Справа № 2-696/10-0408
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15 січня 2010 р.
Дзержинский районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді Грищенко Н.М.
при секретарі Мельниченко К.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3 звернувся 20.11.2009 р. до суду із позовом Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 1975 р. по 2007 р. він пропрацював слюсарем з ремонту рухомого складу, помічником машиніста тепловозу, ковалем, формувальником ручного формування у відповідача - Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.09.2006 р. встановлено професійні захворювання: «діагноз: попереково-крижова радикулопатія, на фоні (остеохондроз, деф. сппондильоз і спондилоартроз п/крижового відділу хребта, протрузія диску) стійкий виражений больовий синдром, м’язово-тонічний синдром, порушення руху в поперековому відділі хребта 2-3 ст., загальні статико-динамічні розлади 2 ст., часто рецидивуючий перебіг, загострення. Хронічний бронхіт 1 ст.
29 січня 2007 р. було складено ОСОБА_2 розслідування хронічного професійного захворювання № 2, згідно якого в пункті 17 ОСОБА_2 вказано, що причиною професійних захворювань явилось: робота в умовах важкої фізичної праці, пил, що перебільшували гранично допустимі норми. В ОСОБА_2 встановлено, що винним в захворюванні позивача є керівництво відповідача - підприємства Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».
28.02.2007 р. за висновком МСЕК позивачеві первинно було встановлено 55% професійної втрати працездатності. При наступному переосвідченні в 2008 р. відсоток втрати працездатності залишався в розмірі 55%, його признано інвалідом 3 групи, наступний переогляд призначено в 2010 р. Він вважає , що саме з вини підприємства - відповідача, втратив своє здоров’я та значний відсоток працездатності, являється інвалідом, в результаті переносить фізичну біль та моральні страждання, наявність яких полягає в наступному: він скаржиться на те, що його турбує постійний, ниючий біль в попереку. При зміні положення тіла, або ході біль стає гострим та нестерпним. Відчуває тягнучий біль по задній поверхні правої і лівої стопи, оніміння в кінцівках стоп. Також постійно турбує кашель та задишка. Особливо посилюється при незначному фізичному навантаженні, при наявності пилу, диму, в сиру та прохолодну погоду. Для зменшення кашлю вимушений користуватися інгалятором, який негативно впливає на роботу печінки. Він не може забезпечувати свою родину, в зв’язку з отриманими захворюваннями, його не приймають на роботу.
В нього на утриманні знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (16 років), і він морально пригнічується від думки, що не може її гідно забезпечити, матеріально допомогти, оплатити в майбутньому навчання. Він просить суд відновити строк, встановлений для звернення з позовною заявою до суду. Причинену моральну шкоду він оцінює в сумі 125000 гривень, та просить стягнути цю суму з відповідача, а саме - Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги до ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтримує у повному обсязі. При цьому послався на обставини вказані в позовній заяві, та пояснив, що позивач через отримані професійні захворювання відчуває себе неповноцінною людиною, відчуває себе тягарем в сім'ї. Він швидко утомлюється, він постійно зазнає фізичного болю і страждань, стійкий біль та обмеження рухів в шийному та поперекових відділах хребта, плечових , ліктьових і колінних суглобах, утруднення ходи , оніміння кінцівок, він втрачає працездатність, і життя для нього стало суцільним стражданням. Протягом тривалого періоду часу переживає почуття тяжкості в грудях, болі в області серця, головні болі, запаморочення.
Позивачеві протипоказана тяжка фізична праця та робота в умовах впливу інших шкідливих факторів виробничого середовища.
При такому самопочутті у позивача постійно пригнічений настрій. Через придбані проф. захворювання і наслідки всього, позивач став нервовим, роздратованим, запальним, що відбилося на спілкуванні його з близькими, друзями.
Він просить суд при винесені рішення врахувати, що з вини підприємства, позивачеві встановлено 55% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності, часто змушений звертатися за допомогою лікарів, в нього на утриманні неповнолітня донька. Також представник пояснив, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів та переносить моральні та фізичні страждання через отримані профзахворювання.
Просить суд поновити позивачеві пропущений строк звернення з позовною заявою до суду, а також просить стягнути на користь позивача 125000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача - Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» позов не визнав та суду пояснив, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту. Зазначив, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань.
Передбачене ст. 237-1 КзпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконання трудових обов’язків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив.
З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання профзахворювань. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також про зміну образу і якості життя в зв’язку з професійними захворюваннями.
