Справа № 1-15 2007 p.

ВИРОК

ІМ «ЯМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року                                                                          Драбівський районний суд

Черкаської області в складі:

головуючого -                     Задорожнього В.П.

при секретарі -                    Баштан О.В.

з участю прокурора -        Карого В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Драбів справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кантакузівка Драбівського району Черкаської області, проживає в с.Коломиці Драбівського району Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта вища, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2 ПП «Охоронець- М», раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 358 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_1 в листопаді 2006 року отримав від мешканки с.Кантакузівка Драбівського району Черкаської області ОСОБА_2 посвідчення «Учасник бойових дій» серії НОМЕР_1, видане 11.09.1996 року Драбівським районним військовим комісаріатом на ім»я ОСОБА_3 для здачі в Драбівський районний комісаріат в зв»язку із смертю власника даного посвідчення, проте його не здав, а умисно, з метою використання у власних інтересах, зокрема отримання права пільгового проїзду в громадському транспорті, привласнив дане посвідчення і підробив його шляхом вклеювання до посвідчення своєї фотокартки, яке 2 грудня 2006 року в с.Коломиці Драбівського району Черкаської області було вилучене в нього працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред»явленому йому обвинуваченні за ч.І ст.358 КК України не визнав і дав покази про те, що в с.Кантакузівка Драбівського району проживає двоюрідна сестра ОСОБА_2. В її чоловіка батько ОСОБА_3 являвся учасником бойових дій і йому Драбівським РВК було видане відповідне посвідчення. ОСОБА_3 близько 2-х років тому помер, а в листопаді 2006 року сестра дала йому посвідчення з проханням здати в Драбівський РВК. Проте посвідчення він не здав, а забрав. Так як він працює ІНФОРМАЦІЯ_2, в нього багато вільного часу і на одній із змін в листопаді 2006 року він вирішив без всякого наміру і мети вклеїти свою фотокартку, яка випадково опинилась в його паспорті, в це посвідчення, де була відсутня фотокартка ОСОБА_3. Бавлячись, він вклеїв свою фотокартку і ручкою домалював рисочки, як ніби-то там ставилась печатка. Дане посвідчення він не мав ніякого наміру використовувати. Вважає що посвідчення було вилучено незаконно. 1 грудня 2006 року після сварки та бійки з дружиною, остання викликала міліцію. Коли прибули працівники міліції, його побили і доставили в Драбівський РВ УМВС. Там виявили підроблене посвідчення, яке лежало в куртці, про яке він забув. На наступний день його відвезли в с.Кантакузівку, де працівники міліції оформили вилучення посвідчення в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких він покликав сам. Посвідчення в його присутності опечатали і забрали. На досудовму слідстві вину визнав і дав покази, як говорили працівники міліції, бо боявся, що знову будуть бити.

Незважаючи на невизнання вини, винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.213 КК України підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Допитана як свідок ОСОБА_4 дала покази про те, що 2 грудня 2006 року в її присутності працівник міліції вилучив посвідчення учасника бойових дій на прізвище ОСОБА_3, в якому була вклеєна фотокартка ОСОБА_1 Покликав її сам ОСОБА_1, її сусід, який був схвильований і попросив посвідчити, щоб його не били. 1 грудня 2006 року вона чула, що в ОСОБА_1 була сварка, проте що там відбувалось не бачила, (а.с.16).

Допитаний як свідок ОСОБА_5 дав покази про те, що 2 грудня 2006 року він був запрошений як понятий ОСОБА_1 і в його присутності працівник міліції вилучив посвідчення в ОСОБА_1, яке йому показав. При цьому ОСОБА_1 щось пояснював про підроблене посвідчення. Він порозписувався в документах. В протоколі допиту свідка від 18 січня 2007 року всі обставини відображені правильно. Коли ОСОБА_1 його запрошував, то говорив, що його били, проте він цього не бачив, в його присутності ОСОБА_1 ніхто не погрожував і його не бив. (а.с17).

Допитана як свідок ОСОБА_2 дала покази про те, що в листопаді 2006 року вона попросила ОСОБА_1 здати в райвійськкомат в смт.Драбів посвідчення учасника бойових дій діда (батька чоловіка) ОСОБА_3, на що той погодився і забрав його. Після того вона його не бачила. В посвідченні була відсутня фотокартка. Дід помер ІНФОРМАЦІЯ_3, (а.с 15).

Відповідно протоколу виявлення та вилучення від 2 грудня 2006 року, дільничий інспектор міліції Кулінський А.В. в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провів вилучення посвідчення «Учасник бойових дій» серії НОМЕР_1 на ім.»я ОСОБА_3, виданого Драбівським РВК Черкаської області 11.09.1996 року із фотокарткою ОСОБА_1, яке як пояснив ОСОБА_1 він підробив для власного користування, а.с.5).

Вказане посвідчення в ході розслідування було оглянуте і приєднане до справи як речовий доказ, що підтверджується відповідним протоколом та постановою від 15.12.2006 року, (а.с.18-19).

