Справа № 1-7 2007 p.

ВИРОК

ІМ«ЯМ   УКРАЇНИ

Драбівський районний суд Черкаської області

Задорожнього В.П. Баштан О.В. Задорожньої О. І,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі   суду  в  смт.Драбів  справу  про

обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Фомінка Роздільнянського району Одеської області та мешканки с. Демки Драбівського району Черкаської області, українки, громадянки України, одруженої, освіта неповна середня, не працюючої, згідно ст. 89 КК України не судимої,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 164 КК України, -

встановив:

Підсудна ОСОБА_1 з 25 листопада 2003 року по 01 жовтня 2006 року, будучи матір»ю неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, знаючи про обов»язок утримання неповнолітніх дітей, будучи фізично здоровою та працездатною, не звертаючись до Драбівського районного центру зайнятості в пошуках роботи, будучи неодноразово попередженою про необхідність сплати аліментів, маючи періодичні заробітки у приватних осіб, умисно не докладала ніяких зусиль для виконання рішення Драбівського районного суду Черкаської області по справі № 2-1042 від 11 грудня 2003 року, яким з нею стягуються аліменти в розмірі 1/2 всіх видів заробітку щомісячно на користь своїх неповнолітніх дітей, чим проявила злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей в сумі 7539 грн.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину в пред»явленому йому обвинуваченні за ч.І ст. 164 КК України визнала повністю і показала, що вона має трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4. Оскільки вони з чоловіком вели негативний спосіб життя, зловживали спиртним і вихованням та утриманням не займались, 11 грудня 2003 року їх було позбавлено батьківських прав та стягнуто аліменти. Дітей направили в інтернат. Вона знає, що необхідно сплачувати аліменти, так як була присутня на розгляді справи, в 2004 році вона отримала виклик-повідомлення з приводу несплати аліментів, проте в смт.Драбів не поїхала, пояснивши відсутністю коштів. В 2004 -2005 роках вона працювала неофіційно, по найму на підприємстві, назва якого їй не відома, за що отримувала оплату в натуральній формі. Все використала на власні потреби. На облік в Драбівський центр зайнятості вона не ставала. За 2003-2005 роки вона мала періодичні заробітки у приватних осіб, так як мешканці с. Демки наймали її на виконання різних робіт в домашніх господарствах. Вона пасла корів, допомагала садити, полоти, збирати врожай і отримувала за це кошти в розмірі 15-20 грн. та продуктами харчування, які витрачала на власні потреби. Аліменти не платила, пояснивши, що коштів не вистачало на свої потреби, а після травми чоловіка в 2006 році, вона здійснювала за ним догляд. Після рішення суду дітей відвідала один раз в м.Черкаси в лікарні, дала їм 20 грн., більше дітей не відвідувала і

30 січня 2007 року

в складі: головуючого -при секретарі -з участю прокурора -

матеріально не допомагала. У вчиненому розкаюється. Запевнила суд, що буде все робити, щоб погасити борг по аліментах, (а.с.67).

Допитаний як свідок ОСОБА_6 дав покази про те, що він проживає в с. Демки, підсудна працювала в нього один день, допомагала проривати гарбузи, за що він з нею розрахувався продуктами харчування, зокрема дав трьохлітрову банку цукру і два відра картоплі, (а.с.50).

Допитаний як свідок ОСОБА_5 дав покази про те, що він проживає в с.Демки, підсудна працювала в нього один день на прополці буряків, за що він заплатив їй 20 грн. Йому відомо, що вона працювала за оплату і в інших осіб.(а.с.51).

Допитаний як свідок ОСОБА_7 дав покази про те, що він проживає в с.Демки, підсудна допомагала в нього збирати врожай кукурудзи, за що він дав їй банку сала.(а.с.49).

Крім повного визнання вини підсудною ОСОБА_1, показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, винуватість підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 164 КК України підтверджується доказами, перевіреними в порядку ч.З ст.299 КПК України.

Оцінюючи зібрані і перевірені по справі докази в результаті об»єктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що пред»явлене обвинувачення підсудній ОСОБА_1 доведено.

Дії підсудної ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.І ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей (аліментів).                

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, особу підсудної, яка по місцю проживання характеризується негативно.

Обставиною, яка пом»якшує покарання підсудної ОСОБА_1, суд вважає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_1 суд не вбачає.

Враховуючи наведені обставини по справі, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудній ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі.

При цьому суд вважає за необхідне врахувати те, що підсудна ОСОБА_1 має постійне місце проживання, як особа не представляє собою підвищеної суспільної небезпеки, тому її виправлення можливе без відбування покарання, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування, покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, с у д. -

засудив:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 164 КК України та призначити їй покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України засуджену ОСОБА_1 звільнити від відбуття покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 обов»язок періодично заявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з часу його проголошення.

Головуючий: