Справа №2-а-776/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2009 року м.Кодима, Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Сопільняка О.М. розглянувши відповідно до ч.3 ст.122 КАС України у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статей 49, 50, 54 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплатити передбачені цим законом пенсії з 01 січня 2009 року з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для основної пенсії та 75 % мінімальної пенсії для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю.
В судове засідання сторони (позивач та представник відповідача) не з’явились, надавши кожен заяви про розгляд справи без їх участі, які підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
У своєму позові ОСОБА_1 вказав, що дії відповідача у відмові перерахувати та виплатити йому з 01 січня 2009 року державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 мінімальної пенсії за віком для основної пенсії і 75% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії, як особі, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до першої категорії та є інвалідом ІІ групи, є неправомірними, оскільки нормативні акти, зокрема постанови Кабінету Міністрів України, на підставі яких відповідачем нараховані та виплачуються державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суттєво звужують його права, а тому не можуть застосовуватись. У зв’язку з цим просив позов задовольнити.
Начальник УПФУ в Кодимському районі у запереченні проти позовних вимог позивача зазначила про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії у заявленому розмірі, оскільки з 01 січня 2008 року в зв’язку з прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким були внесені зміни у статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсія позивачеві виплачувалась виходячи зі встановленого мінімального розміру для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, – 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для державної пенсії по інвалідності та 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров»ю. З 22 травня 2008 року у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені виплати позивачеві проводяться у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», частинами 4 та 6 якої встановлено, що розмір основної пенсії особам, постраждалим від аварії на Чорнобильскій АЕС, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи не може бути нижчим 965 грн., а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю встановлена у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Крім цього, у 2009 році змін до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до Законів України «Про державний бюджет України на 2008 рік» і «Про державний бюджет України на 2009 рік» не вносилось, тому пенсії позивачеві у 2009 році нараховувалась і виплачувалась як у 2008 році. З цих підстав просила відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.
Дослідивши позов позивача та заперечення відповідача, а також докази, які є в матеріалах адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії А №080565, виданим 28 грудня 1998 року Одеською облдержадміністрацією, та безстроково визнаний інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК №073579 від 24.11.2003 року, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Крім цього, відповідно до вкладки №192620, виданої 16.06.2004 року Одеською ОДА позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати призначеної йому державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю. Отже у відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 18 КАС України вказаний спір підсудний Кодимському районному суду, як адміністративному суду.
Пунктом 1.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2002 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Згідно абз.1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ №8-2 від 30.04.2002 року, управління ПФУ в районах, містах і районах у містах є органами ПФУ, підвідомчими головним управлінням цього фонду в АР Крим, областях містах Києві та Севастополі, що разом утворюють систему Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю, які передбачені Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", покладено саме на органи ПФУ, тому управління ПФУ в Кодимському районі Одеської області суд визнає належним відповідачем у справі.
Крім цього, суд вважає зайвим віднесення позивачем ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в Одеській області до кола учасників даної справи, оскільки Вищий Адміністративний Суд України в довідці від 01 травня 2009 року зазначив, що при вирішення вказаного питання (щодо кола учасників справи) необхідно враховувати позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28 жовтня 2008 року , прийнятій у справі за позовом гр.С. до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги ОСОБА_2 управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Отже, належним відповідачем у зазначеній категорії справ буде суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено розв'язання питань, заявлених у позові та вирішених судом, тому залучення позивачем до справи
органів державного казначейства є зайвим.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них причин.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).
Розділ 8 Закону №796-ХІІ передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Так, стаття 49 цього розділу встановлює пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону №796-ХІІ визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії.
Зокрема, відповідно до частини 4 статті 54 вказаного закону (у редакції до 31 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1 у всіх випадках пенсія для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст.50 цього ж Закону мінімальний розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 Закону №796-ХІІ здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Позивач просить зобов’язати відповідача перерахувати пенсію за період з 01 січня 2009 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VІ (надалі - Закон №107) були внесені зміни до Закону №796-ХІІ (пункт 28 розділу II).
Зокрема, частиною 3 статті 54 та статтею 50 цього закону з 01 січня 2008 року мінімальний розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою визначено у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема для державної пенсії - 200 відсотків, для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю - 20 відсотків.
Таким чином, зазначеними нормативними актами з 01 січня 2008 року були встановлені нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону №796-ХІІ, зокрема, і до статей 50 та 54.
Конституційний Суд України вказав, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження існуючих прав і свобод людини та громадянина.
У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України положення, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення КСУ зазначеного рішення, тобто з 22 травня 2008 року (пункт 5 рішення № 10-рп/2008).
Таким чином, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення (№ 10-рп/2008) з 22 травня 2008 року стаття 50 та частина 4 статті 54 Закону №796-ХІІ діють в редакції, яка існувала до 31 грудня 2007 року, згідно якої мінімальний розмір державної пенсії позивачеві визначено на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, завданої здоров»ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік затверджено у розмірі прожиткового мінімуму за грудень місяць 2008 року.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня 2008 року визначено у розмірі 498 грн. Отже, з 01 січня 2009 року при визначені належних до виплати позивачеві пенсій слід виходити з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складає 498 грн.
Статтею 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646 від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року встановлена на рівні 573 грн., з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 706 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня 2010 року – 723 грн. і з 01 грудня 2010 року – 734 грн. Тобто, при визначенні та виплаті позивачеві пенсії з 01 листопада 2009 року слід виходити з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складає 573 грн.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2009 року розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю позивачеві, як особі, віднесеної до категорії 1, інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 року» на рівні 498 грн., і з 01 листопада 2009 року – у розмірі 573 грн. відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».
Однак, як встановлено судом, відповідачем зазначені розміри пенсії визначені і виплачуються у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема, згідно п.4, 6 вказаної постанови державна пенсія особам віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виплачується у розмірі не менше 965 грн., а додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров»ю, визначено на рівні 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, з наведених вище підстав пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, суд приходить до висновку про безпідставність таких дій відповідача, оскільки всупереч нині діючим умовам визначення розміру належних позивачеві пенсій, встановлених ст.50 та 54 Закону №796-ХІІ, відповідач ігноруючи вимоги зазначеного Закону, керується положеннями підзаконного акту - постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка суттєву звужую існуючі права позивача, встановлені цим Законом України і, фактично, дублює попередні положення, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Таким чином, позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод і інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановлених судом фактів їх порушення. Тому незазначення позивачем кінцевої дати до якої має вчинятись відповідне перерахування та виплати пенсії, є порушенням цих вимог. З цих підстав суд вважає необхідним вимоги за 2009 рік задовольнити за період з 01 січня по дату звернення до суду, тобто до 01 листопада 2009 року.
Крім цього, суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви особи, яка постраждала внаслідок катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи.
Таким чином, оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, зокрема відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров»ю починаючи з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року, виходячи з мінімального розміру державної пенсії на рівні не менше восьми мінімальних пенсій за віком, та 75 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю у відповідності з положеннями статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, мінімальна пенсія за віком має визначатись на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розмірів, встановлених відповідними законами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року у відповідності до статті 49, статті 50, частини 4 статті 54 та статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема виходячи з встановленого мінімального розміру пенсії на рівні восьми мінімальних пенсій за віком для державної пенсії по інвалідності та 75% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2009 по 01 листопада 2009 року державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до частини 4 статті 54, статті 50, статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням фактично виплачених коштів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Сопільняк О.М.