Справа №2-676/09

      Р І Ш Е Н Н Я

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            30 грудня 2009 року                                                        м.Кодима, Одеської області

           Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого -  судді                                      Сопільняка О.М.

при секретарі                                                Поліковській О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

      Позивач ОСОБА_1 19.11.2009 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.  

      В попередньому судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та пояснила, що шлюб з відповідачем уклала 15.03.2002 року у Писарівській сільській раді Кодимського району Одеської області. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сім»я розпалась, вона більше року проживає з іншим чоловіком, відповідач – з іншою жінкою. Подальше збереження сім»ї не можливе, тому просить позов задовольнити і шлюб розірвати. Крім цього просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 300 грн. на місяць.  В судове засідання позивач не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

      Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з’явився, надавши заяву про часткове визнання позову: у частині розірвання шлюбу – повне визнання, у частині стягнення аліментів – часткове, зокрема просив зменшити заявлений позивачем розмір аліментів. У поданій заяві просив розглянути справу без його участі.

               Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, укладеному та зареєстрованому 15 березня 2002 року у Пасирівській сільській раді Кодимського району Одеської області, актовий запис №04, що, крім пояснень позивача, підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖД №326102, виданим 15.03.2002 року вказаною сільською радою.

               Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

               Згідно ст.24 СК України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч.3 та 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

               Судом на підставі пояснень позивача встановлено, що подружні відносини між ними припинені і з моменту припинення не поновлювались, сторони проживають окремо, відносин між собою не підтримують, позивач створила нову сім»ю та бажає узаконити відносини з чоловіком, з яким проживає в даний час, сторони не мають бажання зберегти сім»ю та перебувати у шлюбі надалі.

                Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя, як це передбачає ст.111 СК України, є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам  сторін та моральним засадам суспільства.

                Відповідно до ч.1 ст.110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.

                Встановивши об’єктивні підстави для розірвання шлюбу, передбачені ст.112 СК України, а саме те, що примирення між подружжям неможливе через втрату ними почуття взаємної любові, фактичне припинення спільних зобов’язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім»ї взаємоповаги, втрату почуття відповідальності подружжя один перед одним, як того вимагає ст.55 СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам,  що має важливе значення, бажання зберегти сім»ю у сторін відсутнє, що є підставою для розірвання між ними шлюбу, оскільки перешкод, передбачених ч.2 ст.110 СК України,  для цього не встановлено.    

Стосовно визначення місця проживання неповнолітньої дитини суд приходить до такого висновку. Сторони фактично погодили, що дитина буде проживати з позивачем, про що свідчить визнання позову відповідачем у частині розірвання шлюбу у повному обсязі. Такий спосіб вирішення спору не суперечить закону, не порушує законних інтересів сторін та дитини, оскільки згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», №11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні питання про те, з ким із батьків, які проживають окремо, будуть проживати неповнолітні діти, суд, виходячи з положень про рівність прав та обов’язків батьків щодо дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей, при цьому, суд враховує хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї,  її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості  батьків, можливість створення належних умов для виховання дітей. Крім цього, у принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю. Тому суд вважає необхідними визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 з матір»ю, тобто з позивачем ОСОБА_1                                                      

Крім цього ст.51 Конституції України та ст.ст.150 і 180 СК України встановлюють для батьків обов’язок виховувати та утримувати своїх неповнолітніх дітей до їх повноліття.      

Відповідач будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_4 зобов’язаний утримувати його, проте свій обов’язок належним чином не виконує, що було встановлено в судовому засіданні.        

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов’язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від  неналежного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи.        

Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов’язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання.

Так, згідно ст.181 СК України по рішенню суду кошти на утримання неповнолітньої дитини (аліменти) можуть бути присуджені в частині від доходу (заробітку) платника аліментів, або в твердій грошовій сумі.        

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дітей, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних осіб, інші обставини, що мають істотне значення.  

Судом встановлено, що відповідач постійної роботи не має, отримуваний ним дохід є мінливим, тому суд вважає необхідним визначити аліменти у твердій грошовій сумі, зменшивши заявлений позивачем розмір аліментів.

 Крім цього, відповідно до вимог ст.88 ЦПК з відповідача підлягають стягненню судові витрати, до яких ст.79 ЦПК відносить судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справі.  

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.104, 105, 110, 111, 112 СК України, ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

       Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Шлюб між ОСОБА_1 (до шлюбу Бурачковська) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, укладений та зареєстрований 15 березня 2002 року в Писарівській сільській раді Кодимського району Одеської області, актовий запис №04 –

р о з і р в а т и.                      

               Неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити проживати з матір’ю –  ОСОБА_1.    

       Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн. щомісяця, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 19 листопада 2009 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 27 листопада 2019 року.                

       Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

               При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі 17 грн.  з кожного.

       Стягнути з  ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

        Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд  протягом десяти днів з  дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                        Сопільняк О.М.