Згідно ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові перекладено із роботодавця на страховика. Вони сплачують певну суму страхових внесків і не несуть матеріальних затрат у разі нещасного випадку, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення – Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Таким чином, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не повинне виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Як встановлено із трудової книжки позивача, він з 26.12.1977 р. працював слюсарем з ремонту рухомого складу, помічником машиніста тепловозу, ковалем, формувальником ручного формування, слюсарем рухомого складу у відповідача - Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».( а.с. 6-11). Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 26.09.2006 р., протокол № 1945 встановлено професійні захворювання - діагноз: попереково-крижова радикулопатія, на фоні (остеохондроз, деф. сппондильоз і спондилоартроз п/крижового відділу хребта, протрузія диску) стійкий виражений больовий синдром, м’язово-тонічний синдром, порушення руху в поперековому відділі хребта 2-3 ст., загальні статико-динамічні розлади 2 ст., часто рецидивуючий перебіг, загострення. Хронічний бронхіт 1 ст. ( а.с. 35 ). ОСОБА_5 характеристики умов праці від 12.05.2006 р. вбачається, що причиною професійних захворювань явилось: важка праця та пил, що перебільшував ГДК (гранично допустиму концентрацію).( а.с. 16-21).
29.01.2007 р. було проведено розслідування та складено ОСОБА_2 розслідування професійного захворювання № 2. Відповідно пункту 17, вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах важкої фізичної праці та пилу, що перебільшували гранично допустимі норми. Згідно пункту 19 ОСОБА_2 зазначено, що винним в професійних захворюваннях є - ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». ( а.с.12,13). 28.02.2007 р. за висновком МСЕК ОСОБА_3 первинно встановлено 55% професійної втрати працездатності та 3 групу інвалідності. ( а.с.14).
При наступному переосвідченні 01.02.2008 р. відсоток втрати працездатності залишався в розмірі 55%, признано інвалідом 3 групи. Наступний переогляд в 01.02.2010 р. Позивачеві противопоказано: важка праця, пил. ( а.с.15). Із виписних епікризів позивача встановлено, що позивач неодноразово (12 разів) знаходився в медичних закладах на лікуванні в 1 – й міській лікарні, 11 – й та 2 – й міських лікарнях, Інституті промислової медицини на протязі, проходив лікування в обласній лікарні ім.. Мечнікова м. Дніпропетровськ на протязі 2006 – 2009 р.р.
Як зазначено в медичних документах, лікарями йому рекомендовано: щорічні курси відновлювальної терапії, оздоровлення в санаторії-профілакторії, санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування, масажі. ( а.с.22-39).
Відповідно наданого суду свідоцтва, у позивача є донька - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. ( а.с. ).
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи відповідача ВАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли в лютому 2007 р., тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Ст.153 КЗпП України встановлено, що «Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».
Ст. 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом, виходячи з матеріалів справи, встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням. свідчить ОСОБА_2 розслідування професійного захворювання.
Винним є керівництво підприємства - відповідача, про що свідчить ОСОБА_2 розслідування професійного захворювання на виробництві. В результаті позивач втратив працездатність в розмірі 55% та являється інвалідом 3 групи, у нього на утриманні неповнолітня донька ОСОБА_6. Від профзахворювань змушений переносити фізичну біль та моральні страждання, при вказаних обставинах суд вважає, що позивачеві порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач систематично звертається за допомогою лікарів, страждає від наслідків визваних отриманням професійних захворювань, суд вважає, причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення. При обговоренні суми за причинену моральну шкоду, яку позивач оцінив у 125000 грн., суд виходить із принципів розумності, виваженості і справедливості. Враховуючи тяжкість наслідків у стані здоров'я позивача, 55% відсотків втрати професійної працездатності, встановлення 3 групи інвалідності, те, що у нього на утриманні є неповнолітня донька ІНФОРМАЦІЯ_1, а також - вину підприємства - відповідача у професійних захворюваннях і заперечення цієї вини з боку підприємства, вважає необхідним назначити позивачу ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 30000 гривень, що буде відповідати компенсації за спричинену моральну шкоду, а в останній частині позову позивачеві слід відмовити.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача у справі звільнено від державного мита.
Керуючись ст. 12,13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України ст.ст. 1167,1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 119, 120, 213- 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Поновити ОСОБА_3 строк позовної давності звернення до суду.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_3 30000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення, та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання щаяви про його апеляційне оскарження.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.
Суддя: Н.М.Грищенко