АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1693/18 Справа № 206/3379/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді – Іванової А.П.,

суддів: Мазниці А.А., Джерелейко О.Є.,

за участю секретаря с/з – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2018 року про повернення обвинувального акта по кримінальному провадженню №12018040700000274 щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працевлаштована, зареєстрованої та, яка мешкає за адресою: м. Дніпро, вул. Василя Симоненка (Таманська), 10/5 раніше неодноразово судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Тучі С.А.,

захисника — ОСОБА_5,

обвинуваченої — ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2018 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України, повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що при складанні обвинувального акту порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, згідно з якими у ньому мають бути викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які слідчий вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. З викладених вимог, які є обов'язковими до виконання, вбачається, що кожним діям, які становлять склад кримінального правопорушення, має бути надана окрема правова кваліфікація, що також вбачається із буквального тлумачення вказаної норми, оскільки передбачено викладення фактичних обставин та правову кваліфікацію фактичних обставин кримінального "правопорушення", а не правопорушень у цілому.

Крім того слідчий, зазначаючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність, зазначив, що умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене повторно, а також незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах, вчинене повторно. Разом з цим, зазначаючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене повторно, а також незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах, вчинене повторно, слідчим в обвинувальному акті не зазначено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за даними кваліфікуючими ознаками та не сформульовано обвинувачення. Так в обвинувального акту не міститься кваліфікуючих ознак повторності вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4, що є обов'язковим.

Крім того, долучений до обвинувального акту в якості додатку реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні не відповідає вимогам Закону, оскільки у ньому в порушення вимог ч. 2 ст. 109 КПК України не вказано про рішення керівника відповідного органу прокуратури згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України щодо визначення прокурора чи групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, що ставить під сумнів обґрунтованість та законність затвердження прокурором Приймаком Я.О. обвинувального акту у цьому провадженні, а також про рішення керівника органу досудового розслідування згідно з ч. 2 ст. 39 КПК України щодо визначення слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на те, що рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд перщої інстанції ґрунтував, виходячи з положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України вказуючи про те, що в обвинувальному акті слідчим не зазначено виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення в частині кваліфікуючої ознаки злочину, як вчинення злочину повторно, у зв'язку з чим, обвинувачення не сформульовано.

Не погоджуючись з вказаним висновком вказує, що в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_4, (стр. 2, абз. 1) слідчим зазначено наступне «ОСОБА_4, будучи раніше судимою за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та особою яку притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин передбачений ч. 2 ст. 307 КК України у зв'язку з чим, до Самарського районного суду скеровано обвинувальний акт для розгляду по суті, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та повторно вчинила умисний злочин сфері незаконного обігу наркотичних засобів», крім того, відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачену містяться на початку обвинувального акту - в частині анкетних даних обвинуваченої.

Так, п. 14 ч. 1 ст. 3 Кримінального Процесуального Кодексу України встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, твердження суду про відсутність у обвинувальному акті в частині викладених фактичних даних, наявність в діях обвинуваченої при вчиненні злочину кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину повторно, безпідставне та необґрунтоване.

Крім того, суд на стадії підготовчого засідання, яка не передбачає розгляду кримінального провадження по суті та дослідження доказів, у порушення вимог КПК України, а саме положень ст. 314 КПК України посилаючись на зазначені обставини як на недоліки та повертаючи обвинувальний акт прокурору, суддя фактично вдається до вирішення питання правильності кваліфікації дій обвинуваченої органом досудового розслідування, що суперечить завданням кримінального провадження, які передбачені статтею 2 КПК України та свідчить про істотне порушення вимог кримінально процесуального закону при ухваленні рішення.

Разом з тим, при ухваленні рішення про повернення обвинувального акту прокурору суддя бере до уваги положення постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якою і регулюються кримінально правові наслідки неодночасного вчинення двох і більше злочинів, які передбачені однією статтею Кримінального Кодексу України або її частиною (п.п. 2, 7, 9) і таким чином, фактично підтверджує правильність кваліфікації злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, що в результаті однозначно вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, зазначив, що виключно під час судового розгляду повинна надаватися правова оцінка кваліфікації дій обвинуваченого, яка була дана органом досудового слідства, однак перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження вже на стадії підготовчого судового засідання, що є неприпустимим. У той же час межі судового розгляду кримінального провадження, які визначаються обвинувальним актом, можуть бути кориговані під час судового розгляду, адже пізнавальний процес, який здійснюється судом за участю сторін, може призвести до результатів, що свідчать про необхідність зміни обвинувачення або навіть відмови від нього. Таким правом наділений відповідно до ст. 337 КПК України як суд, так і прокурор.

Твердження суду при поверненні обвинувального акту про те, що у реєстрі матеріалів кримінального провадження не вказано про рішення керівника відповідного органу прокуратури щодо визначення конкретного прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні взагалі не ґрунтуються на кримінальному процесуальному законі, оскільки положення ст. 109 КПК України зазначення таких відомостей не вимагає.

Разом з тим, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає можливість повернення обвинувального акту чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі їх невідповідності вимогам КПК України, але норми діючого кримінально-процесуального закону не передбачають можливості повернення обвинувального акту через недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження.

При цьому, реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акту, який складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом, а недоліки цього документу самі по собі не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думки захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_4, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити ухвалу судді без змін, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Вимоги до обвинувального акту у кримінальному провадженні визначені ст. 291 КПК України.

Як вбачається з обвинувального акту відносно ОСОБА_4 слідчим зазначено, що «ОСОБА_4, будучи раніше судимою за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та особою яку притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин передбачений ч. 2 ст. 307 КК України у зв'язку з чим, до Самарського районного суду скеровано обвинувальний акт для розгляду по суті, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та повторно вчинила умисний злочин сфері незаконного обігу наркотичних засобів», крім того, відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченої містяться на початку обвинувального акту - в частині анкетних даних обвинуваченої.

Так, п. 14 ч. 1 ст. 3 Кримінального Процесуального Кодексу України встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу. Вказана норма містить вичерпні вимоги щодо обвинувального акту.

ОСОБА_3 ж рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції взяв до уваги положення постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якою і регулюються кримінально правові наслідки неодночасного вчинення двох і більше злочинів, які передбачені однією статтею Кримінального Кодексу України або її частиною (п.п. 2, 7, 9) і таким чином, фактично підтверджує правильність кваліфікації злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, що в результаті однозначно вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Суд першої інстанції, зазначив, що виключно під час судового розгляду повинна надаватися правова оцінка кваліфікації дій обвинуваченого, яка була дана органом досудового слідства, однак перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження вже на стадії підготовчого судового засідання, що є неприпустимим. У той же час межі судового розгляду кримінального провадження, які визначаються обвинувальним актом, можуть бути кориговані під час судового розгляду, адже пізнавальний процес, який здійснюється судом за участю сторін, може призвести до результатів, що свідчать про необхідність зміни обвинувачення або навіть відмови від нього. Таким правом наділений відповідно до ст. 337 КПК України прокурор, так і суд в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище обвинуваченого.

При цьому висновок суду першої інстанції щодо неконкретного формулювання обвинувачення не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Тому, на думку колегії суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних  підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду, про що обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі прокурор.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акту судом першої інстанції обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_4 – скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________________        ___________________        ___________________

А.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Мазниця