Згідно висновку техніко-криміналістичної експертизи документів № 1/536 від 21.12.2006 року, зображення на 1-й та 2-й сторінках бланку посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого 11.09.19996 року на ім»я ОСОБА_3 нанесено плоским способом друку. Номер посвідчення нанесено високим способом друку. Відтиски печатки нанесено рельєфним кліше. В першопочатковий зміст посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого 11.09.19996 року на ім.»я ОСОБА_3, внесено зміни шляхом заміни фотознімку. (а.с.24-27).

В дослідженому повідомленні військового комісара Золотонісько-Драбівського ОМВК Кравецького В.П. від 05.01.2007 року НОМЕР_2, яке суд оцінює як письмовий доказ по справі, зазначено, що посвідчення «Учасник бойових дій» серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 не видавалось. Посвідчення «Учасник бойових дій» від 11.09.1996 року серія НОМЕР_1 видане на ім»я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, (а.с.30).

Згідно свідоцтва про смерть від 20 грудня 2005 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, (а.с.31).

Аналізуючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає що покази які дав в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 є способом реалізації права на захист, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності і є недостовірними, виходячи з наступного. Його доводи про те, що він зробив підробку посвідчення учасника бойових дій без будь-якого наміру, бавлячись, є непереконливими з таких підстав. З його показів вбачається, що підсудний має вищу освіту, і з його слів знав про те, що посвідчення дає пільги на проїзд, його підробка є кримінально караною дією, проте не зміг пояснити суду, чому він після підробки не знищив його або не відклеїв свою фотокартку та не здав у військкомат, а зберігав в кишені куртки. Не переконливими є його покази стосовно зміни показів в суді. Зокрема, запевняючи, що він боявся працівників міліції, підсудний не зміг пояснити чому він не звертався із скаргами на неправомірні дії працівників міліції до прокурора чи в суд, чому не звернувся до судово-медичного експерта. При цьому пояснив, що після порушення кримінальної справи ні слідчий, ні інші особи до нього незаконних засобів дізнання та слідства не застосовували. Критично слід оцінювати його покази про те, що він боявся працівників міліції при його ж показах про те, що його хотіли звинуватити у незаконному використанні підробного документа, але він таких свідчень не дав. Об»єктивно даний факт підтверджується і матеріалами кримінальної справи. Тому суд вважає достовірними ті показання підсудного ОСОБА_1, які він дав як підозрюваний 12 січня 2007 року та як обвинувачений 17 січня 2007 року, які узгоджуються між собою і відповідають фактичним даним, встановленим іншими доказами. В цих показах ОСОБА_1 вказав, що він підробив посвідчення вклеївши свою фотокартку і домалював ручкою рисочки, ніби-то ставилась печатка, з метою використання під час проїзду в транспортних засобах, проте побачивши, що колір барвника ручки відрізняється від відтиску печатки, не використовував посвідчення. Вказані свідчення суд вважає достовірними і враховує при постановленні вироку, (а.с.36,54).

За таких обставин, оцінюючи зібрані і перевірені по справі докази в їх сукупності та у взаємозв'язку, в результаті повного, об»єктивного та всебічного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що пред»явлене обвинувачення підсудному ОСОБА_1 доведено.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.І ст. 358 КК України як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права або звільняє від обов»язків, з метою використання його підроблювачем.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного, який по місцю проживання та роботи характеризується позитивно.

Обставинами, що пом»якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд вважає активне сприяння розкриттю злочину на досудовому слідстві.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1. суд не вбачає.

Враховуючи наведені обставини по справі, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудному ОСОБА_1 у вигляді штрафу. При визначенні розміру присудженого штрафу суд бере до уваги те, що підсудний ОСОБА_1 засуджується вперше, має постійне місце проживання і характеризується виключно позитивно.

Суд вважає, що речовий доказ по справі: підроблене посвідчення «Учасник бойових дій» НОМЕР_1, видане 11.09.1996 року на ім.»я ОСОБА_3, яке знаходиться в камері речових доказів Драбівського РВ УМВС в Черкаській області, необхідно знищити (а.с. 19).

Суд вважає, що судові витрати в розмірі 117 гривень 69 коп. за проведення технічного дослідження документа та 141 грн.23 коп. за проведення техніко-криміналістичної експертизи документа, всього на суму 258 грн.92 коп. підлягають стягненню з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС в Черкаській області, оскільки відповідно п.п.2,3 ст.91 КПК України, судові витрати складаються із сум, витрачених на дослідження речових доказів та з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства при провадженні у даній справі. Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, с у д. -

засудив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.358 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі складає 510 (п»ятьсот десять) гривень.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд.

Речовий доказ по справі: підроблене посвідчення «Учасник бойових дій» НОМЕР_1, видане 11.09.1996 року на ім.»я ОСОБА_3, яке знаходиться в камері речових доказів Драбівського РВ УМВС в Черкаській області - знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення техніко-криміналістичного дослідження та експертизи документа в сумі 258 (двісті п»ятдесят вісім) гривень 92 копійки на користь НДЕКЦ при УМВС в Черкаській області

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з часу його проголошення.

Головуючий: