ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 р. | № 37/219-06(46/463-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Оптима-Восток” Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Оптима Петроліум” |
на постанову | від 19.03.07 Харківського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 21.11.06 |
у справі | №37/219-06(46/463-05) |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Харківської міської ради |
до | ДП “Оптима-Восток” ТОВ з ІІ “Оптима Петроліум” |
третя особа | ДПІ у Київському районі м. Харків |
про | стягнення грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Кулінічеву Н.О., дов. |
від відповідача: | Чижова Л.П., дов. |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства “Оптима-Восток” Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Оптима Петроліум” за участю в якості третьої особи Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харків про розірвання договору оренди земельної ділянки №108/99 від 18.08.99, а також зобов’язання відповідача повернути надану за цим договором земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 31.05.06 Вищий господарський суд України скасував судові рішення у справі та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не надали правової оцінки правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, стосовно їх відповідності нормам земельного законодавства. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що при прийнятті рішення і постанови у справі суди не досліджували обставини щодо виконання відповідачем як орендарем земельної ділянки передбачених ст. 25 Закону України “Про оренду землі” обов’язків.
Рішенням від 21.11.06 господарський суд Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Рішення мотивовано невиконанням відповідачем на момент розгляду справи умов договору щодо обов'язку приступити до використання спірної земельної ділянки.
Постановою від 19.03.07 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Слюсарева Л.В. –головуючий, Білоконь Н.Д., Шепітько І.І.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 28.04.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю посилання судів на положення ст. 651 ЦК України та ст. 96 ЗК України, відсутністю заподіяння шкоди позивачу, зважаючи на своєчасне внесення орендної плати, а також відсутністю передбачених ст. 143 ЗК України підстав для припинення права відповідача на спірну земельну ділянку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, ТОВ з іноземними інвестиціями "Оптима-Петроліум" 14.08.98 брало участь у земельному аукціоні, який проводився на Харківській товарній біржі. Наслідком торгів стало право довгострокової оренди та отримання дозволу на проектування та забудову земельної ділянки (протокол аукціону до лоту №3 від 14.08.98).
Рішенням загальних зборів (протокол №23/09 від 23.09.98) ТОВ з іноземними інвестиціями "Оптима-Петроліум" сформувало статутний фонд Дочірнього підприємства "Оптима Восток" ТОВ з іноземними інвестиціями "Оптима-Петроліум" шляхом передачі до нього як внеску, наступних прав, придбаних засновником на земельному аукціоні, який проводився на Харківській товарній біржі 14.08.98: право довгострокової оренди до 50 років земельної ділянки площею 1500 м2 для проектування та будівництва стаціонарної автозаправної станції на 750 заправок на добу за адресою: пр. Гагаріна (ріг Сімферопольського шосе).
Виконавчий комітет Харківської міської ради згідно з протоколом аукціону до лоту №3 від 14.08.98 та рішеннями Виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.09.98 №1001 і від 12.05.99 №536 надав ДП "Оптима Восток" в тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна (ріг Сімферопольського шосе), загальною площею 0,1502 га строком до 23.09.2048 шляхом укладення договору оренди земельної ділянки №108/99 від 12.08.99.
У п. 1.2 цього договору оренди передбачено, що земельна ділянка надається відповідачу у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 23.09.2048 для проектування, будівництва у 1998-1999р.р. стаціонарної АЗС на 750 заправок на добу з кав’ярнею та магазином по продажу супутніх товарів.
Проте 16.09.05 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради було обстежено спірну земельну ділянку та встановлено, що вона неогороджена, будівництво на ній не ведеться, про що складено акт обстеження.
У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся з позовом про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки з підстав невиконання відповідачем його обов'язків щодо її використання.
В силу положень ст.ст. 4, 5 ЗК України одним із принципів та завдань земельного законодавства є забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Стаття 13 Закону України “Про оренду землі” визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 15 цього Закону однією з істотних умов договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України “Про оренду землі” орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Стаття 32 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду.
З аналізу викладених норм вбачається, що використання земельної ділянки відповідно до умов договору є обов'язком землекористувача, який підлягає виконанню у встановлені договором строки. Невиконання ж цього обов'язку, закріпленого у ст. 25 Закону України "Про оренду землі", є підставою для розірвання відповідного договору.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи встановили обставини невикористання відповідачем спірної земельної ділянки відповідно до умов договору оренди шляхом проектування та будівництва стаціонарної АЗС на 750 заправок на добу з кав’ярнею та магазином по продажу супутніх товарів, оскільки як на момент звернення з позовом у даній справі, так і станом на 10.10.06 (акт №1875/06) вказана земельна ділянка неогороджена, будівництво на ній не ведеться. Тобто відповідачем всупереч вимогам закону та договору не забезпечено раціональне використання спірної земельної ділянки.
Зважаючи на те, що відповідачем вказані обставини не спростовані, судова колегія погоджується з висновком судів про задоволення позову у справі, розірвання спірного договору оренди та зобов'язання повернути спірну земельну ділянки з приведенням її у придатний до використання стан, як це передбачено ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 3.2.2 договору.
Доводи відповідача щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки ним на підставі результату аукціону правомірно не прийняті до уваги судами, зважаючи на те, що придбане на аукціоні право оренди спірної земельної ділянки було реалізовано шляхом укладення договору оренди №108/99 від 18.08.99. Обставини набуття права оренди на конкурентних засадах не звільняють набувача від обов'язку виконувати умови відповідного договору та не зумовлюють неможливість його розірвання в разі порушення певних умов.
Також відповідач доводив неможливості виконання ним обов'язку по проектуванню та будівництву у 1998-1999 р.р. стаціонарної АЗС на 750 заправок на добу з кав’ярнею та магазином по продажу супутніх товарів, оскільки договір оренди був зареєстрований лише 18.08.99. Вказані доводи правомірно відхилені судами, оскільки відповідач не довів наявність певних перешкод у проектуванні та будівництві відповідних об'єктів до моменту звернення з позовом у даній справі у 2005 році.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами обставин своєчасної сплати ним орендної плати за спірну земельну ділянку, а відтак і відсутність шкоди, як ознаки істотності порушення стороною договору за визначенням, наданим абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України. Такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає розірвання договору у випадках, встановлених договором або законом, і суди розірвали спірний договір з підстав визначених у ст. 32 Закону України "Про оренду землі", яка є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відповідача.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.07 у справі №37/219-06(46/463-05) залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький