвано згідно із рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2010 року. Це рішення набуло законної сили 28 червня 2010 року (а.с. 55) та з цієї дати відповідний шлюб є припиненим відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).

13. З 03 квітня 1999 року ОСОБА_14 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 71). Шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 було розірвано 02 листопада 2005 року, що підтверджується відповідним рішенням Верховного Суду штату Нью-Йорк. ОСОБА_14 було дозволено відновити для використання попереднє прізвище - ОСОБА_14 (а.с. 63-68).

14. З 13 травня 2011 року ОСОБА_18 була визнана громадянкою США, що підтверджується свідоцтвом про натуралізацію (а.с. 80). Вона постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2.

15. ОСОБА_18 (відома як ОСОБА_17) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Нью-Йорку (США), де і похована на кладовищі Хайлендс, що підтверджується свідоцтвом про смерть (certificate of death) (а.с. 53).

16. ОСОБА_9 (син), ОСОБА_12 (дочка) відмовилися від прийняття спадщини внаслідок смерті матері ОСОБА_18, що підтверджується їхніми нотаріально посвідченими заявами (а.с. 76, 78). Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_12 (дочка) з 2000 року не проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_1, а тому не може вважатися такою, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки із заявою про прийняття спадщини відповідно до вимог статті 1269 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) не зверталась.

17. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_7 не входить до кола спадкоємців ОСОБА_18, визначеного статтею 1261 ЦК України.

18. Виходячи зі змісту статей 10, 59, 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004) суд дослідивши обставини справи прийшов до висновку, що ОСОБА_7 не доведено у судовому засіданні права на спадкування внаслідок смерті ОСОБА_18, тому підстави для задоволення його зустрічного позову відсутні.

19. Відповідно до статті 156 Житлового Кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЖК України) та статті 405 ЦК України право члена сім`ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

20. З урахуванням статті 405 ЦК України, суду не представлено доказів, що підтверджують право відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_12 на збереження права на відповідне житло, враховуючи їх відсутність за місцем проживання понад рік. Суд встановив, що відповідачі не проживають за місцем їх вищевказаної реєстрації більше 16 років Крім того, ОСОБА_7 втратив статус члена сім'ї ОСОБА_6 28 червня 2010 року.

21. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 є спадкоємцем спірного домоволодіння. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_12 підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

22. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року залишено без змін.

23. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. ОСОБА_7 не довів свого права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_18

24. Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 та відповідні відомості у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

25. Не заслуговують також на увагу посилання апелянта на те, що порушено права спадкоємця першої черги ОСОБА_12 (дочка), оскільки вона подала нотаріально засвідчену заяву, в якій відмовилась від прийняття зазначеної спадщини та не заперечувала проти того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видане на ім'я ОСОБА_6 Та обставина, що ця заява подана ОСОБА_12 після спливу строку для прийняття відповідної спадщини, жодним чином не впливає на права ОСОБА_7 щодо зазначеного спадкового майна.

26. Згідно акта фактичного проживання в будинку, складеного комісією Букачівської селищної ради відповідачі по справі, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (дочка), зареєстровані у спірному домоволодінні, що належить ОСОБА_6, однак за місцем реєстрації не проживають (ОСОБА_7 з 2000 року, а ОСОБА_12 (дочка) з 2001 року). Відповідний факт не спростовано. Також встановлено, що місце проживання ОСОБА_12 (дочка): АДРЕСА_2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. 30 жовтня 2017 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

28. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_6 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_7 задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

30. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31. 09 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

32. На виконання вимог ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 09 листопада 2017 року у встановлений суддею строк ОСОБА_7 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, а саме: уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

33. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

35. Ухвалою судді Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі, роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу до 09 квітня 2018 року.

36. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

37. ОСОБА_7 вказує на те, що є законні підстави вважати його на момент відкриття спадщини ОСОБА_18 її чоловіком, оскільки відсутнє свідоцтво про розірвання шлюбу. Він, ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини були зареєстровані за місцем знаходження спірного домоволодіння, за яким також була зареєстрована згідно з даними матеріалів спадкової справи ОСОБА_18 на момент смерті. Отже, до зазначених спадкоємців треба застосовувати статтю 1268 ЦК України.

38. Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, відповідно до статті 321 ЦК України його право власності на частку у спадковому майні - спірному домоволодінні є непорушним.

39. Інші доводи відповідача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки обставин справи, суд касаційної інстанції не приймає до уваги відповідно до вимог статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

40. 04 квітня 2018 року ОСОБА_6 направила засобами поштового зв'язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7

41. Згідно з частиною четвертою статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. ЦПК України не передбачає надання судом строку на усунення недоліків відзиву. Отже, якщо відзив на касаційну скаргу не відповідає вимогам статті 395 ЦПК України, він не приймається судом до уваги. До зазначеного відзиву ОСОБА_6 не додано докази надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. В зв'язку з цим суд не враховує відзив ОСОБА_6

42. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

43. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

44. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

45. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті встановлює, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

46. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

47. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

48. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

49. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України).

50. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).

51. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України (частина перша статті 71 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право»)

52. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо статусу колишнього чоловіка як спадкоємця

53. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

54. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

55. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).

56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

57. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

58. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 13 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

59. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

60. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України).

61. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (частина друга статті 114 СК України).

62. Суд перщої інстанції встановив, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 було розірвано згідно із рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2010 року, яке набуло законної сили 28 червня 2010 року. Отже, ОСОБА_7 втратив статус чоловіка ОСОБА_18, а відтак і перестав належати до першої черги її спадкоємців, з 28 червня 2010 року - до смерті ОСОБА_18

63. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, встановлюючи факт того, що ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_18 не був її чоловіком, не належав до першої черги її спадкоємців та не мав пов'язаних з цим статусом відповідних прав, передбачених законодавством України, а тому їх порушення неможливе. Крім того на момент смерті ОСОБА_18 ОСОБА_7 з останньою не проживав, більш того він і не проживав у спірному спадковому майні.

64. Також, враховуючи зазначене, статті 13 та 16 ЦК України, той факт, що доказів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_12 (дочка) на захист її прав ОСОБА_7, в тому числі, у спосіб, визначений у його касаційній скарзі, ОСОБА_7 не надано, той факт, що не доведено неможливість ОСОБА_12 (дочка) здійснювати самостійний захист своїх прав, позовні вимоги ОСОБА_7 в частині прав ОСОБА_12 (дочка) є здійсненням неналежного способу захисту прав, тому судами до уваги не можуть бути прийняті. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 є правильними.

(1.2) Щодо відмови від спадщини дочки

65. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).

66. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша та друга статті 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

67. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частини перша та шоста статті 29 ЦК України).

68. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. (згідно з частинами першою та третьою статті 1268 ЦК України).

69. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

70. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України).

71. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України). Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).

72. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (частина перша статті 1278 ЦК України). Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця (частини друга та третя статті 1275 ЦК України).

73. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

74. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 ЦК України). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (частини перша статті 1299 ЦК України).

75. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (частина перша статті 1297 ЦК України).

76. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (частина друга статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про свободу пересування).

77. Відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо (абзац перший пункту 25 Постанови № 7).

78. Суд першої інстанції формально припустився помилки у мотивувальній частині свого рішення, яку не виправив суд апеляційної інстанції.

79. Суди попередніх інстанцій встановили на підставі документальних доказів та відповідно до статті 29 ЦК України, що на момент смерті натуралізованої у США ОСОБА_18 останнє місце її проживання знаходилось за вказаною адресою: АДРЕСА_2.

80. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, які не спростовані учасниками справи, також випливає, що ОСОБА_12 (дочка) (попри те, що числиться зареєстрованою в Україні за адресою знаходження спірного домоволодіння) та ОСОБА_12 (син) також проживають за цією адресою в США. Отже, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України вони прийняли відповідну спадщину (спірне домоволодіння) зі спливом строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України.

81. Відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України обидва спадкоємці, ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_12 (син), мали право написати свої відповідні заяви про дозвіл ОСОБА_6, яка пропустила строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, для прийняття відповідної спадщини, подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.

82. Разом з тим, ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_9. (син) об'єднали в своїх заявах письмовий дозвіл, передбачений частиною другою статті 1272 ЦК України, та відмову від спадщини на користь іншої особи, передбачену частиною другою статті 1274 ЦК України.

83. Відповідно до частини другої статті 1272 та статті 1270 ЦК України, абзацу першого пункту 25 Постанови № 7 ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_9. (син) пропустили строк, передбачений законодавством саме для відмови від спадщини на користь іншої особи.

84. Відповідні заяви ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_9 (син) не були відкликані. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не випливає, що дійсність відповідної заяви ОСОБА_12 (дочка), яка містить, в тому числі, письмову згоду на подання ОСОБА_6 заяви про прийняття спадщини відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України,була оскаржена належним чином в суді та відповідна письмова згода була визнана судовим рішенням, яке вступило в силу, недійсною. Те ж саме стосується відповідної заяви ОСОБА_9. (син).

(1.3) Щодо права матері на спадкове майно померлої дочки та вимогу втрати права на користування житлом відповідачами

85. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частини перша та друга статті 1269 ЦК України).

86. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (частина друга статті 1270 ЦК України).

87. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга та третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними (частини перша статті 1280 ЦК України).

88. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина третя статті 3 СК України).

89. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).

90. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, зокрема остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть (згідно з частиною першою статті 7 Закону про свободу пересування).

91. ОСОБА_6 особисто подала свою заяву про прийняття відповідної спадщини згідно з вимогами частин першої та другої статті 1269 ЦК України, у строк, передбачений частиною другою статті 1270 ЦК України.

92. Відповідно до вищезазначеного нотаріус помилково видав свідоцтво про право на спадщину виключно ОСОБА_6, яке підтверджує її право на 100 % спірного домоволодіння. Це свідоцтво мало видаватись усім спадкоємцям померлої з урахуванням їх рівних часток у спадковому майні.

93. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_6 набула право власності на 100 % спірного домоволодіння. Цей факт не спростований учасниками справи та не оскаржений належними позивачами.

94. Судом встановлені втрата ОСОБА_12 статусу чоловіка ОСОБА_18 у 2010 році, його відсутність за місцем знаходження спірного домоволодіння з 2000 року, що є достатніми підставами для застосування статті 405 ЦК України щодо позбавлення його користування спірним домоволодінням.

95. Враховуючи вищезазначене та зміст її заяви про відмову від спадщини, ОСОБА_12 (дочка) також відповідно до статті 405 ЦК України може бути визнаною такою, яка втратила право користування спірним домоволодінням відповідно до встановлених обставин справи.

96. Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6, не оскаржене особами, які мають законні підстави для його оскарження, та не визнане недійсним. Касаційний суд в рамках вимог статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінку доказів та самостійно не встановлює обставини справи. Виходячи з цього, в рамках розгляду питання про зняття з реєстрації відповідачів суд першої інстанції, рішення якого підтримав суд апеляційної інстанції, вирішив питання задоволення вимог ОСОБА_6 по суті правильно. Права ОСОБА_7 не були порушені.

97. Отже, враховуючи вищезазначене, відповідні судові рішення судів попередніх інстанцій по суті не можуть бути визнані незаконними в цілому.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

98. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

99. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_7, залишення рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

100. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

101. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

102. Відповідач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат. Іншими учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

103. За результатом касаційного розгляду вимоги ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, отже витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ОСОБА_7

Керуючись статтями 141, 400, 409, частиною другою статті 410, статтями 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_7.

2. Залишити без змін рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_7.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська